МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Херсонський державний університет

Кафедра історії та теорії права і держави

Військове мистецтво козацтва

Курсова робота з історії держави і права

Виконавець:	студент 2 курсу 211 групи денної форми навчання спеціальності «Правознавство» Дутка Андрій
Науковий керівник:	Старший викладач Томіліна Ю.Є

Херсон – 2016

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………....3

РОЗДІЛ 1.ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАПОРІЗЬКОГО ВІЙСЬКА…………………………….7

1. Територіальний та військовий поділ…………………………………………....7

2. Органи влади Запоріжжя………………………………………………………..11

РОЗДІЛ 2.КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО……………………………………………………14

2. 1. Чисельність війська та організація бойових походів………………………….14

   2. Особливості військового мистецтва козаків…………………………………...19

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Актуальність даної курсової роботи на сьогоднішній день є досить цікавою. Вирішення проблем розбудови сучасної Української держави не в останню чергу залежить від вивчення і засвоєння історичного досвіду, знання тих державотворчих процесів, які відбувалися в Україні протягом століть. Чимало вагомих, і не завжди однозначно оцінених, історичних державно-правових явищ передувало сучасному державотворенню. В умовах незалежності України та зростання інтересу до козацьких традицій актуальність обраної для дослідження теми визначається місцем, яке займало запорозьке козацтво у воєнній історії України, необхідністю з’ясування специфіки його бойової діяльності, а також визначення відповідності бойового досвіду та воєнного мистецтва воєнній теорії і практиці сусідніх народів. Поразки й перемоги, отримані українським козацтвом за цей період, сприяли перетворенню України у реальний і могутній фактор світової політики.

Українській державі, сьогодні як ніколи, потрібне професійне військо, яке могло б швидко й ефективно реагувати в різних частинах країни. Наявність такого війська суттєво підвищувала б шанси на збереження цілісності українських територій, і могла б запобігти вторгненню іноземного агресора. Такі армії зараз існують в країнах з високим рівнем економіки. В нашій державі ще й досі не минула криза масових армій, які можуть функціонувати на основі мобілізації підготовлених резервів.

Таким чином, для української державності дане дослідження є важливим, оскільки воно дозволяє усвідомити чинники розвитку воєнного мистецтва та особливості воєнної справи запорозького козацтва, як складової воєнної історії України.

Стан наукової розробки проблеми. Теоретико-методологічним підґрунтям стали праці таких відомих учених як: М.С. Грушевського , Д. І. Яворницького, І. Крип’чевича, О. Антоновича. Українська радянська історіографія кінця 1930-70-х років у трактуванні подій історії козацтва звертає увагу в основному на розгортання народно-визвольних і соціальних рухів у тогочасній Україні (К.Г. Гуслистий, В.О. Голобуцький, П.В. Михайлина) та у контексті боротьби проти турецько-татарської агресії.

Також свідчення про козаків і їх військову міць ми можемо зустріти у літописах Г. Грабянки, літописі Самовидця, Самійла Величко.

Про військові козацькі походи ми можемо знайти у роботі О. М. Апанович «Збройні сили України першої половини XVIII ст.» Автор дає інформацію про виникнення козацтва, його розвиток, про військовий устрій на Запорозькій Січі, про козацькі клейноди, артилерію і про інші військові питання.

Для реконструкції військового одягу козаків та з'ясування, якими видами зброї були озброєні їхні підрозділи, використовується ряд іконографічних джерел, зокрема малюнки, зроблені Г.Л. де Бопланом під час його перебування в Україні, а також картину голландського художника ХVІІ ст. Рембрандта Харменса ван Рейна "Легкоозброєний вершник".

Мета і завдання дослідження. На основі комплексного дослідження значної кількості історичних документів та матеріалів всебічно проаналізувати процес розвитку військового мистецтва козацького війська у ХVІ – середині ХVІІ ст.

Предмет та мета роботи обумовили такі завдання:

• охарактеризувати і узагальнити існуючу наукову літературу та історичні джерела, що стосуються досліджуваної проблеми;

• розкрити фактори розвитку війська козаків;

• з'ясувати, які види і типи ручної вогнепальної, холодної, метальної зброї, а також захисне спорядження мали на озброєнні козаки;

• проаналізувати, з чого складалося оснащення козацького війська в досліджуваний період;

• дослідити питання, пов'язані з використанням козацьких загонів;

• дати характеристику військовому мистецтву (стратегія і тактика) козаків.

Об'єкт дослідження – військово-політична історія українського козацтва ХVІ – середини ХVІІ ст.

Предмет дослідження – процес розвитку та становлення військового мистецтва козаків у ХVІ – середині ХVІІ ст.

Методи дослідження. Методологічну основу складає історико-генетичний метод , який дає можливість розкрити властивості , функції та інші особливості оснащення козацького війська у його історичному русі. Генетичний метод дозволяє показати причинно-наслідкові зв'язки, закономірності розвитку військово-політичної історії в їх безпосередності, а також історичні події та особистості охарактеризувати в їх індивідуальності та образності.

Серед загальнонаукових методів дослідження було використано: структурно-функціональний (розгляд як системи бойового вишколу й відповідного мистецтва українських козаків, так і їх складових), типологічний (дослідження складових елементів індивідуального військового вишколу козаків), статистичний (визначення рівня матеріально-технічного забезпечення), аналітико-синтетичний (здійснення узагальнень і висновків), логічний (визначення сутності розвитку військового життя Європи і світу).

Історико-системний метод отримує все більш широке поширення в працях істориків. Основою застосування даного методу в історії є єдність в суспільно-історичному розвитку одиничного, особливого і загального. Розглядаються окремі неповторні події (скажімо, народження Б.Хмельницького), історичні ситуації (наприклад, Національно-Визвольна Війна Українського Народу 1648-1657рр) і процеси (вплив ідеї Хмельницького і подій Національно-Визвольної Війни на Європу). Очевидно, що всі названі події та процеси не тільки казуально обумовлені і мають причинно-наслідкові зв'язки, а й взаємопов'язані між собою функціонально.

Серед методів дослідження варто виділити дескриптивний метод. Наратив - (від лат. Narro - розповідаю) - розповідні історичні джерела та твори: літописи, хроніки, історичні повісті та ін. Вони передають історичні події в тому вигляді, як вони переломилися в свідомості їх авторів. Відомості наративних джерел менш достовірні, ніж в актових матеріалах, статистичних даних або законодавчих актах. Головною особливістю наративних джерел і творів є те, що вони дають зв'язний розповідь про історичні події. Особливе місце посідають документальні матеріали, поява яких зумовлена потребами та вимогами центральних органів влади Російської імперії. Серед них – маніфести, декларації, оголошення i укази iмператрицi Анни Iоаннiвни та Катерини II, армiйськi журнали воєнних дiй, статути, iнструкцiї, настанови, реляцiї тощо, які були опубліковані упродовж 1734-1775 років.

Серед загальнонаукових методів дослідження було використано: структурно-функціональний (розгляд як системи бойового вишколу й відповідного мистецтва українських козаків, так і їх складових), типологічний (дослідження складових елементів індивідуального військового вишколу козаків), статистичний (визначення рівня матеріально-технічного забезпечення), аналітико-синтетичний (здійснення узагальнень і висновків), логічний (визначення сутності розвитку військового життя Європи і світу).

Структура курсової роботи обумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.