- •Тема 1: Конституційне право України як галузь права, наука і
- •1. Поняття конституційного права України.
- •2. Предмет конституційного права України.
- •3. Метод конституційного права України.
- •4. Принципи конституційного права України.
- •5. Конституційне право України як наука.
- •6. Конституційне право України як навчальна дисципліна.
- •Тема 2: «Система конституційного права України»
- •1) За сутністю, або за походженням цих норм:
- •2) За змістом (за предметом правового регулювання):
- •Тема 3: «Джерела конституційного права України»
- •Тема 4: «Конституція України як Основний Закон суспільства і держави»
- •Тема 5: «Конституційно-правові відносини»
- •3) За умовами існування конституційні юридичні факти поділяються на:
- •Тема 6: «Конституційно-правова відповідальність»
- •Глава 15 «Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління» Кодексу України про адміністративні правопорушення (кУпАп) передбачає юридичну відповідальність за:
- •Тема 7: «Основи конституційного ладу України»
- •Тема 8: «Громадянство України»
- •1. Поняття, зміст, ознаки та принципи громадянства України.
- •2. Підстави та умови набуття громадянства України.
- •3. Форми і підстави припинення громадянства України.
- •4. Повноваження глави держави і спеціально уповноважених державних органів з питань громадянства України.
- •5. Конституційно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства, біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
- •Тема 9: «Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні»
- •1. Поняття та види конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні.
- •2. Громадянські права і свободи людини і громадянина в Україні.
- •3. Політичні права і свободи громадян України.
- •4. Економічні права і свободи людини і громадянина в Україні.
- •5. Соціальні права і свободи людини і громадянина в Україні.
- •6. Культурні права і свободи людини і громадянина в Україні.
- •7. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні.
- •Тема 10: «Конституційні основи виборів в Україні»
- •1. Поняття і види форм безпосереднього народовладдя в Україні.
- •1) Внутрішні функції:
- •2) Зовнішні функції:
- •3. Поняття виборчого права та види виборчої системи в Україні.
- •4. Поняття та види принципів виборчого права України.
- •5. Поняття та стадії виборчого процесу в Україні.
- •Тема 11: «Конституційні основи референдумів в Україні»
- •1. Поняття референдуму в Україні.
- •2. Класифікація референдумів в Україні.
- •3. Предмет всеукраїнського та місцевого референдуму в Україні.
- •4. Референдний процес в Україні.
- •5. Поняття та види юридичної відповідальності за порушення законодавства України про вибори і референдуми.
- •Тема 12: «Верховна Рада України – єдиний орган законодавчої
- •1. Поняття Верховної Ради – парламенту України.
- •2. Функції та повноваження Верховної Ради України.
- •3. Склад і поняття структури Верховної Ради України, повноваження керівництва Верховної Ради України.
- •4. Порядок формування та повноваження депутатських фракцій та груп, Погоджувальної ради Верховної Ради України.
- •5. Порядок формування та функції комітетів Верховної Ради України, тимчасових спеціальних комісій та тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України.
- •6. Порядок утворення, структура та завдання Апарату Верховної Ради України.
- •7. Поняття та види виборів народних депутатів України, стадії виборчого процесу.
- •8. Основні форми роботи Верховної Ради України.
- •9. Пленарні засідання Верховної Ради України та види парламентських процедур у Верховній Раді України.
- •Тема 13: «Законодавчий процес в Україні»
- •1. Поняття, види та стадії законодавчого процесу в Україні.
- •2. Розгляд законопроекту в першому читанні.
- •3. Розгляд законопроекту в другому читанні.
- •4. Розгляд законопроекту в третьому читанні.
- •5. Підписання прийнятого закону головою Верховної Ради України і направлення його на підпис Президенту України, повторний розгляд Верховною Радою України законів, повернених Президентом України.
- •6. Офіційне оприлюднення та набрання чинності законом України.
- •Тема 14: «Конституційно-правовий статус народного депутата України, Рахункової палати, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»
- •1. Конституційно-правовий статус народного депутата України.
- •2. Депутатський запит та депутатське звернення народного депутата України.
- •3. Підстави припинення повноважень та гарантії статусу народного депутата України.
- •4. Порядок утворення, повноваження та акти Рахункової палати.
