Матеріали для пов'язок і тимчасових пломб

Тимчасові пломбувальні матеріали мають відповідати наступним вимогам:

1. Забезпечувати герметичне закриття каріозної порожнини.

2. Легко вводитися і виводитися з каріозної порожнини.

3. Мати достатню механічну міцність.

4. Бути індиферентними до пульпи, тканин зуба та лікарських речовин.

5. Не розчинятися в ротовій рідині та слині.

6. Не містити компонентів, що порушують процеси адгезії і тверднення

постійних пломбувальних матеріалів.

Тимчасові матеріали розділяють на групи:

— хімічного тверднення;

— світлового тверднення.

Також виділяють тимчасові пов'язки і тимчасові пломби:

1. Пов'язки:

— найчастіше накладають на термін 1 — 14 діб;

— застосовують для закриття зуба у разі незавершеного лікування ускладненого карієсу;

— як пов'язки використовують штучний дентин, дентин-пасту, цинк-оксид-евгенольні цементи.

2. Тимчасові пломби:

— найчастіше накладають на триваліший термін — від 2 тижнів до 6місяців;

— застосовують для закриття зуба при лікуванні карієсу та при ускладненому карієсі на етапі після постійного пломбування кореневих каналів у разі неможливості у це саме відвідування поставити постійну пломбу;

— найчастіше з цією метою застосовують цементи: цинк-евгенольний, цинк-фосфатний, інколи — цинк-сульфатний, полікарбоксилатний або склоіономерний.

Інструменти для видалення м'яких тканин зуба (пульпи):

• пульпекстрактор (Barbed Broach, Nervbroaches);

• кореневий рашпіль.

Повне видалення пульпи зуба під знеболюванням можна провести за одне відвідування хворим стоматолога. У проведенні вітальної екстирпації пульпи виділяють такі етапи:

1. Знеболювання.

2. Препарування каріозної порожнини.

3. Розкриття порожнини зуба.

4. Ампутація коронкової пульпи.

5. Екстирпація кореневої пульпи.

6. Інструментальне та медикаментозне оброблення кореневих каналів.

7. Пломбування кореневих каналів.

8. Пломбування каріозної порожнини.

Вітальна екстирпація включає:

1. Знеболювання. Повноцінна анестезія має дуже велике значення у разі лікування пульпітів, оскільки в пульпі розміщена дуже велика кількість больових та інших рецепторів, що реагують на різні подразнення.

Ін’єкційне знеболювання здійснюють загальноприйнятими методами і, як правило, поєднують провідникову та інфільтраційну анестезію. Для їх проведення використовують різні анестетики, які звичайно поділяють на дві групи: складні ефіри (новокаїн) та аміди (лідокаїн, тримекаїн, мепивакаїн, артикаїн тощо). Анестетики групи складних ефірів швидше гідролізуються у тканинах, тому їх знеболювальний ефект коротший. Представники групи амідів повільніше інактивуються в організмі і тому діють дещо сильніше і дають триваліший знеболювальний ефект. Найчастіше для ін’єкційної анестезії використовують 2—4 % розчин анестетиків.

Для подовження знеболювального ефекту анестетика його застосовують разом з вазоконстрикторами — адреналіном або норадреналіном.

2. Препарування каріозної порожнини крім видалення некротичних твердих тканин має за мету створити вільний доступ до порожнини зуба. Тому після розкриття і некректомії каріозної порожнини її розширюють відповідно до меж порожнини зуба. Загалом це відповідає проекції порожнини зуба на жувальну поверхню малих та великих кутніх зубів або язикову (піднебінну) поверхню фронтальних зубів. Для цього використовують фісурні бори різних розмірів, але значно полегшує виконання цього етапу застосування турбінних бормашин.

3. Розкриття порожнини зуба. У проведенні даної маніпуляції доцільно виділяти такі етапи: висікання склепіння порожнини зуба, створення вільного доступу до кореневих каналів і завершальне формування каріозної порожнини та порожнини зуба.

4. Ампутація пульпи. Практично уже в процесі розкриття порожнини зуба і висікання її склепіння бором мимоволі видаляється частина коронкової пульпи. Іншу частину пульпи, що залишилася у порожнині, можна також зрізати бором під час подальшого препарування порожнини. Доцільніше це зробити гострим екскаватором, оскільки його застосування зменшує небезпеку перфорації стінок і дна порожнини зуба. Залишки пульпи та кров видаляють з порожнини зуба, промиваючи її водою, розчином водню пероксиду або іншими антисептиками. Після повного видалення пульпи з порожнини зуба досить часто виникає кровотеча з її кореневої частини. Для припинення кровотечі у порожнину зуба на 3—5 хв уводять під невеликим тиском кульки з вати, просякнуті розчинами препаратів, що тамують кровотечу. Для цього можна використати 3 % розчин водню пероксиду, 5 % амінокапронової кислоти тощо. З фізіотерапевтичних методів можна застосувати діатермокоагуляцію. Після цього промивають і висушують каріозну порожнину. У багатокореневих зубах на дні порожнини зуба за допомогою зонда визначають устя кореневих каналів відповідно до топографії конкретного зуба. Визначення устя полегшується, якщо під час препарування порожнини зуба не буде порушено анатомічну будову її дна. Це пояснюється тим, що на дні порожнини зуба є невеликі схили до устя кореневих каналів, і під час зондування дна зонд досить легко ковзає саме в цьому напрямку. Знайшовши устя кореневих каналів, необхідно визначити напрямок каналу і відповідно до нього, за потреби, провести додаткове препарування каріозної порожнини

5. Екстирпація кореневої пульпи. Видалення кореневої пульпи проводять пульпоекстрактором відповідного розміру. Його підбирають відповідно до довжини та діаметра кореневого каналу. Пульпекстрактор обережно, без значного зусилля, уводять у кореневий канал (у широких каналах це рекомендується робити поблизу одної з його стінок) якомога ближче до верхівкового отвору. Це контролюється відчуттям опору до подальшого апікального переміщення інструмента. Повертають інструмент на 1—2 оберти навколо своєї осі і плавно витягають разом з намотаною на нього пульпою. Пульпекстрактор звільняють від пульпи, промиваючи його у краплі антисептика на скляній пластинці за допомогою зонда. Для припинення кровотечі в кореневий канал можна увести на 3—5 хв турунду з вати, просякнуту одним із кровоспинних засобів, або провести діатермокоагуляцію безпосередньо в каналі (протягом 1—2 с).

Якщо пульпу не видалено повністю, то цю маніпуляцію повторюють. Промивають кореневий канал турундами з вати, просякнутими розчином антисептика, або зі спеціального ендодонтичного шприца. У подальшому починають власне інструментальне оброблення,

або препарування кореневого каналу. На цьому етапі використовують ендодонтичні інструменти для проходження та розширення кореневого каналу.