§7.1.2,Абз.2. Як необхідно накладати шини при транспортній іммобілізації закритих переломах? Безпосередньо на одяг

Перша допомога надається місці події, здійснюється транспортна іммобілізація з метою доставки потерпілого до медичної установи з максимальною обережністю, що забезпечує запобігання розвитку травматичного шоку. Для зняття чи зменшення болю, незважаючи на явно недостатню ефективність, можна дати потерпілому анальгін, пенталгін чи інші засоби за відсутністю інших можливостей на місці надання першої допомоги. Необхідно забезпечити обережне транспортування потерпілого, постійний контроль. У разі розвитку термінальних станів здійснити реанімацію (див. розд.4).

§7.1.2,абз.3 Відкриті переломи потребують особливої уваги. Іммобілізація здійснюється відповідно до вказівок, що наведені нижче. Вправляти уламки, торкатися рани не можна! На рану слід покласти стерильну серветку. У разі кровотечі з артерій необхідно накласти джгут (мал. 26-28).

Основні вимоги до транспортної іммобілізації

Мета іммобілізації - максимальне знедвиження уламків кістки, запобігання вторинним ушкодженням судин, нервів, тканин - особливо в області суглобів, кісткових виступів.

Для досягнення цього необхідно фіксувати не менш двох сусідніх суглобів; у разі переломів плечових, стегнових кісток фіксувати три суглоби. Необхідно забезпечити доступне знеболювання (анальгін, пенталгін та інше) застосовувати доступні, але досить дбайливі методи і технічні засоби, враховувати особливості дороги, тривалість евакуації (транспортування), характер транспортного засобу. Правильно готувати, моделювати шини; правильно розташувати кінцівку, суворо дотримуватись методики накладення шин; захистити суглоби обкладанням виступаючих кісткових утворень, ватно-марлевими прокладками чи м'якою тканиною; надійно фіксувати шини кінцівки бинтами, косинками, будь-якою тканиною. Накладення шин при закритих переломах здійснюється безпосередньо на одяг; усі складки розправляються, кишені звільняються. Взуття знімається при переломах кісток стопи гомілковостопного суглоба; у холодне, особливо зимовий час треба забезпечити утеплення.

Для іммобілізації користуються переважно стандартною дротовою сходовою шиною Крамера (10x110, 10x60 см.) вона найбільш доступна, проста в користуванні, може зберігатися в будь-яких умовах (за винятком підвищеної вологості).

Техніка підготовки шини. Шину Крамера необхідно обкласти ватою та закріпити її ходами бинта. Підготувати вату, бинти, ватно-марлеві прокладки тощо.

§7.1.2,абз.5 При відсутності стандартних шин варто застосовувати підручні засоби - планки, вузькі дошки, лижі, палки, шматки фанери чи щільно зв'язані смуги картону, іноді солому й ін. фіксація здійснюється досить надійними засобами - смугами щільної тканини, джгутами, мотузками й ін.

При переломах кісток верхніх кінцівок транспортна іммобілізація полягає у фіксації передпліччя під кутом 90 градусів і так названого фізіологічного (середнього) положення кисті, при якому другий - п'ятий пальці напівзігнуті, розташовані на вкладеному в долоню досить щільному валку з м'якої тканини; сама кисть повинна бути помірно відхилена в тильну сторону (тобто, назад). Можна використовувати підручні засоби - поділ піджака чи сорочки, брючний ремінь та інше (мал. 33-34).

При переломах кісток плечового суглоба необхідно зігнути кінцівку в ліктьовому суглобі під кутом 90 градусів; кисть у середньому положенні. Прибинтувати до тулуба пов'язкою Дезо (мал. 30)

§7.1.2,абз.8. При переломах стегнової кістки та плечової кісти слід фіксувати три суглоби При переломах плечової кісти необхідно фіксувати три суглоби: плечовий, ліктьовий, променевозап'ястний. Підготувати шину Крамера по довжині передпліччя потерпілого, зігнути її по фігурі помічника (з урахуванням особливостей потерпілого), від лопатки протилежної (здорової) сторони по тильній поверхні ушкодженого плеча і передпліччя, зігнутих у плечовому суглобі під кутом 90 градусів (мал. 35 поз.1,2). При переломах стегнової кістки слід фіксувати три суглоби - тазостегновий, колінний та гомілкоступневий з використанням декількох щільно складених, надійно закріплених шин Крамера, підручних засобів.

