
- •Тема і. Філософія, її проблематика та функції
- •Література:
- •Знати основні поняття:
- •1. Основні проблеми філософії. Специфіка філософського знання
- •2. Світогляд, його суть і структура
- •3. Історичні типи світогляду: міфологічний, релігійний, філософський
- •4. Соціальні функції філософії
- •Контрольні запитання:
- •Тема II. Філософія Стародавнього світу та Середньовіччя
- •Література:
- •Знати основні поняття:
- •1. Філософія Стародавнього сходу
- •2. Розвиток філософії у Стародавній Греції
- •3. Середньовічна філософія
- •Контрольні запитання:
- •Тема III. Європейська філософія XV - XIX ст.
- •Література:
- •Знати основні поняття:
- •1. Філософія епохи Відродження та Нового часу
- •2. Німецька класична філософія
- •3. Філософія марксизму
- •4. Українська філософія
- •Контрольні запитання:
- •Тема IV. Західна філософія XX ст.
- •Література:
- •1. Криза класичної філософії
- •2. Сучасні філософські течії та школи
- •Контрольні запитання:
- •Тема V. Новітні сфери філософування
- •Література:
- •1. Філософія постмодерну та діалогу
- •2. Екофілософія
- •3. Що чекає філософію
- •Контрольні запитання:
- •Тема VI. Філософське розуміння світу
- •Література:
- •1. Філософське розуміння буття
- •2. Матерія
- •3. Спосіб та форми існування матерії
- •Контрольні запитання:
- •Тема VII. Свідомість
- •Література:
- •1. Виникнення і природа свідомості
- •2. Структура свідомості, її основні рівні
- •Контрольні запитання:
- •Тема VIII. Проблема людини в філософії
- •Література:
- •1. Людина як предмет філософії
- •2. Проблема антропосоціогенезу. Єдність природного, соціального і духовного в людині
- •3. Проблема життя і смерті в духовному досвіді людства
- •Контрольні запитання:
- •Тема iх. Діалектика: принципи і категорії
- •Література:
- •1. Сутність діалектики та її принципи
- •2. Категорії діалектики
- •Контрольні запитання:
- •Тема X. Діалектика: закони та альтернативи
- •1. Закони діалектики
- •2. Альтернативи діалектики
- •Контрольні запитання:
- •Тема XI. Гносеологія
- •Література:
- •1. Природа та структура пізнавальної діяльності
- •2. Поняття практики, її структура
- •3. Методи та форми наукового пізнання
- •Контрольні запитання:
- •Тема XII. Соціальна філософія як осмислення суспільного буття
- •Література:
- •1. Суспільство як самоорганізована система. Основні філософські концепції пояснення суспільного розвитку
- •2. Діяльність як спосіб існування соціального. Особливості прояву соціальних заковів
- •3. Стихійне і випадкове у розвитку суспільства та свобода людини
- •Тема XIII. Природні умови суспільного буття.
- •Література:
- •1. Поняття природи. Погляд на природу в історії філософської думки
- •2. Природа і суспільство
- •3. Сучасні екологічні і демографічні проблеми та шляхи їх вирішення
- •Контрольні запитання:
- •Тема XIV. Суспільне виробництво та суспільний прогрес
- •Література:
- •1. Потреби, інтереси і цілі людей як мотивація виробництва. Структура суспільного виробництва
- •2. Проблема прогресу і періодизації суспільного розвитку
- •Контрольні запитання:
- •Тема XV. Філософський аналіз соціальної структури суспільства
- •Література:
- •1. Поняття соціальної структури суспільства та й основні елементи
- •2.Етносоціальді процеси в системі суспільних відносин
- •3. Функція організації дозвілля і відпочинку. Вільний час
- •Контрольні запитання:
- •Тема XVI. Філософські аспекти політичної сфери суспільного буття
- •Література:
- •1. Політика як вид діяльності. Політика і влада
- •2. Політична система суспільства
- •3. Держава як соціальний університет політичної влади
- •Контрольні запитання:
- •Тема XVII. Духовне життя суспільства
- •Література :
- •1. Поняття "дух", "душа", "духовність", "ментальність"
- •2. Цінності як ядро духовного світу людини
- •3. Суспільна свідомість та й рівні
- •4. Форми та функції суспільної свідомості
- •Контрольні запитання:
- •Тема XVIII. Цінності і їх роль в житті суспільства та людини
- •Література:
- •1. Природа цінностей
- •2. Типологія ціннісних орієнтацій
- •Контрольні запитання:
- •Тема XIX. Культура і цивілізація
- •Література:
- •1. Сутність, зміст і функції культури
- •2. Співвідношення культури і цивілізації
- •3. Соціальне прогнозування
- •40002, М. Суми, вул. Роменська, 87
3. Сучасні екологічні і демографічні проблеми та шляхи їх вирішення
Поняття "екологія" (від грецького "екос" - будинок, житло і "логос" - вчення, наука) вперше було вжито німецьким біологом Е. Геккелем (1834-1919). Він визначав екологію як науку про взаємовідносини тварин і навколишнього середовища. На думку Геккеля, екологія має вивчати сукупність живих організмів, які взаємодіють один з одним і утворюють з оточуючим їх середовищем єдину систему.