- •5. Порядок призначення, повноваження та акти Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
- •Тема 15: «Президент України – глава держави»
- •2) Повноваження щодо нормопроектного забезпечення діяльності Президента України у сфері національної безпеки і оборони, а саме щодо:
- •5) Контрольні повноваженнями, а саме:
- •6) Повноваження у сфері організації відповідних наукових досліджень:
- •7) Повноваження щодо інформаційно-аналітичного забезпечення дієвого режиму національної безпеки і оборони в Україні, а саме:
- •8) Кадрові, матеріально-технічні і фінансові повноваження щодо організаційного й іншого забезпечення виконання заходів з питань національної безпеки і оборони, зокрема секретар рнбо:
- •Тема 16: «Кабінет Міністрів України – вищий орган у системі органів
- •Тема 17: «Центральні органи виконавчої влади України»
- •Тема 18: «Місцеві державні адміністрації»
- •Тема 19: «Конституційний Суд України»
- •2) Відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість.
- •3) Додержання конституційності процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.
- •4) Офіційного тлумачення Конституції та законів України.
- •Тема 20: «Суди загальної юрисдикції в Україні. Вища рада юстиції»
- •Тема 21: «Прокуратура та адвокатура України»
- •Тема 22: «Територіальний устрій України»
- •1) Політико-територіальний;
- •2) Адміністративно-територіальний.
- •4. Конституційно-правовий статус «міста», «району в місті», «села», «селища».
- •5. Конституційно-правовий статус столиці України — міста-героя Києва та міста Севастополя.
- •Тема 23: «Місцеве самоврядування в Україні»
- •1. Поняття, юридична природа та принципи місцевого самоврядування.
- •3) Соціальні функції:
- •4) Культурні функції це:
- •1) За видами юридичної діяльності:
Тема 6: «Конституційно-правова відповідальність»
ПЛАН
1. Поняття конституційно-правової відповідальності.
2. Ознаки конституційно-правової відповідальності.
3. Суб’єкти, перед якими учасники конституційно-правових відносин несуть юридичну відповідальність та суб’єкти, уповноважені розглядати справи про конституційні правопорушення, види конституційно-правових санкцій.
4. Адміністративна відповідальність за порушення норм конституційного права України.
5. Кримінальна відповідальність за порушення норм конституційного права України.
1. Поняття конституційно-правової відповідальності.
Коло суспільних відносин, пов'язаних із юридичною відповідальністю у її сучасному розумінні, сформувалося в період буржуазних революцій у Європі та війни за незалежність у Північній Америці. У процесі становлення громадянського суспільства і боротьби з феодальним свавіллям затвердилися основні положення теорії права і практики законотворчості щодо принципів застосування заходів примусу за здійснення правопорушення. Основним здобутком права щодо тлумачення юридичної відповідальності став принцип, який передбачав, що засіб охорони права не може порушувати самого права, а може лише здійснюватися в його межах. Цей принцип втілився у поширеній формулі («без закону немає ані злочину, ані покарання»). З того часу представники різних юридичних шкіл намагалися дати власне тлумачення сутності та змісту юридичної відповідальності.
Юридична відповідальність як особливий вид правовідносин, інститут права, елемент механізму правових гарантій є традиційним предметом наукових досліджень загальної теорії права. Юридична відповідальність як правове явище ґрунтовно досліджувалася радянськими правознавцями, а після розпаду колишнього СРСР - спеціалістами в галузі теорії права суверенних держав. Проблеми юридичної відповідальності стали традиційними для всіх підручників і навчальних посібників з теорії держави та права.
Більшість учених визнають складність і багатоаспектність цієї проблеми. Її зміст передбачає дослідження позитивної та негативної юридичної відповідальності, визначення змісту поняття «юридична відповідальність», дослідження принципів і функцій юридичної відповідальності, виявлення критеріїв розмежування юридичної відповідальності та правової характеристики видів юридичної відповідальності, дослідження механізму юридичної відповідальності та гарантій юридичної відповідальності, а також інших численних проблем теорії і практики юридичної відповідальності. Водночас відповідні підручники та монографії обмежуються постановкою перспективних методологічних завдань і обґрунтовують сформовані за радянських часів положення про негативну (ретроспективну) юридичну відповідальність.
Підручники і навчальні посібники із конституційного права України раніше не містили підрозділів, присвячених конституційно-правовій відповідальності. Постановка ж наприкінці XX ст. Ю.М. Тодикою питання про дослідження проблем теорії та практики конституційно-правової відповідальності виглядала новаторською.
Натомість розвиток національного державотворення та правотворення в XXI ст. та конституційні процеси, які його супроводжують, довели, що питання конституційно-правової відповідальності на сьогодні набувають не лише теоретико-методологічної, а й практичної значущості. Якщо раніше цьому виду юридичної відповідальності присвячувались самостійні монографічні роботи, проте випадки її практичної реалізації були поодинокими, то нині конституційно-правова відповідальність стала дієвим різновидом деліктних конституційних правовідносин як на загальнонаціональному, так і на місцевому рівні.
