Розділ 3. Концепція власної авторської програми на радіо (орієнтованої на формат обласного державного радіо)

Диктор

В ефірі обласного державного радіо дитяча пізнавальна програма «Струмочок». З вами була Ольга Брилінська, звукорежисер Вікторія Кидалюк. Вітаємо вас. /Перебивка/  Любі малята, ось і закінчилось царство зими. Дерева постягували свої спраглі за теплом, гілки у гору, до сонечка. Скрізь шумлять, лктять, поспішають струмочки. З теплого вирию повертаються перелітні птахи, довкола чути їх веселий, радісний щебіт. Вони метушаться, поспішають знайти найкраще місце для свого гніздечка, адже вже не загорами той час, коли на світ з'являться маленькі пташенята. У повітрі запахло теплом. Настала весна! А як і чому люблять весну Ліна і Валерія Станіславишин пропоную послухати.

Валерія Станіславишин

Коли на дворі зимно і сумно, одразу ж згадується весна. Вона асоціюється із початком тепла і ніби підготовкою до яскравого, привітного літа. Починають співати пташки і падає веснялий дощ. Кожен день стає довшим і дивовижнішим, здається, що усі мрії от от здійсняться. 

Ліна Станіславишин

: Весна, це така дивна пора року. Ще досить холодно і земля ще не до кінця прокинулась від зимового сну. Ще дмухає холодними вітрами, ще лють холодні дощі. Але у повітрі вже відчувається цей неповторний аромат, який буває лише на весні. Це аромат свіжості, тепла. Це час, коли спостерігається як пророда народжується знову і знову і ці дні у передчутті нового життя. Я дуже люблю весну, можу годинами спостерігати, як весна пробивається крізь заспану землю. Я можу годинами спостерігати, як наполеглево розквітають бруньки на деревах. Ну і звичайно, можна безкінечно слухати, як співають пташки, що вітають народження природи. Таке можливе тільки навесні!

Диктор

Чудово, молодці дівчатка. А ви знаєте, що весною дуже багато свят, найблище це 8 березня. У цей день потрібно вітати усіх жінок, дарувати їм квіти, листівки, висловлювати свої побажання. А які ваші олюблені свята весною?

ЛінаСтаніславишин

Весняний час найгарніший. Багато різних свят, усіх їх відмічають по різному. Люди вітають один одного, усе навколо розцвітає. Моє облюблене свято весною, це Пасха. Це релігійне свято, яке відзначається кожного року у різний час. Це чудове свято, адже усі рідні збираються разом за святуовим столом. Під час нього прийнято ходити до церкви і печуть паски, прикрашаючи їх солодкою присипкою. Вони виходять наймовірно смачними. До них додоють родзинки і приправи, корицю і какао. А діти люблять розфарбовувати яйця. Зараз, виготовляють багато прикрас для писанок. У церквах проводять богослужіння під час якого пасхалький кошик отець окроплює свяченою водою. У це свято приємно просто зібратися разом і вітати друзів і близьких. 

Диктор

Ти любиш весну? 

Ліна

Так

Диктор

А чому?

Ліна

Тому що народилася навесні і це просто чудова пора року, усе розцвітає, зелено, гарно. 

Валерія

Ось і наступила довгоочікувана весна. Все вкруги ожило. На весні ми свякуємо моє найолюбленіше свято, це день матері. І велика популярність цього свята цілком зрозуміла, адже споконвіку, мама була і є найдорощою людиною у світі для одного. Наші матусі присвячують життя дітям, жертвуючи усім заради нашого щастя. І тому, цей день є гарним приводом, аби зателефонувати і подякувати їм за усе. 

Диктор

А весна подобається?

Валерія

Так

Диктор

А чому?

Валерія

Все дуже гарно розцвітає і найбільге мені подобаються підсніжники. 

Диктор

Які ж ви молодці! А тепер, давайте послухаємо легенду про те, Як появилась весна. А розкажуть її нам Юлія Валах і Наталя Бліхар.

Юля

В одному місті ніколи не було ні весни, ні літа, ні осені, а тільки зима. Літо не могло наступити, бо не наступала весна, а осінь - тому, що не наступало літо. …. Але як зробити так, щоб весна настала - вони не знали. У цьому місті жила стара чаклунка. Скільки їй було років, ні хто не знав. Вона була дуже розумна. І кожен раз, коли мешканці не могли знайти ніякого рішення, ходили радитися з нею. Так сталося і цього разу. Старійшини міста зібралися разом і пішли до чаклунки, щоб дізнатися, як зробити так, щоб настала весна. Вони підійшли до будинку чаклунки і постукали у двері. Чаклунка відкрила двері і впустила гостей.

Наталя

Скажи нам, премудра жінка, що нам зробити такого, щоб до нас в місто прийшла весна?

Юля

Чаклунка подивилася на них і, підкинувши хмиз у вогонь, відповіла

Наталя

Тільки чистий серцем і душею, З щирою любов'ю - не інакше, Зустрінеться юнак з Весною, Для людства буде то найкраще! Та тільки ніжний поцілунок, Розтопить сніг – зима відступить, Зимою стане він, вона - Весною, Але природа хлопчика поцупить!

