Українські Січові Стрільці у подіях 1917 - 1918 рр..

17 березня 1917 новий підлозі Українських Січових Стрільців у складі шести сотень виїхав до Бережан. Полком командував новий командир, чех за національністю, - підполковник Ф. Кікаль.

У Бережанах командування 25-го корпусу наказало з двох куренів полку Українських Січових Стрільців зробити один і присвоїти йому знову назву легіону, тобто полк знову ставав легіоном. Після цього легіон відійшов на позиції в містечку Куропатники, на південно-сході від Бережан, з яких легіон 15 травня перевели в резерв, на південно-схід села Конюхи. У цей час на фронті було спокійно, так як на іншій стороні фронту відбувалися великі зміни.

27 лютого 1917 в Росії відбулася Лютнева демократична революція, що повалила самодержавство. 17 березня 1917 в Києві була створена Центральна Рада, яка почала організовувати автономну владу на Україну.

Але війна ще не була закінчена.

О 5 годині ранку 29 червня 1917 року почали наступ російських військ. Російські частини завдали сильного удару по правому флангу чеської дивізії на півночі від Конюх, і розбивши її, вийшли на легіон Українських Січових Стрільців. Легіон нічого не знав про події на фронті, так як Січовим Стрільцям було дано наказ сидіти в бункерах, а телефонні лінії були зруйновані вогнем артилерії. Російські частини обійшли Конюхи і легіон, не встигнувши чинити опору, опинився в полоні. Від легіону залишилося лише дев'ять старшин і чотириста сорок чотири бійці.

4 липня залишки легіону були переведені під Куропатники, де їх поповнили і знову утворили легіон Українських Січових Стрільців. З Куропатники легіон вийшов 23 липня.

19 липня почалося загальне контрнаступ австро-німецьких військ. 23іюля легіон Українських Січових Стрільців вийшов з Куропатники в напрямку Козовій. Після дводенних боїв близько Козовій легіон повернули на південь. 27 липня легіон брав участь ще в декількох невеликих боях, а на початку серпня разом з іншими частинами австрійської армії вийшов до річки Збруч. Досягнувши річки Збруч, бойові дії на Східному фронті закінчилися.

7 листопада 1917 під час збройного повстання влада в Росії захопили більшовики, які взялися за ліквідацію війни. На фронті залишилися лише українські частини, які підпорядковувалися Центральній Раді.

В кінці серпня легіон Українських Січових Стрільців був переведений в Залісся та поповнено ще одним куренем. У Заліссі легіон простояв до Різдвяних свят. Після них легіон покинув Залісся і перейшов у містечка Сков'ятин і Шишківці, звідки в лютому 1918 року разом з австрійською армією здійснив похід на Наддніпрянську Україну, виконуючи постанови Брестського договору, укладеного між країнами Четвертного Союзу та Української Народної Республіки 9 лютого 1918 року. У цьому договорі йшлося про надання військової допомоги Центральній Раді країнами Четвертного Союзу у війні з більшовиками. Виконуючи цей пункт договору, 27 лютого 1918 австрійська армія рушила на Наддніпрянську Україну. Завданням цієї армії було очистити Правобережжі від військ більшовиків. У похід на Наддніпрянщину була відправлена ​​Південна Армія у складі трьох корпусів: 12-го, 17-го і 25-го. Легіон Українських Січових Стрільців, який перебував у складі 25-го корпусу, перейшов стару австро-російський кордон і зупинився в місті Кам'янець-Подільський. Тут легіон був прикомандирований до окремого загону, яким командував архикнязь Вільгельм Габсбург. Під його командуванням легіон залишався до розвалу Австро-Угорської імперії. Завдання ж, отримане легіоном, зводилося до ведення пропаганди на користь Австрії, охороні військових складів, збереження порядку в призначеному районі.

29 квітня 1918 відбулася зміна державної влади на Україну. Замість скинутої Центральної Ради був утворений гетьманат ''Українська Держава'' на чолі з гетьманом П. Скоропадським.

У червні легіон Українських Січових Стрільців направили на Херсонщину для придушення розгорілися там селянських повстань. Стрільці втихомирили ці повстання дипломатично, без застосування зброї. Це не сподобалося австрійському командуванню, і легіон перекинули на Буковину. Тут на Буковині легіон і простояв до розпаду Австро-Угорської імперії.

Останнім бойовим завданням легіону Українських Січових Стрільців оборона Західноукраїнської Народної Республіки, утворене 13 листопада 1918 року, від польських загарбників. Легіон Українських Січових Стрільців під час цієї війни з поляками обороняв Львів, а також брав участь ще в декількох боях. Але в січні 1919 року була проведена реорганізація Української Галицької Армії, утвореної в листопаді 1918 року. У ході цієї реорганізації легіон Українських Січових Стрільців розформували, а самих Січових Стрільців розкидали по різних бригадам Української Галицької Армії.

Так закінчила своє існування перша українська військова частина.