- •Розділ I. Краплі як лікарська форма
- •1.1 Характеристика крапель
- •1.2 Вимоги до крапель
- •1.3 Класифікація крапель
- •Розділ II. Особливості дозування лікарських засобів краплями
- •2.1 Стандартний розмір краплі
- •2.2 Калібрування нестандартного краплеміра
- •2.3 Дозатор піпеточний Принцип роботи
- •Розділ III. Технологічні стадії готування крапель
- •3.1 Основні технологічні стадії
- •3.2 Розчинники при приготуванні крапель
- •3.3 Підготовча стадія
- •3.4 Змішування, розчинення, екстрагування, диспергування, емульгування
- •3.5 Проціджування і фільтрування
- •3.6 Особливості технології при приготуванні крапель
- •3.7 Перевірка доз отруйних і сильнодіючих речовин у краплях
- •Розділ IV. Власна технологія крапель
- •4.1 Краплі для внутрішнього застосування
- •4.2 Краплі для носа
- •4.3 Краплі вушні
- •4.4 Очні краплі
- •4.5 Краплі зубні
- •4.6 Випадки нераціональності в прописах крапель
- •Розділ V. Упакування, зберігання і контроль якості крапель
- •5.1 Упакування крапель
- •5.2 Контроль якості крапель
- •5.3 Удосконалення технології крапель
- •Розділ VI. Практична частина Рецепт №1
- •Рецепт №2
- •Рецепт №3
- •Рецепт №4
- •Зворотний бік ппк
- •Рецепт №5
- •Рецепт №6
- •Зворотній бік ппк
- •Рецепт №7
- •Зворотній бік ппк
- •Рецепт №8
- •Зворотній бік ппк
- •Рецепт №9
- •Рецепт №10
- •Висновки та рекомендації
- •Список використаної літератури
Зміст
Вступ 3
Розділ I. Краплі як лікарська форма 4
1.1 Характеристика крапель 4
1.2 Вимоги до крапель 5
1.3 Класифікація крапель 6
Розділ II. Особливості дозування лікарських засобів краплями 8
2.1 Стандартний розмір краплі 8
2.2 Калібрування нестандартного краплеміра 10
2.3 Дозатор піпеточний 14
Розділ III. Технологічні стадії готування крапель 18
3.1 Основні технологічні стадії 18
3.2 Розчинники при приготуванні крапель 18
3.3 Підготовча стадія 19
3.4 Змішування, розчинення, екстрагування, диспергування, емульгування 20
3.5 Проціджування і фільтрування 21
3.6 Особливості технології при приготуванні крапель 28
3.7 Перевірка доз отруйних і сильнодіючих речовин у краплях 29
Розділ IV. Власна технологія крапель 31
4.1 Краплі для внутрішнього застосування 31
4.2 Краплі для носа 35
4.3 Краплі вушні 38
4.4 Очні краплі 39
4.5 Краплі зубні 45
4.6 Випадки нераціональності в прописах крапель 45
Розділ V. Упакування, зберігання і контроль якості крапель 48
5.1 Упакування крапель 48
5.2 Контроль якості крапель 50
5.3 Удосконалення технології крапель 50
Розділ VI. Практична частина 51
Висновки та рекомендації 75
Список використаної літератури 77
Вступ
Краплі необхідно розглядати як різновид розчинів (справжніх і колоїдних). Рідше зустрічаються серед них тонкі суспензії (каламуть) і емульсії. Краплі виділяють як самостійні лікарські форми, тому що лікарські речовини, що містяться в них, дані в такій концентрації, що для разового прийому досить дозування краплями.
Краплі займають помітне місце в екстемпоральній рецептурі аптек (до 15%). Широко застосовувані прописи давно переведені на заводський конвеєр.
Область застосування крапель як лікарських форм дуже широка. Призначають їх як усередину, так і зовнішньо. Серед останніх, котрі кількісно переважають, розрізняють краплі очні, носові, вушні і зубні. Краплі очні вимагають строгої асептики.
Краплі прописують звичайно в невеликих кількостях, що часто не перевищують 10 мл. Малий обсяг крапель, що відпускаються, вносить деякі особливості в їхню технологію, головним чином у стадію фільтрування справжніх розчинів. Важливо, щоб після фільтрування концентрація розчину і його кількість не зменшилися більше, ніж це допускається нормами вагових відхилень, затвердженими Міністерством охорони здоров'я.
Крім того, оскільки краплі є різновидом розчинів, для них типові різні випадки нераціональності пропису.
Усі ці особливості роблять актуальним вивчення технології крапель.
Розділ I. Краплі як лікарська форма
1.1 Характеристика крапель
Краплі - це рідкі лікарські форми для внутрішнього і зовнішнього застосування, дозуємі краплями.
