МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Глухівський національний педагогічний університет

імені Олександра Довженка

Кафедра: теорії і методики фізичного виховання

Курсова робота

на тему:

КОНТРОЛЬ ЗА ФІЗИЧНОЮ ПІДГОТОВЛЕНІСТЮ

ШКОЛЯРІВ 11 - 12 РОКІВ

Виконала: Попова Діана Володимирівна

ОКР «Бакалавр» 6.01020101- фізичне

виховання (денна форма навчання)

Науковий керівник:

кандидат педагогічних

наук Кузюра Генадій Миколайович

_________________________________

(рішення про допуск до захисту)

Завідувач кафедри: _______________

В. І. Курілова

Дата захисту: «___»________2016р.

Оцінка «___»

Підпис членів ДЕК:

__________________________

__________________________

__________________________

__________________________

Глухів 2016 р.

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП ………………………………………………………………….……...
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ШКОЛЯРІВ …………………………….………….
1.1.	Поняття фізичної підготовленості школярів ………………….……...
1.2.	Проблеми тестування фізичної підготовленості …………………….
1.3.	Контроль та оцінка фізичної підготовленості школярів …………….
Висновки до першого розділу ………………………………………………...
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ……….………......
2.1.	Методи дослідження ………………………...……………………...….
2.1.1.	Аналіз і узагальнення спеціальної літератури …………………..…...
2.1.2.	Контрольні тести для визначення рівня фізичної підготовленості ...
2.1.3.	Методи математичної статистики ………………..………..…….........
2.2.	Організація дослідження ….…………….………………..…...……….
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ……..
3.1.	Аналіз результатів дослідження фізичної підготовленості школярів
Висновки до третього розділу ……………..………………….………………
ВИСНОВКИ ……………….……………………………..…………..………..
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………….….…………………..
ДОДАТКИ ……………………………………………………..………………

ВСТУП

Актуальність. Останнім часом, в країні, разом із погіршенням стану здоров’я, спостерігається і зниження рівня фізичної підготовленості школярів. Внаслідок цього ведуться пошуки нових шляхів для поліпшення здоров’я і фізичної підготовленості дітей через уроки фізичної культури в школі.

Інтенсивні розробки сучасних педагогічних технологій з фізичного виховання підростаючого покоління ведуться не тільки в Україні, але і в інших країнах світу. Ряд дослідників займалися питаннями фізичної підготовленості школярі. (). В своїх роботах вони вказують на підвищення рівня фізичної підготовленості за рахунок зміни засобів, які переважно впливають на окремі рухові здібності.

Взаємозв’язок фізичної підготовленості з рівнем активності різних сенсорних систем (рухової, зорової, слухової, вестибулярної і тактильної) розглядається в роботах Л. Д. Назаренка (); В. М. Платонова (); Т. Ю. Круцевич (); Б. М. Шияна, В. Г. Папуші () і ін.

Дослідники розглядали питання впливу окремих аналізаторів на рухову сферу школярів (), впливу спеціальних фізичних вправ на функціональний стан окремих аналізаторів () і систему аналізаторів (). Проте всі ці дослідження не піднімали питання комплексного впливу зорового, слухового, вестибулярного і тактильного аналізаторів на фізичну підготовленість школярів

З цього виходить, що сучасні вимоги, що пред’являються суспільством до стану здоров’я і фізичної підготовленості дітей, обумовлюють необхідність якісного поліпшення методики фізичного виховання шляхом дії на сенсорні системи спеціальних фізичних вправ з метою підвищення рівня їх функціональної активності. Це сприятиме поліпшенню стану здоров’я, підвищенню рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленості підростаючого покоління.

Ефективність та якість фізичної підготовленості школярів залежить, як від загального фізичного стану здоров’я дитини, так і від вміння педагога організувати роботу на уроці та раціонально розподілити навантаження.

Всебічний фізичний розвиток та оптимальна рухова підготовленість школярів, залежить від урахування біологічних закономірностей їх організму, пов’язаних із значною потребою дитини у різноманітних рухах.

Аналіз наукових джерел засвідчує, що в теорії і практиці фізичної культури накопичено великий досвід, який може стати основою модернізації ефективних змін у фізичній підготовці школярів:

- визначено значення та організаційно-методичні основи проведення фізкультурно-оздоровчих заходів з метою підвищення фізичного стану учнів.

