68

ВСТУП

Актуальність. Проблеми сімейного виховання завжди привертали увагу психологічної та педагогічної науки, адже сім’я – один із найважливіших виховних інститутів, значення якого для особистості важко переоцінити. Сьогодні сім’я переживає серйозні труднощі, що значною мірою зумовлено кризовими явищами, притаманними українському суспільству в цілому, що негативно позначаються на внутрішньосімейній атмосфері.

Кожна сім’я унікальна щодо організації свого життєвого простору, розподілу обов’язків, культури спілкування, виховання дітей. Напрямні, погоджені виховні методи батьків вчать дитину керувати своїми діями й вчинками відповідно до моральних норм. Діти, які ростуть в атмосфері любові і розуміння, мають менше проблем зі здоров’ям, труднощів з навчанням, спілкуванням з однолітками. Порушення дитячо-батьківських відносин веде до формування різних психологічних проблем і комплексів.

Значно зросла кількість родин з негативним психологічним кліматом, складними міжособистісними стосунками. Такі соціальні патології, як пияцтво, наркоманія, паління, жорстоке ставлення до дітей, незрілість молодих сімей щодо виховання дітей, слабка правова обізнаність батьків спричинюють перешкоди ефективному процесу входження дитини в соціум. Сім’я у сучасному суспільстві розглядається як інститут первинної соціалізації дитини. Батьки несуть відповідальність за організацію системи умов, відповідних віковим особливостям дитини і забезпечують оптимальні можливості її особистісного і розумового розвитку.

У підлітковому віці в особистості з’являються різні проблеми, і вона не завжди спроможна виробити відповідно новій соціальній ситуації розвитку механізми подолання труднощів. Підліткова криза об’єднує в собі різні види поведінки і переживань, які пов’язані з труднощами особистісного зростання. Саме в такий період допомога батьків відіграє велику роль в житті підлітка.

Усе це актуалізує проблему сімейного виховання дітей у сучасних умовах, спонукає до пошуків таких психологічно зумовлених підходів до її розв’язання, які забезпечували б орієнтацію батьків на дитину як на особистість, надавали б можливості для її гармонійного розвитку, враховуючи при цьому індивідуальні особливості.

Труднощі сімейного виховання і чинники, що викликають зниження виховного потенціалу сім’ї, зумовлюють суперечності та складності у внутрішньосімейних взаєминах між дітьми і дорослими вивчаються провідними психологами, педагогами, соціологами. Різні аспекти цієї проблеми досліджували: Кон І.С., Ельконін Д.Г., Бех І.Д., Виготський Л.В., Варга А.Я., Ковальов С.В., Соловйов Н.Д., Лісіна М.І., Архиреєва Т.В., Авдеєва Н.Н., Захаров А.І., Гаврілова Т.П., Спиваковская А.І., Личко А.Є.

В підлітковому віці взаємовідносини з дорослими починають будуватися під впливом переживання нових почуттів, які пов’язані з прагненнями до самостійності, дорослості та самоствердження. Підлітки починають відмовлятися від підвищеного нормативного контролю з боку дорослих, відходять від ідеалізованих, надуманих зразків дорослих, починають активно відстоювати свої права на самостійність, висувають власні пропозиції у вирішенні значної частини життєвих питань, перестають виконувати вимоги дорослих щодо змін в їх поведінці. Вони намагаються знизити контроль дорослих щодо себе, хворобливо реагуючи на явні чи неявні обмеження їх прав.

Мета дослідження полягає у вивченні та дослідженні міжособистісних відносин у підлітків віці.

Відповідно до мети були окреслені такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати сучасні підходи щодо стилів дитячо-батьківських відносин, встановити особливості взаємин підлітків з батьками.

2. Підібрати психодіагностичні методики та провести діагностику міжособистісних стосунків у підлітковому віці.

3. Укласти та апробувати корекційну програму підвищення рівня згуртованості у підлітковому віці.

Об’єкт – поведінка підлітків у міжособистісних стосунках.

Предметом дослідження – вплив батьківських стилів виховання на міжособистісні стосунки підлітка

Методи дослідження: Відповідно до визначеної мети і завдання дослідження застосовуються такі методи дослідження: теоретичний аналізі систематизація літературних наукових джерел,емпіричні методи, експеримент,тестування,методи кількісної і якісної обробки даних.

Експериментальна база дослідження. Експерементальна робота проводилась на базі Мелітопольської загальноосвітній школі I-III ступенів №24 м. Мелітополя. Кількість респондентів склала 30 осіб у віці 12-13 років.

Наукова новизна та теоретична значення одержаних результатів: уперше досліджений вплив стилів сімейного виховання на міжособистісні стосунки у підлітковому віці. Розширено уявлення про стилі виховання батьків та як стилі виховання впливають на міжособистісні відносини з однолітками. Результати можуть бути використані в подальших психологічних та педагогічних дослідженнях особистості, а також можуть бути використані як у роботі психолога, так і классного керівника.