Краплі необхідно розглядати як різновид розчинів (істинних і колоїдних). Рідше зустрічаються серед них тонкі суспензії (муті) і емульсії. Їх виділяють як самостійні лікарські форми, бо лікарські речовини, що містяться в них, дані в такій концентрації,, що для разового прийому досить дозування краплями. Краплинне дозування - єдина відмітна ознака цієї лікарської форми.
Краплі прописують у невеликих обсягах: від 5 до 30 мл. У самостійну групу їх виділяють тому, що вміщені в них лікарські речовини дані в такій концентрації, що для разового прийому досить декількох крапель.
Малий об'єм крапель, що відпускаються, вносить деякі особливості в їх технологію, головним чином в стадію фільтрування істинних розчинів. Важливо, щоб після фільтрування концентрація розчину і його кількість не зменшилися більше, ніж це допускається нормами вагових відхиленні, затвердженими Міністерством охорони здоров'я. Цього можна досягти, якщо при розчиненні не витратити відразу усю кількість розчинника, належну по пропису, а залишити приблизно 1/3 частину, далі приготований розчин пропустити через заздалегідь промитий розчинником фільтр, після чого промити фільтр залишеною кількістю розчинника.
У зв'язку з високою концентрацією лікарських речовин, у порівнянні з мікстурами, у краплях відносно частіше зустрічаються хімічні несумісності.
Краплі мають усі переваги, властивими рідким лікарської формам. Вони більш біодоступні, чим порошки, таблетки, пігулки, зручні для застосування, відносно прості в готуванні.
крапля лікарська форма дозування
Краплі вигідно відрізняються від мікстур своєю компактністю, портативністю.
Раніше цю лікарську форму називали Mixturae Contractae ("Стиснуті мікстури"). У першу Російську фармакопею (1886) входили краплі Гофмана (суміш спирту етилового з ефіром), Клапротові краплі (спирто-ефірний розчин заліза ацетату), еліксир Галлера (розчин кислоти сірчаною в спирті етиловому 90 %), краплі Бестужева (спирто-ефірний розчин заліза хлористого) і ін.
Сфера застосування крапель як лікарських форм дуже широка призначають їх як всередину так і зовнішньо. Серед останніх, які кількісно переважають, розрізняють краплі очні, носові, вушні. Краплі очні вимагають строгої антисептики.
Краплі займають помітне місце в екстемпоральній рецептурі аптек (до 15%). Широко вживані прописи давно перенесені на завод.
1.2 Вимоги до крапель
Краплі повинні відповідати вимогам, пропонованим до рідких лікарських форм:
відповідність анатомо-фізіологічним особливостям шляхів введення і фізико-хімічних властивостей лікарських речовин,
сумісність лікарських і допоміжних речовин,
точність концентрації лікарських речовин і обсягу (маси) крапель,
стабільність (для суспензій і емульсій),
відсутність механічних включень.
У більшості випадків дискомфортні явища при використанні крапель спостерігаються саме при застосуванні очних крапель. Дискомфорт обумовлений невідповідністю осмотичного тиску і значення рН очних крапель таким в слізній рідині. У нормі слізна рідина має осмотичний тиск, таке ж як плазма крові і як ізотонічний (0,9%) розчин натрію хлориду. Бажано, щоб і очні краплі мали такий осмотичний тиск. Допускаються відхилення і показано, що очні краплі викликають неприємні відчуття при концентраціях від 0,7 до 1,1%. Іноді лікарі виписують гіпертонічні очні краплі, оскільки вони чинять швидшу, особливо антимікробну дію. Але гіпертонічні очні краплі погано переносяться дітьми. На комфортність очних крапель великий вплив робить значення рН. Більшість очних крапель мають рН в межах 4,5 - 9. Оптимальне значення - 7,4. При значеннях рН > 9 і < 4,5 очної краплі викликають при закапуванні сильна сльозотеча, почуття печіння, різі.
По аналогії з розчинами краплі фільтруються через скляні, паперові або мембранні фільтри, для очних крапель з одночасною стерилізацією. Оскільки при фільтруванні відбуваються великі втрати, а це відбивається на точності концентрації ЛВ в очних краплях, особливо при дуже низьких концентраціях ЛВ, прибігають до використання концентрованих розчинів.
Основними способами стабілізації очних крапель є регулювання значень рН і введення до складу розчинів, що містять легкоокисні речовини, антиоксидантів. Для регулювання значення рН використовуються буферні розчинники. Найчастіше в якості буферного розчинника застосовується борна кислота 1,9 - 2%. В якості антиоксидантів: натрію сульфіт, натрію метабісульфіт і трилон Б.