У наш час поняття "екологія" поширюється також і на людину, на взаємодію природи і суспільства. У 50-х роках XX ст. формується нова наука - соціальна екологія. Соціальна екологія - це наука, що вивчає проблеми прогнозування, планування та управління процесом взаємодії суспільства з природою.
Сьогодні екологічну ситуацію у світі можна охарактеризувати як критичну. Технологічна діяльність людини зумовила глобальну екологічну кризу. Суть екологічної кризи можна виразити двома словами: забруднення та виснаження. Соціальна філософія виділяє кілька історичних етапів взаємодії суспільства і природи та наслідки цих взаємодій.
Перший етап - це період від виникнення гомосапієнса до появи скотарства та землеробства. Людина жила полюванням, рибальством та збиральництвом. То була єдність людини і природи. Людина ще не виділялася з природи.
Другий етап - це період землеробства і скотарства. Людина починає активно перетворювати природу. Відбувається освоєння нових територій, будівництво іригаційних споруд, вирубування лісів тощо.
Третій етап розпочинається з промислової революції ХУШ ст. Саме в цей час виникає ідея панування людини над природою. Через машинне виробництво вплив людини на природу починає ставати згубним.
Четвертий етап пов'язаний з початком науково-технічної революції у середні XX століття. Довкілля забруднюється не 125 лише відходами виробництва, а й радіоактивними речовинами. Створюються штучні (синтетичні) матеріали, які природа сама переробити не може. Колосально зростає обсяг виробництва і використання природних ресурсів.
Отже, старий тип відносин суспільства з природою на сьогодні себе повністю вичерпав. Людство постало перед альтернативою - або перейти до якісно нового стану взаємодії з природою, або ж, знищивши природу, тим самим знищити і себе.
У чому ж конкретно полягають сучасні екологічні проблеми?
По-перше, загроза підвищення температури на планеті внаслідок концентрації вуглекислого газу в атмосфері. Це призведе до танення льоду Арктики та Антарктиди, підняття рівня морів та океанів.
По-друге, виснаження киснепостачання Землі. Воно пов'язане зі знищенням лісів та забрудненням поверхні океанів.
По-третє, знищення цілих видів рослинного та тваринного світу. Це теж згубно позначається на довкіллі.
По-четверте, виснаження ресурсів світового океану, який поряд з лісами е основним постачальником кисню.
По-п'яте, забруднення навколоземного простору хімічними сполуками і радіоактивними речовинами.
По-шосте, поступове вичерпання природних ресурсів взагалі.
Розв'язання глобальної екологічної кризи можливе лише в контексті розв'язання інших глобальних проблем сучасності, про які буде сказано в наступних темах.
Поряд із довкіллям природним фактором розвитку суспільства е народонаселення. Цю складову природи людини вивчає наука демографія (від гр. "демос" - народ і "графо" - пишу). Демографія досліджує динаміку кількості населення, міграцію, сім'ю, ц" склад і розвиток, народжуваність, смертність, пропорції складу населення за віковими, статевими та іншими ознаками, вступ до шлюбу і розлучення тощо.