Шина накладається за допомогою помічника. У разі перелому правої плечової кістки помічник знаходиться праворуч, лівою рукою він тримає передпліччя поблизу ліктьового суглоба, правою фіксує кисть, променезап'ястний суглоб. При цьому необхідно обережно зігнути кінцівку потерпілого в ліктьовому суглобі, відтягуючи лівою рукою суглоб донизу. У разі перелому лівої плечової кісти помічник правою рукою тримає передпліччя, лівою фіксує кисть.

Укласти в пахвову впадину на боці травми ватно-марлевий валик, зміцнити його бинтом через протилежне надпліччя; вкласти інший валик у кисть, надати їй середнє положення. Накласти по тильному боці кінцівки підготовлену шину. Фіксувати верхній відділ шини за її кінець на передпліччя бинтом. Фіксувати кінцівку і шину одне до одного. Фіксувати шину до тулуба бинтами. Можна покласти кінцівку на косинку (мал. 31).

При переломах кісток ліктьового суглоба необхідно підготувати, змоделювати шину Крамера по тильній поверхні плеча (від суглоба), передпліччя, зігнутого під 90 градусів - до основи пальців, накласти шину. Обкласти відділи ліктьового, променезап'ястного суглоба, що висувається, ватою. Щільно фіксувати шину круговими ходами широкого бинта. Кінцівку укласти на косинку (мал. 34).

При переломах кісток передпліччя слід застосувати шини Крамера (мал. 35) чи підручні засоби (мал. 33) приготувати шину, змодельовану від середньої третини плеча по зовнішній поверхні передпліччя до основ пальців; кінцівку зігнути в ліктьовому суглобі під кутом 90 градусів. Установити передпліччя в середньому положенні; кисть трохи зігнути, поверхню долоні повернути до живота. Накласти шину. Зафіксувати кінцівку бинтами. Покласти її на косинку (мал. 34).

Під час застосування підручних засобів для іммобілізації, у випадку перелому кісток передпліччя обережно зігнути його під кутом 90 градусів, обкласти шаром вати чи м'якої тканини, розправити їх. Укласти в кисть валик із м'якої тканини. Передпліччя покласти на дощечку, обрізану по його довжині, із захопленням променезап'ястного суглоба (мал. 33); можна використовувати дві складені смуги фанери чи декілька зв'язаних шарів картону. Таку ж дощечку розташувати під кутом 90 градусів до першого. Фіксувати кінцівку і шини круговими ходами досить міцної тканини - хоча б біля ліктьового і променезап'ястного суглоба.

При переломах кісток променезап'ястного суглоба і кисті необхідно підготувати, змоделювати шину Крамера по тильній поверхні передпліччя зігнутого в ліктьовому суглобі під кутом 90 градусів - від ліктьового суглоба до кінчиків пальців. Кисть у середньому положенні, із вкладеним у пальці ватно-марлевим валиком.

Накласти шину, бічні відділи променезап'ястного суглоба, голівки п'ясткових кісток обкласти ватою. Щільно фіксувати шину круговими ходами широкого бинта. Кінцівку покласти на косинку (мал. 31 поз. 1) чи на полу піджака (мал. 34), підім'ятий поділ сорочки надійно фіксувати шпильками. Для фіксації верхньої кінцівки на полі піджака (поділ сорочки й ін.) зігнути передпліччя під кутом 90 градусів, вкласти в кисть валик із тканини. Підняти відповідну полу піджака, розправити (виключити складки, нерівності). Кінець поли можна закріпити вузлом із краєм коміра на протилежній стороні, чи надійно обв'язати шпагатом, провести його під коміром через шию: кінці зв'язати. Підняту полу закріпити трьома - чотирма шпильками до піджака (чи "прошити дротом").

При переломах ключиці іммобілізація здійснюється на косинці (мал.34), чи із застосуванням кілець (мал. 35 поз. 3), чи пов'язкою Дезо (мал. 30 поз. 1). Основне завдання - підняти, відвести назад, трохи повернути плече назовні.

Виготовити кільця з двох ватно-марлевих джгутів товщиною до 3 сантиметрів, довжиною до 70 сантиметрів. Змоделювати кільця, одягти на надпліччя через підпахвинні западини. Потерпілому випрямитися, розправити плечі. У цьому положенні міцно зв'язати кільця у міжлопатковій області. Під вузол між лопатками підкласти вату.

Переломи лопатки можна фіксувати кінцівку на косинці (мал. 31, поз. 2).