- здійснено аналіз досліджень фізичного стану дітей шкільного віку. ()

У процесі розвитку рухових здібностей людини окреме місце посідає різнобічна фізична підготовленість.

З. І. Кузнєцова характеризує фізичну підготовленість сукупністю таких фізичних якостей, як сила, витривалість, швидкість, спритність. Вона, значною мірою визначається морфологічними особливостями і функціональним становищем усього організму та окремих його систем й у першу чергу – серцево-судинної і дихальної систем. ()

Поняття «фізична підготовленість» і «тренованість» тісно пов’язані певною мірою характеризують ступінь здоров’я. Л. Б. Кофман відзначає, у процесі систематичного тренування відбувається поступове пристосування організму до навантажень, це пов’язано з функціональною і морфологічною перебудовою різних органів прокуратури та систем, розширенням їхніх потенційних можливостей.

Нажаль, у проаналізованій літературі мало вивченні питання, що стосуються удосконалення фізичної підготовленості школярів з урахуванням внутрішніх і зовнішніх чинників, які впливають на учнів в процесі навчання.

Спостерігаючи протягом ряду років за формуванням організму школярів, ми зазвичай цікавимося станом їх здоров'я, фізичного розвитку і фізичної підготовленості, фіксуючи це відповідними показниками. Комплекс цих показників створює повне уявлення про організм дітей.

Розглядаючи рухову діяльність школярів, ми спостерігаємо її в різних за формою рухах, в яких виявляються в тій чи іншій мірі швидкість, сила, спритність, витривалість або поєднання цих якостей. Ступінь розвитку фізичних якостей і визначає якісну сторону рухової діяльності дітей, рівень їх загальної фізичної підготовленості.

Мета дослідження - контроль за фізичною підготовленістю школярів.

Об’єкт дослідження - визначити рівень фізичної підготовленості школярів.

Предмет дослідження - фізична підготовленість школярів.

У відповідності з метою об’єктом, і предметом дослідження були сформульовані наступні завдання:

1. Вивчити теоретичні та методичні основи фізичної підготовленості школярів.

2. Визначити рівень фізичної підготовленості школярів за допомогою контрольних тестів.

Гіпотеза дослідження. Аналіз спеціальної літератури, вивчення досвіду практичної роботи вчителів фізичної культури, дозволяють зробити припущення про те, що ефективність фізичної підготовленості школярів може бути істотно підвищена за рахунок урахування біологічних закономірностей їх організму.

Методи дослідження. Для перевірки гіпотези використовувалися загальнотеоретичні методи наукового пізнання (аналіз, синтез, порівняння); загально педагогічні методи (аналіз та узагальнення спеціальної науково-методичної літератури, бесіда, анкетування, вивчення результатів діяльності, узагальнення досвіду, педагогічний експеримент); статистичні методи обробки результатів експерименту.

Структура та обсяг курсової роботи. Курсова робота викладена на 30 сторінок і складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури, що містить 31 джерело. Цифрові дані подані у вигляді таблиць та рисунків.

Розділ 1. Теоретичні та методичні основи фізичної підготовленості школярів

1. Поняття фізичної підготовленості школярів

Проаналізувавши спеціальну літературу по теорії і методиці фізичного виховання ми визначили, що фізична підготовка - це складова фізичного виховання різних груп населення, яка полягає у формуванні рухових умінь та навичок людини, розвитку її фізичних якостей і здібностей з урахуванням особливостей професійної діяльності. Стан людини досягнутий в результаті фізичної підготовки називають фізичною підготовленістю – це оптимальний стан організму для виконання будь-якої роботи. Вимірюється ступенем розвитку фізичних якостей, оволодіння технікою фізичних вправ.

Оптимальна фізична підготовленість для здійснення будь-якого виду діяльності називається фізичною готовністю.

Фізичну підготовленість школярів, характеризують два показники: ступінь володіння технікою рухів та рівень розвитку рухових (фізичних) якостей.