Слід погодитися з О.В. Скрипнюком, що конституційно-правова відповідальність є порівняно новим видом юридичної відповідальності в національному публічному праві. Якщо в більшості демократичних країн світу цей вид юридичної відповідальності утвердився паралельно з розвитком конституціоналізму в період буржуазно-демократичних революцій і війн за незалежність наприкінці XVII - початку XVIII ст., то в Україні конституційно-правова відповідальність набуває свого значення з середини 90-х років XX ст. Саме у цей час вітчизняні правознавці сформували теоретичні засади конституційно-правової відповідальності, які отримали своє нормативне закріплення в Конституції України.
З прийняттям 28 червня 1996 року Конституції України проблема конституційно-правової відповідальності стала активно досліджуватись у науці конституційного права України. Відповідні дослідження дозволили:
- сформувати положення щодо поняття конституційно-правової відповідальності та співвідношення цього виду юридичної відповідальності з іншими;
- виявити підстави настання конституційно-правової відповідальності та сформулювати концепцію конституційного делікту;
- визначити основні види конституційно-правової відповідальності тощо.
Водночас окремі проблеми конституційно-правової відповідальності зберігають свою актуальність і нині.
Конституційно-правову відповідальність слід розглядати у взаємозв'язку з конституційним деліктом. Останній є юридичним фактом, внаслідок якого виникають відносини конституційно-правової відповідальності. Саме з моменту вчинення конституційного делікту в правопорушника виникає обов'язок зазнати мір конституційно-правової відповідальності, які передбачені санкцією порушеної норми, і понести несприятливі наслідки, а в суб'єкта, який є інстанцією конституційно-правової відповідальності, з'являються право і обов'язок притягнути його до конституційно-правової відповідальності.
Відповідальність у конституційному праві є самостійним видом юридичної відповідальності, що пов'язується насамперед із механізмом правового захисту Конституції України. У цьому випадку вчені говорять про конституційно-правову відповідальність.
Але категорії «юридична відповідальність у конституційному праві» та «конституційно-правова відповідальність» не тотожні.
Юридична відповідальність у конституційному праві застосовується у широкому значенні як адміністративна, кримінальна, цивільна, дисциплінарна за порушення норм чинного конституційного законодавства, так й у вузькому значенні - як спеціальний, галузевий вид юридичної відповідальності, передбачений конституційним правом. Таким чином, категорія юридичної відповідальності у конституційному праві є узагальнюючою та охоплює конституційно-правову відповідальність.
Отже, юридична відповідальність в конституційному праві - це вид конституційних правовідносин, зміст яких полягає в заохоченні за належну правомірну поведінку, передбачену конституційно-правовими нормами, чи примусі до виконання приписів конституційних норм права у разі їх порушення, що здійснюються державою в межах чинного національного законодавства.
Юридичній відповідальності в конституційному праві властиві загальні ознаки юридичної відповідальності, а саме:
- наявність позитивного і негативного аспектів;
- наявність правопорушення;
- соціальна небезпека діяння та його наслідків;
- винність суб'єкта правопорушення;
- наявність норми права, що передбачає юридичну відповідальність тощо.
Водночас юридична відповідальність за порушення конституційного законодавства України відрізняється від юридичної відповідальності за порушення іншого чинного законодавства.
У всіх або більшості випадків юридична відповідальність у конституційному праві передбачає застосування санкцій, безпосередньо передбачених Конституцією України, - дострокове припинення повноважень представницького органу тощо. Це пояснюється тим, що суб'єкти, які здійснили конституційний делікт, посягають своїми діями або поведінкою безпосередньо на цінності, які захищаються Основним Законом.
Юридична відповідальність у конституційному праві передбачає:
- пряму відповідальність, види і міра якої визначається конституційним правом (конституційно-правова відповідальність);
- опосередковану (бланкетну) відповідальність, види і міра якої визначається іншими галузями права (адміністративно-правова, кримінально-правова). У комплексі конституційна, адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення конституційно-правових норм є системою, механізмом юридичної відповідальності в конституційному праві України.
Конституційно-правова відповідальність, у широкому значенні, представлена власне конституційною відповідальністю, адміністративною відповідальністю та кримінальною відповідальністю за порушення норм конституційного права.
Пріоритетним видом юридичної відповідальності у конституційному праві України є конституційно-правова відповідальність. На сьогодні конституційно-правова відповідальність сформувалася як інститут конституційного права та елемент системи гарантій конституційного права України.