При переломах ребер слід накласти кругову пов'язку широким бинтом, твердим рушником чи шарфом чи кругову смугу липкого пластиру шириною не менш 10 см під час видиху на нижню частину грудної клітки незалежно від того, які ребра й у якій кількості зламані. У разі переломів верхніх ребер накласти додатково вертикальну смугу липкого пластиру (широкого бинта) через надпліччя на боці травми, закріпивши одночасно раніше накладену пов'язку. Дати таблетку анальгіну чи амідопірину.

Переломи кісток нижньої кінцівки потребують особливої уваги через складності накладення і фіксації шин, а також через небезпеку вторинних зсувів відламків (особливо у разі тривалого транспортування по поганих дорогах) - це може сприяти розвитку важкого шоку і загибелі потерпілого.

Іммобілізувати кінцівку (мал. 36-38) слід трьома шинами: зовнішньою, внутрішньою та задньою; під час накладення внутрішньої шини у чоловіків виключити можливість травмування статевих органів. Фіксація кінцівки і шин повинна бути надійною, але з виключенням небезпеки ушкодження м'яких тканин і суглобів. Не можна допускати накладення зовнішньої і внутрішньої шин без м'якої прокладки в підпахвовій упадині (мал.36) і пахвинній області; недостатню надійність фіксації кінцівки і шин; неправильне накладення внутрішньої шини, що може викликати травму статевих органів у чоловіків, невідповідність довжини шини необхідній, "провисання" стопи, розвертання її назовні (мал.З8) чи всередину; спроби іммобілізувати без накладення задньої шини: накладення пов'язок в області суглобів.

За відсутності стандартних шин дозволяється використовувати підручні засоби чи прибинтовувати ушкоджену кінцівку до здорової із застосуванням дошки, ременя від штанів.

При переломах стегнової кістки слід фіксувати три суглоби - тазостегновий, колінний та гомілкоступневий з використанням декількох щільно складених, надійно закріплених шин Крамера, підручних засобів.

Слід підготувати та змоделювати шини таким чином: зовнішню довгу, від підпахвинної впадини до стопи і трохи далі - із 2-3 стандартних шин, надійно з'єднаних одна з одною; задню довгу - від сідничої складки, по задній поверхні, до стопи, далі з поворотом під кутом 90 градусів на стопу, трохи виходячи за межі пальців; внутрішню - від пахвинної області, по внутрішній поверхні ноги до стопи, далі під кутом 90 градусів до зовнішнього краю стопи.

Усі кісткові виступи по ходу шин слід прокласти ватою та фіксувати її бинтом. Накласти шини. Скріпити кінці зовнішньої довгої і внутрішньої шин. Довгу шину надійно фіксувати до тулуба в декількох місцях. Усі три шини фіксувати до стегна і гомілки у верхніх відділах і поблизу гомілкоступневого суглоба. Прибинтувати шини до кінцівки. Стопу надійно прибинтувати до шин перехресними ("вісімкою") ходами бинта.

Іммобілізація планками чи жердинами (див. мал. 38). Використовувати 3-4 досить міцні планки (жердини) шириною близько 4-5 см; одну з них (зовнішню) - довжиною від підпахвинної впадини і на 5-6 см довше стопи; іншу (внутрішню) - довжиною від паху до того ж рівня у стопи; третю (задню) - від сідничої складки до стопи. Підготувати 8-9 стрічок чи вузьких, досить міцних, довгих смуг тканини (за відсутності бинтів). Допускається використання ременів, шнурів, але з обов'язковою ретельною прокладкою з переду і з боків м'якою тканиною. У верхній частині зовнішньої і внутрішньої шини ретельно покласти м'яку тканину у вигляді валика.

Кінцівку і шини необхідно надійно зафіксувати круговими ходами смуг (бинта й ін.), стопу розташувати точно під кутом 90 градусів до вісі кінцівки, фіксувати її до гомілки і шин перехресними ходами тканини.

При іммобілізація лижами необхідно Розвернути лижу зігнутим кінцем назовні. Задній кінець, за можливості, обкласти рукавицею, рукавичками і т.ін, помістивши під пахвинну впадину. Другу лижу прикласти до спини і до задньої поверхні кінцівки (зігнутий кінець розташувати до низу чи відламати). По внутрішній поверхні ноги розташувати палку. Обкласти виступи суглобів м'якою тканиною. Надійно зафіксувати лижі в області грудної клітки і попереку двома - трьома ременями (шнуром), попередньо обв'язавши ними лижі. Фіксувати лижі також в області стегна, верхньої третини гомілки, вище гомілкоступневого суглоба. Утеплити потерпілого.