Юля

Старійшини, почувши ці слова, вийшли з будинку чаклунки. І так нічого і не зрозумівши з її слів, розійшлися по домівках. А за ними, ховаючись, щоб його не помітили, йшов білявий хлопчик, який чув все, що сказала чаклунка. Хлопчик вже підходив до свого будинку, як раптом побачив на засніженій вулиці дівчинку. Вона йшла, закриваючи долонькою лице від снігу, який падав на її чорне густе волосся немов одягаючи на неї пухнасту шапочку. Хлопчик підійшов до неї.

Наталя

Привіт, - весело сказав він їй

Юля

Привіт, - тихо відповіла вона хлопчикові.

Наталя

- Ти звідки взялася?

Юля

Я живу в сусідньому містечку. - Відповіла дівчинка і потерла ручки, трохи зігріваючи теплом свого подиху.

Наталя

- Ти навіщо в такий мороз пішла з дому? Замерзнеш адже! Йдемо до нас додому, погрієшся біля вогню...

Юля

Не можу. - Різко відповіла дівчинка. - Мені треба йти далі! У нашому містечку жителі замерзають і мені потрібно терміново відшукати весну, щоб вона прийшла до нас в містечко і зігріла всіх своїм теплом!

Натяля

Я йду з тобою!!

Юля

Вигукнув хлопчик. І не давши дівчинці заперечити, схопив її за руку і повів до виходу з міста. Шлях виявився довгим і важким...

…Перед ними було його місто! Місто, з якого вони вийшли кілька днів тому, щоб відшукати весну! - Ні, не може бути! - Прошепотіла дівчинка і плача села в сніг. - Не може бути .... Ми повернулися назад, а весну так і не знайшли... Хлопчик нахилився до неї. Йому так не хотілося, щоб дівчинка плакала ! Він ніжно обійняв її і боязко поцілував. Дівчинка підняла очі і ніжно подивилася на хлопчика. Як раптом, сніжинка впала їй на обличчя і розтанула. Сніг став падати повільніше і, зрештою, припинився зовсім. ..

…Земля прокинулася від зимової сплячки. І все навколо наповнилося теплом. - Як красиво! - Вигукнула дівчинка і підскочивши закрутилася, сміючись від радості. Але хлопчик дивився на неї з сумом. Він раптом згадав слова чаклунки і його серце, стислося від усвідомлення слів старої жінки. Радісні мешканці міста вибігли зі своїх будинків, насолоджуючись теплом весни. - Чому ти такий сумний? - Запитала дівчинка. Але натовп городян підхопила дівчинку в кругообіг танцю, а вітер відніс її слова далеко від хлопця. Хлопчик останній раз зі сумом подивився на дівчинку. Вона, щиро радіючи приходу весни, весело кружляла в хороводі разом з жителями міста, навіть не помітивши, як хлопчик видаляється вглиб лісу. Він повільно зник в глибині лісової хащі... …Дівчинка підійшла до чаклунки. - Тут щойно стояв білявий хлопчик. Ви не знаєте де він ?

Наталя

Він пішов,витираючи сльозу, тихо сказала чаклунка.

Юля

Куди? - Розгублено запитала дівчинка

Наталя

Туди, де вічно виє хуртовина, Туди, де вічно буде сніг. Зустрінешся ти з ним, дитино, Лише на день і кожен рік...

Юля

- Я навіть не знаю його імені... - З сумом сказала дівчинка і сльоза покотилася з її величезних очей. І в ту ж мить, на небі хмаринки вишикувалися в хоровод і на землю полився теплий весняний дощик.

Наталя

- Його ім'я - Зима...

Юля

І наблизившись до дівчинки, стара чаклунка одягла їй на голову вінок з листя папороті.

Наталя

- А яке ім'я у мене? - Запитала перелякано дівчинка, заздалегідь знаючи відповідь.

Юля

- Весна... Тихо відповіла чаклунка.

Наталя

: І з тих пір, Весна зустрічається з Зимою всього лише на день: хлопчик тримає дівчинку за ручки, дивиться їй у очі , насолоджуючись її красою, і вони говорять, говорять, намагаючись насолодитися розмовою на цілий рік, щоб знову зустрітися і довго-довго насолоджуватись кожною хвилиною спілкування один з одним. А при розлученні, хлопчик цілує дівчинку на прощання, а вона починає плакати. Так починається Весна... І тільки стара чаклунка, дивлячись на них не приховує своїх сліз, плачу за них обох, як хранитель вічності, оберігаючи їх зустріч від людських очей... /Перебивка/

Диктор

Ось яка гарна історія. Тепер, ви знаєте про цю чудову пору роки усе. Отож, будьте слухняними, одягайтесь тепленько і не хворійте! А на сьогодні це все. Дякую, що були з нами. Я нагадую, що ви слухали програму обласного державного радіо «Струмочок». З вами була ведуча Ольга Брилінська, звукорежисер Вікторія Кидалюк. До наступних зустрічей в ефірі, не пропустіть.