Серед правознавців існують різні погляди на сутність і зміст конституційно-правової відповідальності. Ю.М. Тодика писав, що конституційна відповідальність - це особливий вид юридичної відповідальності, яка має складний політико-правовий характер, настає за конституційний делікт (правопорушення) і виражається в негативних наслідках для суб'єкта конституційного правопорушення.
На думку Л.Р. Наливайко, конституційно-правова відповідальність - це вид соціальної та юридичної відповідальності, який існує у сфері конституційно-правових відносин, передбачений нормами конституційного права, характеризується специфічним колом суб'єктів, механізмом реалізації та санкціями й полягає у примусовому перетерпіванні засобів впливу за протиправне діяння (ретроспективний аспект) та у відповідальному стані зобов'язаного суб'єкта (позитивний аспект), виступає найважливішою гарантією реалізації і захисту Конституції. Існують також інші визначення конституційно-правової відповідальності.
Отже, узагальнюючи існуючі визначення, конституційно-правову відповідальність можна визначити як самостійний вид юридичної відповідальності, що передбачає заохочення державою позитивного діяння суб'єкта конституційно-правових відносин, наслідки якого перевищують вимоги конституційно-правових приписів (позитивний аспект), або негативну реакцією держави на конституційний делікт (правопорушення) в порядку, встановленому Конституцією та законами України.
2. Ознаки конституційно-правової відповідальності.
Конституційно-правовій відповідальності властиві загальні та особливі ознаки, що визначають особливості її правової природи.
До загальних ознак можна віднести такі:
- конституційно-правова відповідальність є видом соціальної відповідальності;
- конституційно-правова відповідальність має позитивне (проспективне) і негативне (ретроспективне) значення;
- конституційно-правова відповідальність є наслідком конституційного делікту;
- конституційно-правова відповідальність є інститутом відповідної галузі права тощо.
До особливих ознак конституційно-правової відповідальності слід відносити такі ознаки:
1) конституційно-правова відповідальність має конституюючий (системоутворюючий) характер, тобто конституційно-правова відповідальність визначає загальні принципи для інших видів юридичної відповідальності;
2) конституційно-правова відповідальність через особливості предмета конституційного права має чітко виявлений політико-правовий характер, оскільки відповідальність настає за порушення суспільних відносин, як правило, пов'язаних зі здійсненням публічної влади у суспільстві та державі;
3) конституційно-правова відповідальність передбачає конституційні санкції як міру юридичної відповідальності. Конституційно-правові санкції передбачають такі особливі міри і форми юридичної відповідальності, як дострокове припинення повноважень органу держави, органу або посадової особи місцевого самоврядування; відмова у реєстрації політичної партії, громадської організації; скасування чи призупинення дії конституційного нормативно-правового акта тощо;
4) специфічність підстав настання конституційно-правової відповідальності: підставою ретроспективної відповідальності є юридичний факт конституційного делікту (правопорушення), а проспективної - юридичний факт набуття статусу суб'єкта конституційно-правової відповідальності;
5) особливе коло суб'єктів конституційно-правової відповідальності, що є вужчим за коло суб'єктів конституційного права. Суб'єктами конституційно-правової відповідальності можуть бути держава, органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи. Народ України, людина та громадянин, громадянське суспільство та його інститути не наділені конституційною деліктоздатністю. Навіть порушення людиною конституційних обов'язків є підставою адміністративної, кримінальної чи цивільної відповідальності в конституційному праві, але не конституційно-правової відповідальності;
6) конституційно-правова відповідальність є функціональним інститутом конституційного права, що об'єднує сукупність конституційно-правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері проспективної та ретроспективної юридичної відповідальності деліктоздатних суб'єктів за порушення норм конституційного права України;
7) конституційно-правова відповідальність є важливим елементом механізму правового захисту й охорони Конституції України та чинного конституційного законодавства. Вона також виступає гарантією конституційного ладу України;
8) конституційно-правова відповідальність є гарантією всіх основних інститутів конституційного права, що виступають об'єктами конституційно-правової відповідальності (інститут основ конституційного ладу, інститут громадянства, інститут прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, інститут форм безпосереднього народовладдя, інститут парламентаризму, інститут президентства, інститут виконавчої влади, інститут судової влади, інститут конституційної юстиції, інститут контрольно-наглядової влади, інститут територіального устрою, інститут місцевого самоврядування тощо);
9) джерелами конституційно-правової відповідальності є не лише норми Конституції України, а й положення чинного конституційного законодавства загалом. Зокрема, конституційно-правова відповідальність встановлюється законами України, указами Президента України й іншими конституційно-правовими актами.
