65

1. Поняття про посередницьку діяльність. Етапи посередницької діяльності.

2. Види посередництва. Соціально-правове посередництво. Посередництво у вирішенні медико-соціальних питань. Посередництво у соціально-педагогічній сфері. Посередництво в отриманні соціальних послуг

3. Мета, задачі, принципи сімейного посередництва. Етапи сімейного посередництва. Особливості спілкування з конфліктуючим подружжям. Система методів сімейного посередництва

4. Поняття про медіацію. Мета медіації. Особливості медіації як способу вирішення суперечки. Переваги медіації. Сфери застосування медіації.

5. Поняття про процедуру медіації. Підходи в медіації. Стадії медіації. Основні прийоми початку проведення процедури медіації. Функції медіатора.

6. Класифікація груп. Різновиди груп у соціальній роботі. Особливості груп самодопомоги (взаємодопомоги).

7. Групові процеси і явища. Динаміка функціонування групи само-, взаємодопомоги. Терапевтичні ефекти групи і групової соціальної роботи.

8. Організація соціальної групової роботи: планування і підготовка, переговори і узгодження діяльності, проведення групових занять і зустрічей, завершення і оцінювання групової соціальної роботи.

9. Функції і завдання соціального працівника в організації групової взаємодії на різних етапах розвитку групи само- і взаємодопомоги.

10. Сучасні моделі самокерованої групової роботи. Особливості діяльності самокерованих груп ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей. Анонімні алкоголіки

11. Сучасні моделі самокерованої групової роботи. Особливості створення і роботи групи взаємодопомоги у роботі з сім'єю.

12. Основні методи соціально-психологічного тренінгу

13. Склад тренінгових груп: якісний і кількісний аспекти

14. Групова згуртованість і її роль у процесі тренінгової роботи

15. Соціально-психологічний портрет успішного ведучого тренінгової групи

16. Групові норми в соціально-психологічному тренінгу

17. Інноватика як наука. Поняття про нововведення та його основні характеристики . Класифікація нововведень

18. Поняття про інноваційний процес та його структуру. Етапи інноваційного процесу. Основні перешкоди на шляху впровадження інновацій та способи їх усунення

19. Способи активізації пошуково-творчої діяльності соціального працівника. Евристичні методи: методи випадкових асоціацій, прямого і зворотного штурму, аналогій, синектики, емпатії та ін..

20. Рівні творчої діяльності соціального працівника: удосконалення власної діяльності, творчі впровадження передового досвіду, впровадження нововведень у професійну діяльність, науково-дослідна перевірка ефективності нововведень, прогнозно-пошукова діяльність.

21. Впровадження мобільних форм соціальної роботи у різних сферах соціальної роботи

22. Інноваційні моделі соціальної реабілітації інвалідів в Україні: досвід та перспективи

23. Соціальна реабілітація людей з інтелектуальною недостатністю: інноваційні підходи в Україні

24. Соціальна реабілітація сліпих: інноваційні підходи в Україні

25. Спеціалізовані будинки для інвалідів: можливості впровадження в Україні

26. Соціальне обслуговування фізичних осіб за місцем проживання: традиції і інновації

27. Інноваційні форми інформаційно-просвітницької роботи з дітьми та молоддю щодо формування здорового способу життя.

28. Комплексна соціальна реабілітація неповнолітніх, які мають проблеми із законом: інноваційні методи роботи

29. Технології залучення «важких підлітків» до спільної соціально корисної діяльності

30. Інноваційні підходи до розв’язання проблеми насильства в сім’ї

31. Надання соціальних послуг недержавними організаціями: інноваційні підходи

32. Актуальні проблеми діяльності громадських організацій (за результатами аналізу напрямів діяльності, які фінансуються за рахунок грантів)

1. Особливості маркетингу в соціальній роботі. Відмінності соціального маркетингу від товарного маркетингу.

2. Продукт соціального маркетингу.

3. Вартість продукту соціального маркетингу.

4. Ефективність соціального маркетингу.

5. Попит та пропозиція на ринку соціальних послуг.

6. Ціноутворення на ринку соціальних послуг.

7. Сутність, особливості і задачі маркетингу у сфері освіти.

8. Сутність, особливості і задачі маркетингу у культури і спорту.

9. Сутність, особливості і задачі маркетингу у охорони здоров’я.

10. Сутність, особливості і задачі маркетингу у соціального забезпечення.

11. Поняття та суть державної служби.

12. Державна служба України у системі державного управління.

13. Цілі, завдання, функції державної служби.

14. Сучасні тенденції розвитку державної служби.

15. Характеристика принципів державної служби.

16. Державна служба як державно-правовий інститут.

17. Державна служба в центральних та місцевих органах виконавчої влади.

