Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
10
Добавлен:
30.05.2020
Размер:
5.21 Mб
Скачать

Валентні електрони мають найбільший запас енергії і беруть участь в створенні хімічного зв'язку між атомами, визначаючи активність речовини. Електрони, що покинули свою орбіту і переміщаються між атомами, називаються вільними. Нейтральний в електричному відношенні атом, втрачаючи або придбаваючи електрони, стає позитивно або негативно зарядженим іоном.

Під енергією іонізації розуміють енергію, яка потрібна для руйнування зв'язку між електроном і незбудженим атомом Wi=e Ui, де Ui - потенціал іонізації -- та різниця потенціалів, яку повинен пройти електрон в електричному полі, щоб придбати енергію, достатню для відриву валентного електрона і утворення позитивно зарядженого атома.

Плазмова електроніка

Ui He

 

 

А

20

 

Ar

 

 

15

 

Kr

 

Xe

10

C

S

B

 

 

 

5

Li

 

 

Ga

 

In

 

K

 

Rb

 

Cs

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

N

1

10

19

28

37

46

55

Рис. Залежність потенціалу іонізації від порядкового номеру атома та схематичний процес утворення негативних та позитивних іонів

Ймовірність пружних і непружних зіткнень визначається через ефективні поперечні перерізи. Якщо умовно уявити собі частинки у вигляді дисків, то сумарна площа дисків, що відповідає кількості атомів (молекул і т. д.) в одиниці об'єму, і визначає повний ефективний поперечний переріз Q і 2 / м3].

Повний ефективний поперечний переріз Qі пов'язаний з

ефективним поперечним перерізом атома q 2] :

 

q

 

d 2,

Qі=qin,

2

i

 

 

де d - ефективний діаметр атома. Під ним розуміється умовний діаметр мішені (диска), в межах якого можлива взаємодія електрона з атомом.

Якщо додати ефективні діаметри атомів на одиницю об'єму,

отримаємо повний ефективний переріз для процесу іонізації :

Qi 2 d 2n , Qi qin,

де n - концентрація атомів.

Часто значення Qi відносять до одиничного тиску (1 мм рт. ст.) і

температури 0 ºС, тому

Qi Qi0 p0

де Qi0 – ефективний перетин іонізації при одиничному тиску.

Також ефективний перетин визначається через довжину вільного пробігу електрона А при тепловому русі (середню відстань, яку проходить електрон між зіткненнями, або кількість зіткнень при

проходженні електроном 1 см): 1

Qi 4 2 A

Для визначення Qi використовують наступні

апроксимацій для

монохроматичного пучка електронів:

 

1. Лінійна апроксимація, що відповідає невеликим перевищенням енергії електронів над пороговим значенням іонізації :

qi (U ) Сi (U Ui ) ,

де Сi - коефіцієнт пропорціональності, що характеризує нахил кривих перерізу іонізації у порогових значень; U - енергія іонізуючих електронів; Ui - потенціал

іонізації атома або молекули.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Апроксимація Лотца-Дрєвина :

n Rd

2

 

U

 

 

 

 

 

U

 

 

 

 

 

 

 

 

q (U ) 2.66S

0

 

 

1

ln 1.25

2

 

 

,

 

 

 

 

i

 

U

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ui

 

 

 

 

Ui

 

де S0 = а02 = 0.88·10─20 м2 (а0 - радіус першої борівскої орбіти атома водню); Rd = 13.6 В - потенціал іонізації атома водню по Рідбергу; 1 і 2 – коефіцієнти налаштування; n - число еквівалентних електронів на зовнішній оболонці атома (електронів з однаковими головним і орбітальним квантовими числами), що іонізується.

У газовому розряді має місце деякий розподіл енергії (fe), що

найчастіше задається законом Максвелла :

 

 

 

 

 

 

 

 

1 dN

 

2 1

 

 

 

 

e

eU

 

 

 

 

 

eU

 

 

fe

 

 

 

 

 

kT e.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

N dU e

 

kT e

 

 

 

 

 

 

kT e

 

Таким чином, для оцінки середньої швидкості іоноутворення в позитивному стовпі газового розряду потрібно користуватися поняттям перерізу іонізації, усередненим по функції розподілу електронів :

qi qi (U ) fedU

Ui

Параметр

 

 

 

Газ

 

 

 

He

 

Ne

 

Ar

 

 

 

 

 

 

Ui, В

 

24.6

 

21.6

 

15.8

С , м2

 

1.3·10–22

 

1.58·10–22

20·10–22

 

i

 

 

 

 

 

 

 

n

 

2

 

6

 

6

 

Um, В

 

120

 

170

 

100

q (U ), м2

 

0.34·10–20

0.85·10–20

3.4·10–20

i

m

 

 

 

 

 

 

 

A

 

4

 

20

 

40

 

Qi0, м–1·мм рт. ст.–1

 

 

 

qi, м2

 

4

 

 

 

 

10–19

 

2

 

 

 

 

6

 

 

1000

 

 

 

 

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6

 

 

 

 

2

 

 

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10

–20

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

6

 

 

100

 

 

 

 

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6

 

 

 

 

2

 

 

4

 

 

 

 

10–21

 

2

 

 

Ar

 

6

 

 

 

 

 

 

 

 

10

 

 

Ne

 

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6

 

 

 

 

2

 

 

4

 

 

He

 

10–22

 

2

 

 

 

6

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

110 2

4 6 102 2

4 6 103 2

4 6 104 2

4 6 105 2

4 6 106 2 U, эВ

 

За характером іонізованого стану плазми розрізняють:

-пробій газу;

-підтримка електричним полем нерівноважної плазми;

-підтримка рівноважної плазми.

Електричні поля, що приводять до іонізації газу поділяються

на:

-постійні (низькочастотні включно);

-високочастотні: f 105 – 108 Гц;

-надвисокочастотні : f 109 – 1011 Гц;

-оптичні (від ІЧ до УФ).

Електричні розряди в газі підрозділяють на несамостійні і самостійні.

До несамостійних відносяться розряди, для підтримки яких потрібно емісія електронів з катода або утворення заряджених часток в розрядному проміжку під дією зовнішніх чинників: нагрів катода, опромінення катода або газу.

При самостійних розрядах фізичні процеси газового розряду забезпечують вихід електронів з катоду без допомоги зовнішніх чинників.

При русі під дією електричного поля в газовому середовищі електрони призводять до іонізації газу. Мірою іонізації є ступінь іонізації , що визначається як

Ар ехр - В / (Е/р) ,

де А=1/ Ae0 і В= Uі / Ae0 В/м мм рт. ст. ; Е/р кВ м-1 мм рт. ст. ; Ae0 – середня довжина вільного пробігу електрона при тиску в 1 Па і Т=0оС.

Ae = Ae0 / р0.

Вторинні електрони, що утворилися під час іонізації також будуть іонізувати газ. Лавинне розмноження електронів та вплив їх на іонізацію газу відображається за допомогою коефіцієнта газового посилення k.

k= exp ( l),

де l - відстань між електродами.