МІНВСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ
КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
Робочий зошит
з дисципліни «Основи економічної теорії»
|
Виконала Студентка групи ІІДС-362 Колонюк К.О. Перевірила: Бойко С. Д.
|
Київ 2016
Тема 1 : Лауреати нобелівської премії з економіки 2001-2010 рр
Пре́мія Шве́дського центра́льного ба́нку з економі́чних нау́к па́м'яті Альфре́да Но́беля (швед. Sveriges Riksbanks pris i ekonomisk vetenskap till Alfred Nobels minne), відома також як Нобелівська премія з економіки (швед. Nobelpriset i ekonomi) — найпрестижніша премія в сфері економічних наук, заснована Банком Швеції в 1968 році з нагоди свого 300-річчя. Премію вперше було присуджено 1969 року.
Щороку в жовтні Шведська королівська академія наук оголошує ім'я лауреата премії, попередньо обравши його з-поміж кандидатур, представлених Комітетом присудження премії з економіки пам'яті Альфреда Нобеля. Нагородження лауреата Премії з економіки відбувається разом з лауреатами в інших галузях в річницю смерті Альфреда Нобеля 10 грудня. Кожному лауреату вручається медаль, диплом та грошова винагорода.
Першими лауреатами Нобелівської премії з економіки стали Раґнар Фріш з Норвегії та Ян Тінберген з Нідерландів.
Загалом за період з 1969 до 2015 року премія присуджувалася 47 разів, а її лауреатами ставали 76 вчених. Розбіжність між кількістю премій та її лауреатами зумовлена тим, що премія може присуджуватися одразу кільком особам. Так з 47 премій 24 рази її отримував один вчений, 17 разів — одразу двоє, 6 разів — одразу троє дослідників.
Середній вік лауреатів на момент здобуття премії становить 67 років. Наймолодшим лауреатом є американський економіст Кеннет Ерроу, який став лауреатом премії з економіки 1972 року у віці 51 року; найстаршим є інший американець — Леонід Гурвич, який отримав премію 2007 року у віці 90 років.
З 76 лауреатів 75 є чоловіками. Єдиною жінкою-нобелівським лауреатом з економіки стала Елінор Остром, яка здобула премію 2009 року.
2001–2010
Рік |
Портрет |
Ім'я |
Країна |
Обґрунтування |
2001 |
|
Джордж Акерлоф (нар. 1940) |
|
За їх аналіз ринків з асиметричною інформацією
|
|
Майкл Спенс (нар. 1943) |
США |
||
|
Джозеф Стігліц (нар. 1943) |
США |
||
2002 |
|
Деніел Канеман (нар. 1934) |
США
|
За розуміння комплексного підходу до психологічних досліджень в економіці, особливо відносно суджень та прийняття рішень в умовах невизначенності
|
|
Вернон Сміт (нар. 1927) |
США |
За створення лабораторних експериментів в якості інструменту емпіричного економічного аналізу, особливо при вивченні альтернативних ринкових механізмів
|
|
2003 |
|
Роберт Енґл (нар. 1942) |
США |
За методи аналізу часових рядів з циклічними тенденціями (Авторегресивна умовна гетероскедастичність |
|
Клайв Гренджер (1934–2009) |
|
За методи аналізу часових рядів з загальними тенденціями (коінтеграція)
|
|
2004 |
|
Фінн Кідланд (нар. 1943) |
|
За внесок у вивчення впливу фактору часу на економічну політику та дослідження рушійних сил ділових циклів
|
|
Едвард Прескотт (нар. 1940) |
США |
||
2005 |
|
Роберт Ауманн (нар. 1930) |
США Ізраїль |
За укріплення нашого розуміння конфлікту та співпраці на основі аналізу теорії ігор
|
|
Томас Шеллінг (нар. 1921) |
США |
||
2006 |
|
Едмунд Фелпс (нар. 1933) |
США |
За аналіз міжчасового обміну в макроекономічній політиці
|
2007 |
|
Леонід Гурвич (1917–2008) |
США |
За створення основ теорії оптимальних механізмів
|
|
Ерік Мескін (нар. 1950) |
США |
||
|
Роджер Маєрсон (нар. 1951) |
США |
||
2008 |
|
Пол Кругман (нар. 1953) |
США |
За аналіз торгівельних моделей і місць розташування економічної активності
|
2009 |
|
Елінор Остром (1933–2012) |
США |
За роботу з аналізу економічного управління
|
|
Олівер Вільямсон (нар. 1932) |
США |
За роботу з аналізу економічного управління
|
|
2010 |
|
Пітер Даймонд (нар. 1940) |
США |
За роботу з аналізу ринків з моделями пошуку
|
|
Дейл Мортенсен (1939–2014) |
США |
||
|
Крістофер Піссарідес (нар. 1948) |
|
США
Ізраїль
Велика
Британія
Норвегія
Кіпр
Велика
Британія
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
https://uk.wikipedia.org/wiki/