Фізична підготовленість в учнів здійснюється в результаті навчання на уроках фізичної культури різним рухам. Але лише при одній умові, якщо вчитель навчає дітей правильно виконувати рухові дії та виховує в них різні фізичні якості.

Щоб керувати навчальним процесом, часто вносити корективи в розвиток організму учнів, потрібно вести контроль за фізичною підготовленістю школярів.

Рухові навички і фізичні якості, що здобуваються школярами в процесі фізичного виховання в школі, мають виняткове значення в практичній роботі учителів фізичного виховання.

Розмаїтість рухових умінь і навичок, одержуваних школярами в процесі занять фізичною культурою в школі, спрямовано на підвищення рівня загальної фізичної підготовленості учнів. Багатьма дослідженнями і повсякденним життям підтверджується те положення, що фізично підготовлена людина має кращу продуктивність праці, високу працездатність.

Основними показниками загальної фізичної підготовленості дітей різного віку є і будуть досягнення вмінь і навичок рухів. У цих рухах виявляється рівень розвитку фізичних якостей, швидкості, спритності, сили й ін. Під якістю розуміється така властивість, що виражається в здатності виконання не однієї якої-небудь вузької задачі, а більш-менш широкого кола задач, об'єднаних психофізичною спільністю.

Тестування рухових можливостей людини є однією з найбільш важливих областей діяльності наукових працівників і спортивних педагогів. Воно допомагає вирішенню ряду складних педагогічних завдань: виявляє рівні розвитку всіх фізичних здібностей, дозволяє оцінювати якість технічної і тактичної підготовленості. На основі результатів тестування можна: порівнювати підготовленість, як окремих учнів, так і цілих груп, проводити спортивний відбір для занять тим чи іншим видом спорту, для участі у змаганнях; здійснювати в значній мірі об'єктивний контроль за навчанням (тренуванням) школярів та юних спортсменів, виявляти перевагу і недоліки застосовуваних засобів, методів і навчання, форм організації занять.

Крім цього завдання тестування зводяться до наступного:

• навчити самих школярів визначати рівень своєї фізичної підготовленості та планувати необхідні для себе комплекси фізичних вправ;

• стимулювати учнів до подальшого підвищення свого фізичного стану (форми);

• знати не стільки рівень розвитку рухової здібності, скільки його зміна за певний час;

• Стимулювати учнів, котрі домоглися високих результатів, але не стільки за високий рівень, за заплановане підвищення особистих результатів.

Контроль за фізичною підготовленістю виступає як оперативне управління, яке забезпечує функціонування системи відповідно до намічених планів. Воно полягає в періодичному і безперервному порівнянні отриманих результатів з наміченими планами та подальшою корекцією процесу підготовки, і самих планів. Система контролю служить для отримання інформації про поточний стан фізичної підготовленості школярів. Від інформаційного забезпечення залежить ефективність управління процесу фізичного виховання.

В. І. Лях (1998) стверджує, що терміни тестування узгоджуються зі шкільною програмою, яка передбачає обов'язкове дворазове тестування фізичної підготовленості учнів. Перше доцільно проводити в другий - третій тиждень вересня (після того як навчальний процес ввійде в нормальне русло), а друге - за два тижні до закінчення навчального року (у більш пізні терміни можуть мати місце організаційні труднощі викликані наближаються іспитами та канікулами).

Знання річних змін у розвитку рухових здібностей школярів дозволяє вчителю вносити відповідні коригування в процесі фізичного виховання на наступний навчальний рік.

При оцінці загальної фізичної підготовленості учнів, як вже зазначалося, можна використовувати найрізноманітніші тести, вибір яких залежить від конкретних задач тестування і наявності необхідних умов. Однак, у зв'язку з тим, що отримані результати тестування можна оцінювати лише шляхом порівняння, доцільно вибирати тести, які широко представлені в теорії та практиці фізичного виховання дітей.

Педагогічний контроль обумовлений змістом навчально-виховного процесу, правильна організація якого передбачає постійний обмін інформацією між вчителем і учнем про реальні результати їх спільної праці. Сутність такого контролю своєчасне отримання об'єктивної і повної інформації про ступінь оволодіння технікою досліджуваного рухової дії і про рівень розвитку рухових якостей на кожному етапі навчання.