18. Поняття та суть просування державного службовця по державній службі.

19. Стажування та просування по службі державного службовця, який зарахований до кадрового резерву.

1. Поняття про посередницьку діяльність. Етапи посередницької діяльності

Головним завданням посередника є перетворення опо­нентів на партнерів з вирішення проблеми. Посередник стає між двома ворогуючими сторонами і допомагає їм знайти варіант вирішення конфлікту. Він прагне бути об'єктивним і нейтральним. Він може переймати на себе цю роль нефор­мально або може бути призначеним на неї.

Зміст посередницьких ролей: Радник-конфліктолог: пропонує альтернативи, демонструє гнучкий підхід, не бере участі в обговореннях, привертає увагу до думки опонента. Неформальне посередництвополягає у дружній підтримці конфліктуючих, стимулює до уважного ставлення опонентів один до одного. При вмілому його використанні сторони навіть не помічають посередницької ролі свого приятеля.

Зазвичай під посередництвом розуміється участь третьої, нейтральній боку з єдиною метою оптимізації процесу переговорів й пошуку взаємоприйнятного рішення. Третя сторона припускає й посередника, і спостерігача, й іншу обличчя, зайняте наданням допомогу у врегулюванні конфліктних взаємин чи розв'язанні тих завдань між іншими сторонами.

Метою посередництва, як підкреслює Э.А.Пушмин, є сприяння мирного врегулювання конфликта[2]. До завданням посередництва ставляться організація переговорів, що у них, пошук взаємоприйнятних формул рішення.              

Посередництво – досить гнучкий засіб впливу на конфлікт за метою його врегулювання мирними засобами. В вона найчастіше приймається громадянами та бракує негативних реакцій, породженими, приміром, застосування санкцій або введення миротворчих військ. І ще одне важлива річ: як і раніше, що посередництво виключає використання засобів (загрози, відмову у наданні економічної допомоги у разі продовження конфлікту, й т.п.), воно усе ж таки орієнтоване на діалог конфліктуючих сторін між собою - і кожної їх із посередником.

Посередництво необхідна за наступних випадках:

 -якщо боку залучені в тривале протистояння;  

- якщо вони визнають одне одного;

 -якщо боку пов'язали себе безліччю зобов'язань та їм дуже складно вдатися до поступки;                  

 - якщо серйозні розбіжності у культурі, ідеології чи то релігії, які створюють додаткові комунікаційні бар'єри. Ці умови роблять посередництво необхідним.    

Етапи посередницької діяльності

Для того, щоб виконати мету, що стоїть перед посередником, він повинен провести досить тривалу і складну роботу, яку умовно можна поділити на декілька етапів.

1. Діагностика конфлікту. Для цього потрібно: визначити тип конфлікту, оцінити ступінь його гостроти, установити причини конфлікту та його глибину, дослідити динаміку конфлікту та охарактеризувати його стадію на момент дослідження, вивчити наміри, цілі, орієнтації учасників конфлікту, а також ресурси, які вони мають і можливі дії, які вони готові здійснити, оцінити вплив на конфлікт зовнішніх факторів (органів влади).

2. Побудова моделі розвитку конфлікту та прогнозування його наслідків.На цьому етапі необхідно здійснити:

· різні варіанти розвитку конфлікту з точки зору задоволення інтересів кожної із сторін;

· прогноз негативних та позитивних наслідків можливих варіантів розвитку конфлікту для кожного із учасників конфлікту;

· визначити ціни „перемоги”, „поразки” і „згоди” кожного із учасників конфлікту, виявлення на цій основі найбільш привабливих варіантів вирішення конфлікту.

3. Спеціальна підготовка переговорів. Вона передбачає посередником виконання таких видів роботи:

· визначення стратегії та тактики переговорів;

· здійснення допомоги кожній із сторін в осмисленні ситуації, що склалася;

· переформування вимог сторін конфлікту із врахуванням певного бачення ситуації та законодавства країни;

· створення атмосфери довіри учасників переговорів;

· формування порядку денного (визначення пріоритетів та порядку обговорення питань).

4. Переговори. На попередніх етапах кожний з учасників конфлікту за допомогою посередника повинен з’ясувати чим відрізняється бажаний результат від того, що реально може бути досягнуто. Метою переговорів повинне бути те, що можна досягнути, а не бажане. Цей етап може бути достатньо важким і тривалим, оскільки він передбачає безпосередньо контакт учасників конфлікту або їх довірених осіб (це можуть бути, так сказати, перші особи, або на першій стадії − робочі групи).

Етапи посередництва:

§ ініціація пошуку згоди;

§ налагодження переговорного процесу;

§ що у переговорний процес;

§ стеження виконанням угод.