2.1.1. Музичні виражальні засоби авторських програм

Інформаційно-аналітичні й інформаційно-публіцистичні авторські програми в ефірі музично-інформаційного радіо представлені не надто широко. Це, насамперед, пов’язано з тим, що нині музика є одним з основних виражальних і формотворчих засобів радіомовлення. За умов правильного музичного програмування, радіо зможе донести слухачеві й інший продукт, безпосередньо з музикою не пов’язаний, але вкупі з нею відповідальний за гармонійність ефірної картини [12, с. 56]. Саме в межах музичного потоку радіостанції необхідно вміло ідентифікувати себе, відзначивши власний загальний імідж, перетворивши його на привабливий та цікавий для цільової аудиторії програмний продукт.

Наприклад, на радіо закодування інформації попереднього рівня за допомогою технічних кодів (монтажу, музичного оформлення, звуку), які матеріалізують конвенційні репрезентативні коди, відповідає за переконливість інформації, конфлікту, образу. Тому специфіка кожного із ЗМІ визначається не лише способом передання інформації, характером виражальних засобів, а й особливістю та своєрідністю її сприймання

Музика – це форма програми, яка може як поліпшити, так і зіпсувати зміст програми. В арсеналі радіожурналіста лише три складові: слово, шум і музика. Музика на радіо слугує, як для оформлення різних за змістом передач, так і для самостійного використання [61, с. 38].

Добираючи звуковий супровід, професійному журналістові варто пам’ятати, що найкраще дібрана мелодія та, яка органічно підходить до програми; найкраща музика та, на яку слухач зумисне навіть не звертає уваги, але відсутність якої слухач би неодмінно помітив. Звукове наповнення відіграє роль синтаксису в радіопрограмах [10, с. 55].

Автор також підбирає й музичний матеріал (який повинен легко сприйматися), домовляється з гостями, якщо це ток-шоу, розробляє з ними тему майбутньої розмови, бажані, або небажані питання, за необхідністю вивчає власну аудиторію (наприклад, шляхом створення інтерактивного поля через спілкування зі слухачами в прямому ефірі, шляхом створення спеціальних форумів на сайтах радіостанцій, на яких слухачі пропонують певні ідеї та висловлюють побажання, або ж створенням опитувань на сайтах радіостанцій чи просто смс-голосувань на певну тематику).

Музика і шуми, як формотворчі, або природні засоби відображають дійсність, а тому не залежать від суб’єктивного впливу журналіста. Його творчість виявляється в правильному доборі звукових і шумових ефектів. Добирати їх необхідно особливо уважно, бо від цього залежить точність і якість створеного в ефірі звукового образу. «Завдяки казці дитина тільки пізнає світ, а тому виражальні засоби покликані познайомити слухача зі звуками навколишнього середовища. Вони можуть імітуватися, ілюструючи вже прочитаний текст, чи навпаки, передувати тексту, дозволяючи слухачеві самостійно підібрати асоціації та уявити майбутній фрагмент оповіді» [37].

Акустичний вплив на масову аудиторію найефективніше справляє радіо. Звукові повідомлення викликають у людській психіці (на свідомому та підсвідомому рівнях) потаємні внутрішні ефекти, активізують уяву та інші механізми слухового сприйняття, викликають у мозку людини чимало не лише акустичних, а й візуальних образів. Отже, найефективніше сприйняття інформації відбувається за допомогою збалансованого використання зображальних та звукових знакових систем у вигляді візуальних та звукових образів. Звуковий образ – це сукупність звукових (мовленнєвих, музичних, шумових) елементів, що створюють за допомогою асоціацій в узагальненому вигляді уявлення про матеріальний об’єкт, явище, історичну подію, характер людини [72, с. 442].

Всі ці явища, на думку В. Музиканта, насамперед, зорієнтовані на ефективне звукове сприйняття тексту, де мова сприймається, як людська артикульована мова, музика, як безпосередня мова почуттів, шуми, як не артикульована мова речей і живої природи [50, с. 117]. Науковець вважає, що мова радіо є набагато ширшою, ніж радіомова. У ній разом із вербальним повідомленням широко використовуються пара- та екстралінгвістичні засоби вираження, що дорисовують документальні шуми, музику, прийоми монтажу. Можна частково погодитися з тим, що радіо примушує «вухо бачити». Однак одночасно варто мати на увазі, що образ, викликаний впливом на слухові органи людини, ні за яких обставин не буде повним і цілісним.

У цьому контексті природно зробити висновок, що звуковий сигнал може викликати зорове уявлення, але не є обов’язковим, тому, що може активізувати й іншу, зовсім не візуальну чи асоціативну лінію.