Практичне значення роботи: результати дослідження можуть бути використані психологами,класними керівниками, соціальними педагогами,для подальших досліджень міжособистісних відносин, проведення розвивальної, психокорекційної роботи з учнями для згуртованості дітей у колективі.

Перспективи подальших досліджень: полягають у розробці та вдосконаленні психокорекційної програми, яка дасть змогу згуртувати дітей в колективі та розібратися в собі, в відносинах між батьками.

Апбробація результатів наукового дослідження здійснювалось на таких конференціях: Міжнародна науково–практична конференція «Сучасні досягення вітчизняних вчених у галузі педагогічних та психологічних наук»,6 –7 03.2015 м.Київ.

Результати роботи опубліковано у 1 вітчизняному збірнику.

Структура й обсяг роботи: робота складається із вступу,трьох розділів,висновків,списку використаних джерел (33). Загальний обсяг роботи – 69 сторінки.

Розділ I. Теоретичні аспекти дослідження стилів сімейного виховання

1.1. Стилі дитячо-батьківських відносин у сучасних наукових дослідженнях.

Батьківські установки або позиції – один з найбільш вивчених аспектів дитячо-батьківських відносин. Під батьківськими установками розуміється система, або сукупність, емоційного батьківського ставлення до дитини, сприйняття дитини батьком і способи поведінки з ним.

Поняття «батьківський стиль» або «стиль виховання» часто вживається як синонім поняттю «позиції», хоча доцільніше зберегти термін «стиль» для позначення установок і відповідної поведінки, які не пов’язані саме з даним дитиною, а характеризують ставлення до дітей взагалі. Одним з основних психолого-педагогічних понять для наділення різних типів сімейного виховання є стиль батьківського ставлення, або стиль виховання. Як соціально-психологічне поняття, стиль позначає сукупність методів і прийомів спілкування по відношенню до партнера. Розрізняють загальний, характерний і конкретний стилі спілкування. В якості детермінант стилю спілкування виступають спрямованість особистості як узагальнена, відносно стійка мотиваційна тенденція; позиція, зайнята по відношенню до партнера спілкування, і параметри ситуації спілкування. Батьківський стиль – це узагальнені, характерні, ситуаційно неспецифічні способи спілкування даного батька з даними дитиною, це образ дій по відношенню до дитини [4].

Під стилем виховання розуміється не тільки певна стратегія виховання, а й включеність дітей в обговорення сімейних проблем, і успішність дитини при готовності батьків завжди прийти на допомогу, прагнення до зниження суб’єктивності в баченні дитини.

Різні стилі догляду та поводження з дитиною починаючи з перших днів його життя формують ті чи інші особливості його психіки та поведінки.

У психологічній літературі поняття «стиль батьківського ставлення», «тип сімейного виховання», «батьківська позиція» дуже часто розглядаються як синоніми. У даній роботі під стилем сімейного виховання розуміють багатовимірне утворення, що включає когнітивний, емоційний і поведінковий компоненти, спираючись на визначення Варги А.Я., яка описує батьківське ставлення як цілісну систему різноманітних почуттів по відношенню до дитини, поведінкових стереотипів, що практикуються в спілкуванні з дитиною, особливостей сприйняття і розуміння характеру дитини, її вчинків [5].

Вперше проблема стилів батьківського виховання була досліджена Адлером А. Він описував несприятливі ситуації дитинства, пов’язані з батьківським вихованням, на основі яких дитина формує хибні уявлення про життя. До них відносяться баловство дитини і зневага дитиною. Ці деструктивні стилі ставлення до дитини перешкоджають розвитку у нього соціального інтересу, або громадського почуття – здатності цікавитися іншими людьми і брати в них участь. Адлер А. підкреслює, що потурання і вседозволеність з боку батьків призводить до розвитку неадекватних уявлень про самого себе, про навколишній світ, способах конструктивної взаємодії з іншими людьми. Емоційно відкидаємо, нехтують батьками діти будуть недооцінювати власні сили, перебільшувати труднощі життєвих завдань, у них можуть бути труднощі в міжособистісних стосунках. Обираний же стиль ставлення до дитини залежить від життєвого стилю особистості батька, тобто від значення, яке людина надає світові і самому собі, його цілей, спрямованості його устремлінь і тих підходів, які він використовує при вирішенні життєвих проблем. А стиль батьківського ставлення в свою чергу безпосередньо впливає на формування стилю життя дитини, тому життєвий стиль формується дуже рано [6].

Класичної вважається робота Броді С., виконана в рамках клінічного підходу.

Спостерігаючи відеомагнітофонні записи 4-х годинного спілкування матері з дитиною, вона виділила 4 типи материнського відносини: