1.11 Список використаної літератури (джерел)

Бібліографічний апарат дипломної роботи складається з списку використаної літератури (джерел) і бібліографічних посилань.

Повнота бібліографічного списку і посилань указує на ступінь ознайомлення автора дипломної роботи з наявною літературою щодо проблеми дослідження. Список використаної літератури – елемент бібліографічного апарату, що містить бібліографічні описи використаних джерел, який розміщується після висновків.

Бібліографічний список рекомендується розміщувати у порядку, за яким використані джерела вперше згадуються в тексті, хоча не забороняється його подавати і в такій послідовності: конституція нашої країни, інші законодавчі та нормативно-правові акти; далі за абеткою наукова та навчальна література як вітчизняна, так і зарубіжна (мовою оригіналу), а в кінці списку використаної літератури наводяться інтернет-ресурси.

Список використаної літератури (джерел) складають відповідно до ДСТУ 7.1-2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання», який набув чинності 1 липня 2007 року. Він є базовим для системи стандартів, правил, методичних посібників зі складання бібліографічного опису. Бібліографічний опис – це сукупність бібліографічних відомостей про документ, записаних за певними правилами й призначена для його ідентифікації характеристики.

Бібліографічний опис дає уявлення про зміст, вид, читацьке призначення документа. Без нього неможливо написати рецензію, реферат, огляд літератури, послатися на певне дослідження у науковому, навчальному виданні. Завдяки цьому бібліографічний опис широко використовується у науковій та інформаційній діяльності.

Збільшення потоку електронних ресурсів привело до необхідності бібліографічного опису документів на електронних носіях. В якості електронного ресурсу виступають насамперед ресурси локального доступу на оптичних дисках (СD) та видаленого доступу (Інтернет). Бібліографічний опис електронних ресурсів підпорядковується загальним правилам стандартного бібліографічного опису.

Хоча кількість найменувань у списку використаної літератури нормативно не врегульована, у дипломній роботі рекомендується у цьому переліку наводити не менше, ніж 50 видань, з яких не менше 30 % повинні складати ті, що видані в останні п’ять років.

При написанні дипломної роботи, що пов’язана з міжнародним правом або з порівняльним правознавством, використання зарубіжних джерел є дуже доречним (крім того, це підвищує рейтинг роботи).

Примітка. Зразки оформлення бібліографічного опису в списку використаної літератури (та переліку джерел дослідження) наводяться у Додатку Д.

1.12 Додатки

Додатки – різний за змістом допоміжний або ілюстративний матеріал, який доповнює пояснювальну записку дипломної роботи і має досить велике значення.

До додатків належать: статистичні дані, бланки тестів і опитувальників, результати аналізу юридичних справ, проекти нормативно-правових актів, програми тренінгів та інших занять, опис конкретних методик, математичні результати досліджень, опис алгоритмів і програм вирішення завдань, ілюстрації допоміжного характеру тощо.

Всі додатки включають у зміст, вказуючи при цьому:

• позначення додатка (наприклад: Додаток А);

• вид додатка: обов’язковий, рекомендований, довідковий;

• заголовок додатка (наприклад: Додаток Б (довідковий)

Положення про порядок надання громадянства …);

• номер сторінки, з якої вони починаються (наприклад... 105).

Кількість додатків кожного виду у дипломній роботі визначає автор, особливо в частині, що стосується додатків рекомендованих і довідкових. До пояснювальної записки додатки не входять, але їх включають до загального обсягу сторінок дипломної роботи.