10) для конституційно-правової відповідальності властиві особливі процесуальні форми й реалізації. В окремих випадках процедура конституційно-правової відповідальності регулюється системою конституційних та інших галузевих норм чинного законодавства.
Зокрема, для інституту президентства властиві нормативно-правові приписи, що регламентують конституційно-правову відповідальність Президента України за вчинення ним державної зради або іншого злочину (ст. 111 Конституції України). Ст. 111 Основного Закону визначає підстави конституційно-правової відповідальності Президента України, процедуру усунення Президента України в порядку імпічменту та конституційно-правову санкцію - усунення Президента України з поста.
3. Суб’єкти, перед якими учасники конституційно-правових відносин несуть юридичну відповідальність та суб’єкти, уповноважені розглядати справи про конституційні правопорушення, види конституційно-правових санкцій.
Важливим питанням конституційно-правової відповідальності є коло суб'єктів, перед якими учасники конституційно-правових відносин несуть юридичну відповідальність. До таких суб'єктів слід відносити:
- народ України, людину;
- органи державної влади;
- органи місцевого самоврядування.
Пріоритетною інстанцією, перед якою суб'єкти конституційно-правової відповідальності несуть юридичну відповідальність, є Український народ. Ч. 3 ст. 5 Основного Закону декларує, що право визначати і змінювати конституційний лад України належить виключно народові та не може бути узурповане державою, її органами і посадовими особами. Тобто Український народ є пріоритетним суб'єктом конституційно-правових відносин. Виходячи з цього конституційного припису, всі суб'єкти конституційної відповідальності несуть юридичну відповідальність за порушення норм конституційного права саме перед Українським народом.
Важливою інстанцією конституційної відповідальності в Україні є людина (громадянин України, іноземець, особа без громадянства). Ч. 2 ст. 3 Конституції України визначає, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Порушення прав і свобод людини є підставою для конституційної відповідальності держави та її органів і посадових осіб перед людиною. Конституція України в ч. 3 ст. 9 зазначає, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Основного Закону гарантується.
Істотною інстанцією, щодо якої суб'єкти конституційно-правових відносин несуть юридичну відповідальність, є Українська держава, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх службові та посадові особи.
Особливістю конституційно-правової відповідальності є розширене коло суб'єктів, уповноважених розглядати справи про конституційні правопорушення (делікти) у позасудовому (арбітражному, чи квазісудовому) порядку (Верховна Рада України, Президент України та ін.) та судовому порядку (Конституційний Суд України, Вищий адміністративний суд України та ін.). Повноваження цих органів у справах про конституційні правопорушення визначаються чинним конституційним законодавством України.
Санкції конституційно-правової відповідальності, тобто її форми і міри, відрізняються своєю різноманітністю. Утім їх об'єднуючою ознакою залишається політичний характер санкцій і наступні негативні політичні наслідки для суб'єктів, що здійснили конституційний делікт.
Основними видами конституційно-правових санкцій є:
1) відмова у реєстрації політичної партії;
2) втрата депутатського мандату;
3) дострокове припинення повноважень Верховної Ради України;
4) усунення з поста Президента України в порядку імпічменту;
5) прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України, що має наслідком відставку Уряду;
6) припинення Президентом України повноважень Прем'єр-міністра України та його відставка;
7) рішення Конституційного Суду України про неконституційність законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, що має наслідком їх скасування;
8) скасування Президентом України рішень голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України;
9) висловлення обласною чи районною радою недовіри голові відповідної місцевої державної адміністрації;
10) звільнення Верховною Радою Автономної Республіки Крим за погодженням із Президентом України з посади голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
11) зупинення органами суду рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України та ін.
Конституційні санкції можуть поділятися на основні та додаткові. Наприклад, ст. 111 Конституції України передбачає такі санкції у вигляді усунення Президента України з поста Верховною Радою України у порядку імпічменту (основна санкція), а ст. 105 Основного Закону визначає додаткову санкцію - позбавлення звання Президента України в разі усунення його з поста в порядку імпічменту.
4. Адміністративна відповідальність за порушення норм конституційного права України.
Наступним видом конституційно-правової відповідальності, у широкому значенні, є адміністративна відповідальність за порушення норм конституційного права.
Підставою для адміністративної юридичної відповідальності в конституційному праві є ті адміністративні правопорушення, що посягають на об'єкти, які безпосередньо охороняються чинним конституційним законодавством України.
Передусім до адміністративних правопорушень, що посягають на об'єкти, які захищаються конституційним правом України, належать правопорушення у сфері прав і свобод людини і громадянина.