1. Програма Народного фронту (витяг)

"1. Політичні вимоги.

1. Захист свободи.

§ 1. Загальна амністія.

§ 2. Проти фашистських ліг:

а) ефективне роззброєння та розпуск напіввоєнних фор­мувань відповідно до закону;

б) застосування законом заходів, що передбачаються в разі провокації, вбивства або замаху на безпеку держави.

§ 5. Профспілкові свободи:

а) застосування й дотримання права спілок;

б) дотримання права жінок на працю.

2. Захист миру.

§ 1. Заклик до співпраці всього народу і особливо трудя­щих мас у справі збереження та організації миру.

§ 2. Міжнародне співробітництво в межах Ліги Націй з метою забезпечити колективну безпеку шляхом визначення агресора та автоматичного й солідарного застосування санкцій у разі агресії.

§ 4. Націоналізація військової промисловості та скасу­вання приватної торгівлі зброєю.

II. Економічні вимоги.

§ 1. Відновлення купівельної спроможності, що була зни­щена або послаблена кризою.

§ 2. Проти безробіття та промислової кризи:

а) скорочення робочого тижня без скорочень зарплати;

б) залучення до трудового процесу молоді внаслідок ство­рення системи переходу престарілих трудящих на пенсію у достатньому для прожиття розмірі".

Запитання до документа

1. Прочитавши документ, визначіть, які заходи вживалися Народним фронтом щодо:

• фашистських організацій;

• колективної безпеки;

• подолання промислової кризи.

Запам'ятайте дати:

• листопад 1919 р. — на виборах перемогу одержав Національний блок на чолі з Мільєраном.

• 1924 р. — на виборах перемогу одержав Лівий блок на чолі з Е. Ерріо.

• 1935 р. — підписання франко-радянського договору про взаємодопомогу.

• 1936 р. — створення уряду Народного фронту на чолі з Л.Блюмом.

• 1938 р. — Народний фронт припинив своє існування.

НІМЕЧЧИНА

1. Наслідки поразки у війні

Перша світова війна та її наслідки відіграли вирішаль­ну роль в усій подальшій історії Німеччини XX ст.

Війна катастрофічно вплинула на економічне станови­ще країни та до краю загострила суспільно-політичну си­туацію. Війна дорого коштувала німецькому народові: 2 млн. чоловік було вбито, понад 4,5 млн. поранено, 1 млн. потрапив у полон. Німеччина ледь дихала в лабетах розла­ду господарства, дорожнечі, голоду, жахливо зросли подат­ки. Було запроваджено трудову повинність, робочий день збільшився, заробітна плата не гарантувала трудівникам та їхнім родинам прожиткового мінімуму. Країна опинилася на порозі великих потрясінь.

2. Листопадова революція 1918 р.

У Листопадовій революції в Німеччині вирішальну роль відіграли дві партії — Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) на чолі з Ф. Ебертом і Ф. Шейдеманом та Незалежна соціал-демократична партія Німеччини (НСДПН) на чолі з К. Каутським і Г. Гаазе. Обидві партії ставили перед собою завдання проведення демократичної революції, встановлення в країні республіканської форми правління, затвердження демократичних свобод.

Осторонь від НСДПН перебувала група "Спартак" на чолі з К. Лібкнехтом та Р. Люксембург. Вона вважала, що Німеччина — "найбільш зріла країна для пролетарсько-соціалістичної революції", кінцевою метою якої було б встановлення диктатури пролетаріату, як у Росії.

З листопада 1918 р. у Кілі розпочалося повстання моряків і солдатів, з якого почалася революція в Німеч­чині. Повсюдно створювалися робітничі та солдатські Ради.

9 листопада відбулося збройне повстання в Берліні, учасники якого на середину дня оволоділи містом. Було утворено коаліційний уряд — Раду народних уповноваже­них (РНУ), до якої ввійшли представники СДПН та НСДПН. Очолив уряд правий соціал-демократ Ф. Еберт. Новий уряд здійснив низку демократичних реформ: скасу­вав військовий стан, деякі реакційні закони, проголосив свободу слова, друку, зборів. Цей уряд закінчив війну, підписавши 11 листопада угоду про перемир'я з державами Антанти. Створення РНУ завершило перший етап Листопадової революції. У Німеччині було скинуто монархію та проголошено "соціальну республіку".

16-21 грудня відбувся 1-й Загальнонімецький з'їзд Рад, що прийняв рішення про вибори до Установчих зборів і передачу всієї повноти влади РНУ. З'їздом Рад завершився другий етап революції, який ще давав можливість її мирно­го розвитку.

ЗО грудня 1918 р. спартаківці вийшли з НСДПН і утворили Комуністичну партію Німеччини (КПН), що відкидала мирні засоби боротьби, закликала бойкотувати вибори до Установчих зборів, взяла курс на захоплення влади й встановлення диктатури пролетаріату.

5-6 січня 1919 р. почалося збройне повстання в Берлі­ні, однак вже 8 січня урядові війська придушили його. Лідерів КПН К. Лібкнехта та Р. Люксембург було вбито 15 січня. 19 січня відбулися вибори до Установчих (Націо­нальних) зборів. Буржуазні партії одержали 54,5% голосів, СДПН і НСДПН — 45,5%. Було створено коаліційний уряд, який очолив Шейдеман. Президентом республіки, що була проголошена, став лідер СДПН Еберт. Головними наслідками революції виявилися: повалення монархії, про­голошення республіки й демократичних свобод. Створю­валися сприятливі перспективи для демократичного роз­витку Німеччини.