Проголошення Української Народної Республіки

Жовтневий переворот у Петрограді

25 жовтня більшовики захопили владу в Петрограді. Тимчасовий уряд було усуне­но. II Всеросійський з'їзд рад проголосив Росію республікою рад робітничих, селян­ських і солдатських депутатів. Були при­йняті декрети про землю, мир, сформовано уряд - Раднарком. Цей переворот охопив всю Росію. Він зустрів серйозний опір лише на Дону, Кубані, особливо в Україні, де діяли три сили: Централь­на рада з Генеральним секретаріатом, ради робітничих і сол­датських депутатів, очолені більшовиками, штаб Київського військового округу, що відстоював позиції неіснуючого вже Тимча­сового уряду. Фактично штаб об'єднав у Києві російські сили, ворожі і українцям, і більшовикам: військовий гарнізон, козаків, юнкерів, а також російську інтелігенцію. 28 жовтня більшовики організували в Києві повстання 6 тис. озброєних робітників. Між військами штабу і більшовиками розпочалася збройна бороть­ба. Проти російських військ виступила і Центральна рада (6 тис.). Керівництво округу капітулювало, штаб виїхав з Києва. Владу збе­регла Центральна рада. Генеральний секретаріат виступив з відозвою "До всіх громадян в Україні", в якій сповістив, що кри­ваві події "загрожують згубити здобутки революції"", і заявив, що "енергійно боротиметься з усякими спробами підтримати бунти в Україні". Раднарком визнавався урядом центральних районів Росії. Вживалися заходи до створення збройних сил. Активізу­валася підготовка до Українських установчих зборів, які мали утвердити новий суспільний демократичний устрій України. Більшовики ж прагнули до встановлення диктатури.

Центральна рада набувала поступово значення загальноук­раїнського центру. Альтернативи їй не було. Роль Києва як по­літичного центру України зростала.

Ііі Універсал

30 жовтня загальні збори ЦР слухали доповідь М. Грушевського про проект конституції України. Щоб прискорити конституційне оформлення держави, вирішено було її основні положення ви­класти у формі універсалу.

7 листопада, Центральна рада ухвалила свій III Універ­сал. В ньому проголошувалось: "Віднині Україна стає Українською Народною Республікою". Її територією визнавалися землі, заселені здебільшого українцями. Існуюче право власності на землі поміщицькі й землі нетрудових господарств, а також на удільні, монастирські, кабінетські та церковні землі скасовува­лося. Встановлювався 8-годинний робочий день. Запроваджу­вався державний контроль над виробництвом. Висувалася вимога до союзників і ворогів негайно розпочати мирні переговори. Скасовувалася смертна кара. Вживалися заходи щодо закріп­лення й поширення місцевого самоврядування. Передбачалося забезпечення свобод: слова, друку, віросповідання, зібрань, спілок, страйків, недоторканність особи, житла. Проголошувалося пра­во й можливість застосування мов, усім народностям надавала­ся національно-персональна автономія. На 27 грудня 1917р. при­значалися вибори до Українських установчих зборів.

Отже, було викладено конституційні основи держави, хоч вона і лишалася у федеративному зв'язку з Росією. Центральна рада звернулася до всіх народів Росії з пропозицією творити соціа­лістичні республіки, які були б об'єднані у федерацію демокра­тичних держав.

Проголошення УНР III Універсалом стало визначною історичною подією, яка знаменувала відродження української державності в XX ст. Українська Центральна рада багато зусиль доклала, щоб створити федеративну респуб­ліку. Замість того, щоб консолідувати українські сили щодо ство­рення незалежної Української держави, влада на місцях встанов­лювалася мляво, що вело до розгулу анархії, безладдя. Цьому сприяла й деструктивна пропаганда більшовиків. Всупереч за­кону Генерального секретаріату берегти національні скарби, яки­ми стали й конфісковані поміщицькі маєтки, їх погроми розгорну­лися по всій Україні. Руйнувалися заводи, фабрики, винищували­ся ліси, сади. Україну заполонили дезертири з фронту, які нищили маєтки, грабували села. Українські полки танули, солдати розбі­галися по домівках. Розлагодженню військової справи сприяла також і пацифістська позиція Генерального секретаріату, який вважав зайвим створення армії.

Великою небезпекою для Центральної ради було пересування радянських військ з Росії через Україну на Дон, де виступили донські козаки під керівництвом Каледіна. Ешелони з матроса­ми та червоногвардійцями зосереджувалися у Харкові.