При переломах кісток колінного суглоба необхідно підготувати три шини Крамера. На задній поверхні ноги від верхньої третини стегна до гомілкоступневого суглоба (див. мал. 37). Бічні відділи прокласти ватно-марлевими подушками. Міцно фіксувати кінцівку круговими ходами широкого бинта. Під час використання підручних засобів варто виключити можливість провисання стопи, повороту її назовні, не допускається встановлення короткої тильної планки, що не забезпечує фіксацію стопи.

У разі важкої травми доцільно додатково накласти тильну шину. У випадку переломів підколінника, неповних переломах інших кісток можна обмежитися однією тильною шиною.

Переломи кісток гомілки. У випадку переломів обох кісток (деформація гомілки) використовується три шини Крамера, переломі однієї кістки - шина Крамера по тильній поверхні.

Необхідно приготувати шини та змоделювати їх по кінцівці: тильна шина - від середньої третини стегна вздовж поверхні стегна, гомілки, під кутом 90 градусів на стопу до кінця пальців (див. мал. 37). Розташувати шини по тильній, внутрішній, зовнішній поверхнях кінцівки (на двох останніх можна використовувати фанеру, дошки та ін.) прокласти кісткові утворення, що виглядають, ватно-марлевими подушечками. Фіксувати шини широким бинтом спірально і поперек (переважно на стегні, верхній третині гомілки, над гомілкоступневим суглобом). Фіксувати стопу в положенні під кутом 90 градусів у серединній площині перехресними ходами бинта.

Переломи кісток і розтяги зв'язок гомілкоступневого суглоба, стопи, розтяги зв'язок. Слід підготувати та накласти шини Крамера по зовнішній і внутрішній поверхні гомілки від колінного суглоба до п'яти і на 5-10 см за неї. Суглоб обкласти з боків ватно-марлевими подушечками. Фіксувати шини, гомілку, стопу (стопу фіксувати під кутом 40 градусів).

Можливою є іммобілізація шини Крамера по тильній поверхні гомілки, по підошві стопи під кутом 40 градусів, до кінців пальців. Шину слід змоделювати за формою гомілки, щільно фіксувати до неї і стопи.

При переломах хребта використовуються стандартні шини, підручні засоби - дошки, щити та ін. Незалежно від локалізації перелому перед іммобілізацією необхідно дати знеболюючий засіб. Потерпілого потрібно покласти на тверду поверхню, для цього на ноші необхідно покласти дерев'яний щит. Дуже важливі вкрай дбайливі дії під час перенесення, укладення постраждалого (провисання хребта в області перелому може призвести до здавлювання спинного мозку), які варто здійснювати узгоджено, як правило, не менш, ніж трьома рятівниками. Особливо ретельно повинна фіксуватися зона перелому. Всі заходи слід проводити за відсутності можливого якнайшвидшого прибуття на місце події медпрацівника.

При переломах шийного відділу іммобілізація проводиться шинами Крамера (мал.39, поз 1-4) або за допомогою ватно-марлевого коміра (поз. 5). Усі дії варто робити вкрай обережно, без відхилення голови вперед. Накладення шин слід здійснювати вдвох із помічником.

Потерпілий розташований на щиті; голова в положенні помірного закидання. Змоделювати дві шини Крамера по контурах голови, шиї, спини потерпілого - у поперечному і подовжньому напрямках; передній кінець подовжньої шини зігнути у формі гачка по контуру чола (див. мал. 39 п. 1-2). Надати розмірам і формам обох шин розмірів і форм голови, шиї, надпліччя, спини потерпілого.

Необхідно зробити ватно-марлеву прокладку на голову, шию, надпліччя; накласти її. Фіксувати головні відділи поперечної і подовжньої шин одна до одної ходами бинта, що перекривають. Накласти, додатково змоделювати положення шин. Фіксувати нижній відділ подовжньої шини до спини циркулярною пов'язкою на грудях (мал. 39 поз. 3), крила поперечної шини - ходами бинта через протилежні надпліччя. Фіксувати накладену шину ходами бинта через лобову частину подовжньої шини ("гачок") і підпахвинної впадини по обидва боки.

Техніка накладення ватно-марлевого коміра. Необхідно підготувати бинт, обкласти його щільно по всій довжині ватою, змоделювати. Обережно, не згинаючи голови, накласти щільну пов'язку перекриваючими циркулярними ходами ватно-марлевого бинта (мал. 39, поз. 5). Уникати здавлювання сонних артерій! Потрібно забезпечити максимально обережне транспортування на щиті, постійний контроль стану потерпілого.

При переломах грудного та поперекового відділів необхідно розташувати потерпілого на щиті або іммобілізувати підручними засобами.

Техніка іммобілізації підручними засобами (мал. 40). Необхідно використовувати дві міцні планки (дошки) довжиною на 15-16 см більших за зріст потерпілого та завширшки 8-10 см; три такі ж планки довжиною близько 1/3 перших; 12 смуг міцної тканини (стрічок) різної довжини. Розташувати три коротких планки симетрично під довгими, перпендикулярно до них - відповідно біля надпліччя, таза, стоп потерпілого; фіксувати планки одну до одної.

Обережно розташувати потерпілого на хрестовинах, надійно фіксувати смужками тканини (стрічками) в області грудей, живота, стегон, гомілок, гомілкоступневих суглобів. Таз слід фіксувати до середньої хрестовини косими ходами смуг через проміжність по обидва боки. Надпліччя необхідно фіксувати до верхньої хрестовини косими ходами смуг через пахвові впадини, зап'ястя - до середньої хрестовини. Подібна іммобілізація досить надійна, вона допускає перенесення постраждалого шістьма носіями (у разі використання стандартних нош необхідна додаткова фіксація пристрою до ноші або достатньо широкого щита).

7.1.3. Вивихи, забиті місця, розтяги зв'язок, здавлювання

Симптомами таких пошкоджень є біль, обмеження рухливості. Під час обережного обмацування визначається больова зона, набряк. У разі здавлювань - біль, набряк, можливість кровотечі.

§7.1.3,абз.2. §7.1.3,абз.2. Під час надання першої допомоги слід накласти тугу пов'язку (див. мал. 29), косинку (див. мал. 31). Необхідно підняти кінцівку потерпілого, прикласти холод на місце травми (холодні компреси, міхур із льодом), дати анальгін.

У разі важкої травми, особливо нижньої кінцівки, необхідно накласти шину (див. мал. 33-38).

У випадку здавлювань слід витягти потерпілого із завалу; накласти джгут на верхній відділ кінцівки: обкласти її ємністю з льодом чи тканиною, змоченою холодною водою (змінювати її слід часто); накласти шину (мал.33-38) утеплити потерпілого, дати гарячий чай, каву, за необхідності - серцеві засоби, знеболююче - анальгін та ін. Терміново евакуювати до медичної установи (обережне транспортування).

7.1.4. Перенесення потерпілого

У випадку важкого стану, важкого травматичного шоку, травмах голови, хребта, нижніх кінцівок, таза - самостійне пересування потерпілого не допускається.

Переносити потерпілого слід на стандартних чи імпровізованих ношах. Для цього (мал. 41) використовується дві однакові жердини довжиною 2,5 м, товщиною (діаметром) 6-7 см, на які натягаються дві сорочки чи куртки комірами в різні боки, чи піджак (бушлат) з вивернутими усередину рукавами, застібнуті на всі ґудзики; можна використовувати штанги, обв'язані "хрест-навхрест" міцною линвою. Забезпечити правильне обережне укладення на ноші. Застосовуються такі методи переносу потерпілого: одним рятівником - на руках, на спині, на плечі чи двома рятівниками.

§7.1.4,абз.3 Перенесення на ношах. Укладення на ноші здійснюється двома рятівниками. Необхідно поставити ноші з одного боку від потерпілого - краще праворуч - переднім кінцем біля його голови. Обом рятівникам слід опуститися на коліна з іншого боку від потерпілого, на рівні пліч, голови знаходиться перший рятівник, поблизу колінних суглобів - другий рятівник. Перший рятівник захоплює лівою рукою за протилежну сторону грудей, правою рукою фіксує голову. Другий рятівнику захоплює лівою рукою з переду протилежну сторону на рівні гомілки зверху; правою рукою - ззаду, за праве стегно, знизу. Піднімати потерпілого необхідно по команді першого рятівника - одночасно й обережно піднімаючи його на рівень нош, розташувати над ношами - рівно по їх осі і за командою опустити. Далі слід рухатися із ношами: на рівній поверхні - ногами вперед; під час підйому по сходах - головою вперед, під час спуску - ногами вперед.

Під час перенесення варто контролювати: стан постраждалого, стан пов'язок і шин; у разі тривалого переносу змінювати положення потерпілого, стежити за узголів'ям, підкладеним одягом, захищати від непогоди і холоду.

§7.1.4,абз.5 У випадку перенесення потерпілого на значну відстань доцільно використовувати лямки, ремені, що фіксують носилки через плечі рятівників. У разі важкого стану постраждалого перенесення здійснюється положенням голови вперед, як правило, за участю медичного працівника, з одночасним проведенням внутрішньосудинних вливань. Носії повинні йти не в ногу, пересуватися короткими кроками. У випадку термінальних станів потерпілих переносити заборонено. Під час евакуації потерпілого у важкому стані доцільно ноші з ним установити на машину, підклавши під них сіно, солому й ін. Транспортувати потерпілого необхідно обережно, уникаючи струсу. Знімати потерпілого з нош слід обережно, у зворотній послідовності (див. вище).

Перенесення на руках одним рятівником. Необхідно розташувати потерпілого на невеликому підвищенні, рятівнику слід опуститися на коліно, правою рукою взяти під стегна, іншою рукою за спину між лопатками. Потерпілому необхідно обхопити рятівника за шию.

Перенесення на спині. Рятівник повинен стати спиною до потерпілого, опуститися на коліно між його ніг, взяти обома руками під стегна. Потерпілому необхідно обхопити рятівника за плечі.

Перенесення на плечі здійснюється у випадку несвідомого стану потерпілого. Необхідно покласти потерпілого животом на ліве плече рятувальника: голова розташовується ззаду, за спиною. Лівою рукою потрібно обхопити ліву ногу потерпілого (або обидві ноги) на рівні колінних суглобів; правою кистю захопити виведену до колінного суглоба ліву кисть потерпілого.

Перенесення двома рятівниками, здійснюється таким чином: один за одним, на замку із трьох рук, на замку з чотирьох рук. В останніх двох випадках рятівники розташовуються обличчям один до одного.

Спосіб "один за одним". Перший рятівник стає попереду, спиною між ніг постраждалого, другий - ззаду нього. Перший рятівник повинен взяти під колінні суглоби потерпілого, фіксувати на зігнутих передпліччях, другий рятівнику повинен охопити його за сідниці. Обом рятівникам слід випрямитися, підняти потерпілого, почати рух.

Спосіб "на замку із трьох рук". Першому рятівнику необхідно захопити правою кистю своє ліве зап'ястя; лівою кистю захопити ліве зап'ястя другого рятівника. Другому рятівнику слід лівою кистю захопити праве зап'ястя першого рятівника , правою кистю його ліве плече. Підвести замок під потерпілого, розташувати його за принципом "на стільці", підняти.

Спосіб "на замку з чотирьох рук". Першому рятівнику необхідно захопити правою кистю зап'ястя лівої руки, лівою кистю, захопити праве зап'ястя другого рятівника. Другому рятівнику правою кистю захопити своє ліве зап'ястя, лівою кистю захопити праве зап'ястя першого рятівника. Подальші дії - як у вищевикладеному випадку.

Положення потерпілих під час перенесення на ношах, транспортуванні

Під час перенесення на ношах і евакуації необхідно враховувати стан потерпілих, вид, локалізацію і ступінь важкості травм.

Положення лежачи на спині застосовується у випадках травмування, поранення, опіках нижніх кінцівок, а також у випадку передбачуваного перелому хребта - на щиті, якщо свідомість потерпілого збережена.

Положення лежачи на спині із зігнутими ногами в колінних суглобах необхідно застосовувати у випадках переломів кісток тазу: з валиком під колінами, з валиком із м'якої тканини між колінами, а також з фіксуючими пов'язками на стегнах (на рівні верхньої і нижньої третини) і гомілках (нижче колінних на рівні гомілкоступневих суглобів), з опорою під стопами, голова на подушці.

Положення лежачи на спині з піднятою головою або рівномірно нахиленим тілом під кутом 10-15 градусів і (голова вище ніг) - при травмах голови, мозку, відкритих переломах черепа, якщо свідомість збережена і симптомів шоку немає.

Положення лежачи на спині з рівномірно нахиленим тілом під кутом 10-15 градусів і розташуванням голови нижче ніг - у разі шоку чи загрози його розвитку.