Наприкінці XVIII ст. виникає так званий демографічний детермінізм, сутність якого найчіткіше виявилася у мальтузіанстві. Мальтузіанство - соціологічна доктрина, що пов'язана з ім'ям англійського єпископа Т.Р.Мальтуса (1766-1834). Теорія Мальтуса твердить, що населення земної кулі зростає у геометричній прогресії, а засоби існування людей - у арифметичній. Тому на Землі час від часу виникає перенаселення. Відповідність між чисельністю населення і кількістю засобів існування повинна регулюватися голодом, епідеміями, війнами та іншими природними факторами, які зменшують кількість людей.
Сучасні послідовники Мальтуса - неомальтузіанці вважають, що зростання кількості населення є головним гальмом суспільного розвитку. Воно є причиною безробіття, голоду, погіршення стану довкілля тощо.
В цілому картина зростання народонаселення на Землі має такий вигляд:
- на початку нашої ери на Землі жили 230 млн. чол.;
- на кінець першого тисячоліття н. е. 275 млн. чол.;
- у 1850 р. - 1 млрд. чол.;
- у 1930 р. - 2 млрд. чол.;
- у 1976 р. - 4 млрд. чол.;
- у 2000 р. більше - 6-ти млрд. чол.
Як бачимо, з 1850 по 1930 рр., тобто за 80 років, кількість населення подвоїлась. З 1930 по 1976 рр., тобто за 46 років, кількість населення ще раз подвоїлась. Загальна кількість населення Землі продовжує зростати зі швидкістю 1000 чол. за годину або на 80 - 90 млн. чол. за рік.
На 2050 р., за розрахунками деяких науковців кількість населення Землі може досягти граничної для планети межі - 10 млрд. чол. Воно вироблятиме за рік 400 млрд. тон відходів. Парадокс цієї проблеми у тому, що найбільша народжуваність у бідних країнах, а більш розвинені країни заклопотані зниженням народжуваності.
Слід підкреслити, що у кожному типі суспільства під впливом домінуючого типу виробництва, національних особливостей, пануючої релігії народонаселення існує за своїми об'єктивними законами. Чинниками, що впливають на ці закони можна вважати:
- темпи зростання населення;
- густоту населення;
- статево-вікову динаміку (співвідношення чоловіків і жінок різних вікових груп).
Природа регулює народжуваність дівчаток і хлопчиків у співвідношенні 100 : 105. Але під час воїн та після них різко збільшується народжуваність саме хлопчиків.
У свою чергу рівень народжуваності обумовлюється такими факторами:
- соціально-економічними (участь жінок у суспільній праці, рівень їхньої освіченості тощо);
- правовими факторами, які виявляються у дії юридичних законів про сім'ю і шлюб;
- географічними умовами;
- релігійними переконаннями.
Відомо, що найвищими темпами відтворюється населення мусульманського світу.
Його подвоєння відбувається кожні 23 роки. Щоб адекватно оцінити ситуацію, яка склалася на Землі в зв'язку з неконтрольованим зростанням кількості населення потрібно пам'ятати, що людство - елемент біосфери. Воно повинно навчитися керувати розвиток свого виду, свідомо регулювати кількість населення.
Отже, як екологічні, так і демографічні проблеми потрібно вирішувати негайно, вже сьогодні.
Якими заходами можна відвести загрозу самознищення людства? До цих заходів можна віднести такі:
- скорочення своїх потреб, відмова від "псевдопотреб" (озброєння, наркотики, алкоголь тощо);
деурбанізація суспільства. Великі міста мають бути поступово витіснені невеликими;
- заміна сучасного транспорту на екологічно чистий;
- створення безвідходного виробництва із замкнутим циклом. Усі відходи слід переробляти і повторно використовувати;
- формування планетарної свідомості, єдиної для всього людства.
Суттєвими рисами цієї свідомості мають стати пріоритетність загальнолюдських цінностей над класовими, національними, регіональними та іншими цінностями.
Таким чином, людський розум відкриває новий рівень взаємодії суспільства і природи. Усьому соціуму слід докласти максимум зусиль, щоб порятувати природу й себе. Не менш важливе завдання - забезпечення умов для відтворення генетичне, фізично і духовно здорової людини.