3. Зміст навчального матеріалу трепанація порожнини зуба:

Після завершення препарування й антисептичної обробки каріозної порожнини стерильним кулястим або фісурним бором перфорують склепіння у найближчій до порожнини зуба ділянці. При цьому слід пам'ятати про можливу перфорацію дна порожнини зуба, особливо якщо остання невисока. Трепанацію склепіння над порожниною зуба краще проводити у верхніх кутніх зубах на місці розташування устя піднебінного каналу, а в нижніх кутніх зубах — дистального каналу. У верхніх пре молярах трепанацію проводять над щічним або піднебінним каналом. Проникають у порожнину зуба і висікають її склепіння. Для цього круглий бор уводять до порожнини і переривчастими рухами з глибини назовні знімають навислі краї склепіння порожнини. Фісурнимбором обережно, коловими рухами вздовж стінок порожнини зуба розширюють отвір в межах порожнини зуба. Поступово він набуває круглої, трикутної або квадратної форми, залежно від форми порожнини зуба.

Засоби для девіталізації пульпи зуба

Для девіталізації пульпи зуба застосовують або миш'яковисту або параформальдегіду пасту.

До складу миш'яковистої пасти входить:

• Миш'яковистий ангідрид, що чинить на пульпу некротизуючу дію. Описано три основні механізми місцевої токсичної дії миш'яковистого ангідриду:

1. Пряма цитотоксична дія (пов'язана з блокадою цитохромів), що призводить до порушення процесів клітинного дихання і загибелі клітин;

2. Денатурація білків при контакті з миш'яковистим ангідридом;

3. Блокада сполуками миш'яку синапсів симпатичних нервових волокон, внаслідок чого відбувається порушення тонусу кровоносних судин, їх розширення, стаз крові та тромбоз. Це призводить до припинення кровообігу в пульпі.

• Місцевий анестетик для швидкого пригнічення больового синдрому.

• Сильнодіючий антисептик (тимол, карболова кислота, камфора) для пригнічення мікрофлори в порожнині зуба, запобігання поширенню мікроорганізмів у глибоких шарах тканин, знезараження вмісту в дентинних канальцях і дельтоподібних розгалуженнях.

• В'яжучі речовини (танін) для збільшення тривалості її дії.

Основні правила накладання миш'яковистої пасти:

1. Миш'яковисту пасту рекомендують накладати на розкритий ріг пульпи. Інколи допускають накладання девіталізуючої пасти на нерозкриту пульпу. Проте в цьому випадку збільшується ризик посилення больового синдрому за рахунок набряку пульпи і підвищення тиску в порожнині зуба;

2. Аби зменшити ризик дифузії компонентів миш'яковистої пасти через крайову щілину між стінками порожнини і тимчасовим матеріалом, потрібно накладати девіталізуючу пасту так, щоб відстань між нею і краєм порожнини була не менше 2 мм. Особливо ця вимога актуальна при пришийковій або міжзубній локалізації каріозної порожнини, де підвищена вірогідність потрапляння миш'яковистого ангідриду на слизову оболонку, що може привести до "миш'яковистого опіку" або "миш'яковистого некрозу" ясенного краю та глибше розташованих тканин;

3. Кількість миш'яковистої пасти, необхідна для девіталізації пульпи одного зуба, відповідає розміру голівки кулеподібного бору № 1 (доза миш'яковистого ангідриду — 0,0006—0,0008 г);

4. Поверх миш'яковистої пасти накладають невеликий ватяний тампон, змащений розчином анестетика та віджатий;

5. Порожнину без тиску герметично закривають пов'язкою з водного дентину;

6. Терміни накладання "стандартної миш’яковистої пасти в різцях, іклах, премолярах — 24 год, в молярах — 48 год. Залежно від особливостей складу терміни накладання девіталізуючих паст можуть змінитися. У даному питанні слід керуватися рекомендаціями фірми-виробника.

Для проведення девітальної екстирпації необхідно два відвідування хворим стоматологічного кабінету.

Під час першого відвідування проводять:

1. Препарування каріозної порожнини.

2. Накладання девіталізуючої пасти.

Під час другого відвідування здійснюють подальші етапи лікування, а саме:

1. Препарування каріозної порожнини.

2. Розкриття порожнини зуба.

3. Ампутація коронкової пульпи.

4. Екстирпація кореневої пульпи.

5. Інструментальне та медикаментозне оброблення кореневих каналів.

6. Пломбування кореневих каналів.

7. Пломбування каріозної порожнини.