Формування легіону Українських Січових Стрільців (усс).

Початком освіти легіону Українських Січових Стрільців по праву можна вважати 1911 рік. Саме в цьому році виникла ідея створення воєнізованих організацій з української молоді Галичини. Головною метою цих організацій була підготовка української молоді до збройної боротьби з самим грізним ворогом українського народу - Росією. Перші організації були таємними. Розміщувалися вони в середніх школах і університетах. Після загострення відносин між Російською та Австро-Угорською імперіями, ідея воєнізування молоді знайшла відгук і в політичних колах, і серед спортивно-громадських товариств, таких як ''Сокіл'',' 'Січ'', ''Пласт''.

18 березня 1913 К. Трильовський домігся твердження першого стрілецького товариства -''Січові Стрільці''. До нього приєдналися інші товариства з провінції. Першим керівником''Січових Стрільців''став львівський адвокат В. Старосольський, а його заступником - Д. Катамай, що пізніше став старшиною Українських Січових Стрільців.

25 січня 1914 у Львові засновано ще одне товариство під назвою''Січові Стрільці II''. Його керівником став Р. Дашкевич, став потім старшиною Київських Січових Стрільців. Крім цих двох центрів стрілецького руху, восени 1913 року, утворений третій -''Стрілецький курінь''при товаристві''Сокіл''. Всі ці організації навчали українську молодь військової справи. Але на їхньому шляху вставали перепони, поставлені австрійським керівництвом краю. Можливо, ці організації були б закриті, якби не Перша світова війна.

28 червня 1914 пролунали постріли у Сараєво. Цими пострілами було вбито ерцгерцог Франц Фердинанд і його дружина, а 28 липня 1914 року австро-угорський уряд оголосив війну Сербії, в яку, незабаром, виявилися втягнуті майже всі держави світу.

Під впливом цих подій, 2 серпня 1914 об'єдналися всі українські партії, створюючи''Головний Українська Рада''на чолі з К. Левицьким. Трохи пізніше''Головний Українська Рада''створив''Українську Бойову Управу''- організацію, яка повинна була стати Верховним командуванням українських збройних сил - легіону Українських Січових Стрільців (легіон УСС).

6 серпня 1914 Головна Українська Рада' і' 'Українська Бойова Управа''виступили з маніфестом, в якому вони проголосили готовність українського народу до боротьби на стороні країн Троїстого союзу та закликали українську молодь встати під жовто-блакитні прапори Українського Січового стрілецтва . Після проголошення цього маніфесту, молодь Галичини і люди старшого віку почали масово записуватися в Січові Стрільці. Спочатку вони збиралися повітових центрах, де працювали повітові комітети ''Бойової Управи''. З повітових центрів добровольців відправляли в міста: Стрий, Тернопіль, Станіслав, Перемишль, Дрогобич, а потім партіями до Львова, де починалося формування легіону Українських Січових Стрільців. Після евакуації зі Львова військових частин і державних установ, добровольців відправили до міста Стрий, для подальшого формування легіону.

Однак на шляху створення легіону виникли деякі проблеми:

• Відсутність грошей на утримання добровольців;

• Відсутність інструкторів для підготовки особового складу легіону;

• Небажання створення окремої української військової частини австрійськими властями.

Перша з цих проблем була вирішена: гроші на утримання добровольців збиралися по всьому краю. У цих зборах брали участь усі верстви населення.

Друга проблема була вирішена тільки наполовину, так як з австрійської армії вдалося звільнити і перевести на службу до легіону тільки 20 старшин, які стали інструкторами.

Довго залишалася невирішеною третя проблема. Австрійські військові власті всіляко перешкоджали створенню легіону:

Вони вимагали, щоб з 10 тисяч добровольців, які прибули зі Львова до Стрия, в легіоні залишилося тільки 2 тисячі чоловік, озброїли Січових Стрільців гвинтівками системи Верндля, знятими з озброєння в 1888 році, легіон не забезпечили ні військовою амуніцією, ні обмундируванням, ні взуттям.

Але найголовнішим вимогою австрійської влади було прийняття присяги легіоном на вірність Австро-Угорської імперії.

Після тривалих переговорів з австрійським командуванням вдалося підвищити чисельність легіону до 2,5 тисяч осіб, вдалося отримати деяку кількість нового озброєння (автоматичні гвинтівки системи Маузера) та обмундирування, але за все це довелося заплатити присягою на вірність Австро-Угорської імперії. Таким чином, легіон Українських Січових Стрільців ставав не окремої української частиною в австрійській армії, а всього лише її придатком.

3 вересня 1914 легіон Українських Січових Стрільців прийняв присягу на вірність Австро-Угорщини, а через кілька годин - присягу на вірність України:

''Я, УСС, присягаю українським князям, гетьманам, Запорізькій Січі, могил і всієї України, що буду вірно служити Рідному краю, захищати його перед ворогом, воювати за честь української зброї до останньої краплі крові. Допоможіть мені, Господи Боже та Архангел Михаїл. Амінь.''[,]

Після прийняття присяг легіон виїхав в містечко Страбичово, так як 2 вересня 1914 року російські війська захопили Львів і впритул наблизилися до Стрия.