75. Граничні витрати найму фактору для фірми, що діє на досконало конкурентному ринку:

1. Більше середніх витрат фактору.

2. Постійні.

3. Мають порівнюватися з граничним виторгом, щоб визначити, яку кількість продукції потрібно виробляти.

4. Є засобом виміру тих вигод, які отримує підприємство.

76. Конкурентна фірма, намагаючись максимізувати прибуток, повинна наймати додаткових робітників тільки у тому випадку, коли:

1. Сукупний виторг нижчий за сукупні витрати.

2. Граничний продукт праці у грошовому вимірі перевищує ставку заробітної плати.

3. Гранична дохідність праці менша за вартість одиниці праці.

4. Величина граничного продукту в грошовому вимірі знижується.

77. Зміни у рівні реальної заробітної плати можна визначити, порівнюючи зміни у рівні номінальної зарплати зі змінами у:

1. Рівні цін на товари та послуги.

2. Нормі прибутку.

3. Ставках оподаткування.

4. Тривалості робочого часу.

78. При збільшенні ставок заробітної плати:

1. Відбудеться скорочення зайнятості, якщо попит на працю абсолютно нееластичний.

2. Відбудеться збільшення зайнятості, якщо попит на працю еластичний.

3. Відбудеться збільшення зайнятості, якщо попит на працю нееластичний.

4. Відбудеться скорочення зайнятості, якщо попит на працю еластичний

79. Граничні витрати на оплату праці:

1. Являють собою збільшення змінних витрат при збільшенні обсягу випуску продукції на одиницю.

2. Являють собою збільшення постійних витрат при збільшенні обсягу випуску продукції на одиницю.

3. Являють собою збільшення сукупних витрат на працю при наймі додаткового працівника.

4. Абсолютно нееластичні для монополіста.

79. При зниженні заробітної плати індивід, що прагне максимізувати свою корисність:

1. Працює більше.

2. Працює менше.

3. Працює, так як і раніше.

4. Може працювати більше, менше або так, як і раніше, залежно від його смаків та уподобань стосовно відпочинку і споживання.

79. У випадку двосторонньої монополії на ринку праці рівноважна ціна скоріше за все буде дорівнювати:

1. Рівноважній ціні монополії.

2. Рівноважній ціні монопсонії.

3. Рівноважній ціні ринку повної конкуренції.

4. Якійсь величині, що менша за рівноважну ціну монополії, але більша за рівноважну ціну монопсонії.

79. При прийняті рішень про інвестиції фірми беруть до уваги:

1. Номінальну процентну ставку.

2. Реальну процентну ставку.

3. Номінальну процентну ставку з врахуванням реальної ставки процента.

4. Тільки інші, не вказані фактори.

79. Якщо номінальна процентна ставка складає 10%, а темп інфляції визначений 4% за рік, то реальна ставка складає, %:

1.14.

2.6.

3.2,5.

4.4.

79. Ставка процента по облігаціях буде тим нижчою, чим:

1. Більший ризик, з яким вони пов’язані.

2. Нижча їх ліквідність.

3. Більша очікувана інфляція.

4. Коротший термін, на який вони випущені.

79. Коли процентні ставки падають, споживач, котрий прагне у будь-якій ситуації максимізувати свою корисність, буде:

1. Заощаджувати менше.

2. Заощаджувати більше.

3. Заощаджувати так само, як і раніше.

4. Заощаджувати менше, більше або так само, залежно від його уподобань стосовно до поточного і майбутнього споживання.

79. Позитивне рішення стосовно будівництва мосту, який приноситиме десятивідсотковий прибуток протягом 200 років експлуатації, буде прийнято за умови, що банківська процентна ставка складає:

1.20%.