Висновки

Від народження людина пізнає світ за допомогою зору і слуху. Проте фізіологи довели, що на уяву найбільше впливає саме звукова інформація. За допомогою почутих слів в уяві людини виникають зорові образи. Такий процес є природнім і закономірним. Під час цього процесу активно працює фантазія, в людини виникають певні почуття та емоції і таким способом розвивається мислення.

В зв’язку з цим природно, що радіо в системі ЗМІ відкриває величезні можливості для розвитку мислення і формування асоціацій. З урахуванням цього, радіомовлення дає великі можливості впливу на реципієнтів. А здійснювати цей вплив можна через авторські програми, в яких присутній елемент публіцистичності, а відтак виконується функція формування громадської думки.

Аналіз різних тлумачень поняття «авторська програма» дав змогу визначити її характерні ознаки і на цій основі сформулювати загальний варіант цієї дефініції. Отож, авторською програмою на радіо ми вважаємо таку радіопередачу, яку створює і готує до ефіру одна людина – автор, котрий одночасно є творцем, ведучим, коректором, режисером, літературним і музичним редактором. Відповідальність за програму повністю несе автор. Він же продумує концепцію програми, підбирає музичний супровід, знаходить матеріал, а пізніше пише текст, начитує його та компонує із іншими записами. Дозвіл на вихід авторської програми в ефір надає головний редактор, або програмний директор.

Сучасні реалії медіапростору диктують саме такі умови: один працівник виконує максимум функцій. Ця тенденція простежується майже в усіх видах ЗМІ, хоч і почалась з інтернет-видань.

До речі, сучасне українське радіомовлення можна назвати авторським, оскільки якраз авторський програмний продукт займає основну частку ефіру. Стосовно якості та різноманітності цього продукту, то варто зазначити, що все залежить від вміння автора то його старань.

Журналісти ТОДР також працюють за схожою описаною вище схемою. Вони самостійно готують свої програми до виходу в ефір, підбирають тему, матеріал, запрошують гостей у студію, але не всі ці передачі можна назвати авторськими. Наприклад, інформаційні випуски зачитує диктор, але на їх створення працює весь редакційний колектив. Деякі із програм готують у співавторстві.

Зрештою, повертаючись до теми авторства, варто пам’ятати про авторський текст, який також має свої особливості на радіо. При написанні таких матеріалів автор повинен керуватися законами усного мовлення. Має логічно поєднувати між собою фрагменти тексту. При цьому автор має враховувати психологічні особливості сприйняття.

На радіо використовують прості речення і з зрозумілими словами для пересічного слухача, а коли використовують якийсь термін, то тільки з поясненням. В будь-якому випадку автор повинен знати про свого слухача і врахувати чи підготовлений він, чи ні. Непідготовленим слухачем є, наприклад, дитина. Вона не має життєвого досвіду, тому не всі слова для неї можуть бути відомими, окрім цього дитяче вухо не сприймає швидкого читання тексту. Завдання кожного радіожурналіста полягає у тому, аби максимально зацікавити і втримати увагу свого реципієнта впродовж програми.

Щоби та чи інша радіопрограма була ефективною і могла зацікавити слухачів, її автор повинен уміти користуватися виражальними засобами, які пропонує радіо, а саме: слово, шум, музика і технічні особливості роботи. Всі звуки, що колись лунали в світі, – це великий ресурс, яким може оперувати радіожурналіст, який просто зобов’язаний професійно працювати із звуком.

Виражальна палітра радіомовлення складається із стилетворчих, формотворчих і музичних виражальних засобів.

До перших належить слово (це мовлення, голосові можливості людини: темп, ритм, тембр, мелодику, інтонацію тощо), шум (всі звуки, які існують у природі).

Стилетворчими виражальними засобами тут є технічні можливості видозміни звуку. З них у практиці найчастіше використовують голосовий грим, накладання шумів, звукову нарізку і міксування.

Музика в будь-якому разі є обов’язковим виражальним засобом. Вона «оживляє» ефір. До музичних виражальних засобів належать, найперше, заставки і перебивки, накладання супроводу, музичні вставки тощо.

Тільки грамотне використання засобів вираження може посприяти впливові автора на емоції та почуття слухача. Саме вони викликають у слухачів певний емоційний стан, певний настрій, які в подальшому можуть вплинути на формування власного погляду на події та явища. Все в журналістському творі працює на ідею. Коли все зроблено чітко і правильно, то автор досягає бажаного результату – реципієнт розуміє основну думку твору. І хоч зараз ми говоримо про мінімальне використання авторами виражальних засобів, все ж дуже важливо при цьому почуття міри і не перенаситити програму.

ТОДР – одне з небагатьох, які подають в ефір якісний, різноплановий і різнотематичний авторський продукт. Про це свідчать і нагороди, які отримують автори в різноманітних всеукраїнських конкурсах.

Однак нині можна стверджувати, що аудиторія ТОДР «старіє». Молодь майже не слухає цієї радіостанції, про це свідчать результати емпіричного дослідження. Причин тут можна виокремити кілька. Молодь перестала цікавитися інформаційно-пізнавальними програмами, особливо тими, що спонукають до розмірковування. Сьогодні популярні музично-розважальні передачі, що спрямовані на відпочинок. Недостатньо добре розроблений маркетинг радіостанції та її реклама. Зрештою, журналісти ТОДР недостатньо оперують виражальними засобами, що певною мірою впливає на ефективність програм.

Як приклад активізації застосування виражальних засобів на радіо у дипломній роботі подано концепцію авторської програми, орієнтованої на формат обласного радіо. Концепція включає три сценарії радіопередач на дитячо-розважальну тему «Струмочок».

Творчий підхід у роботі радіожурналіста і вміння останнього грамотно користуватися виражальними засобами дають у результаті якісні й цікаві матеріали, наповнені не лише гарним текстом, а й прикрашені інтонацією, музикою, різноманітними звуками. Тільки такі програми здатні втримати увагу слухача, зокрема дитини, спонукають її замислитися і врешті-решт забезпечує успішну діяльність обласного радіо.