Лекція 3

Тема: Класифікація та особливості знань.

Мета: зрозуміти відмінність знань і даних, вміти класифікувати знання, знати напрямки у дослідженнях штучного інтелекту.

Використана література:

1. М.М.Глибовець, О.В.Олецький «Штучний інтелект» - К.: Вид.дім «КМ Академія», 2002. – 366 с.

План

1. Класифікація та особливості знань.

2. Галузь та види знань.

1. Класифікація та особливості знань.

2. Знання – основа інтелектуальної системи

Робота з побудови систем проводиться в області, що одержала назву штучний інтелект (ШІ). При реалізації інтелектуальних функцій неодмінно присутня інформація, яку називають знаннями. Інакше кажучи, інтелектуальні системи є в той же час системами обробки знань.

У цей час у дослідженнях штучного інтелекту виділилися кілька основних напрямків.

1. Подання знань. У рамках цього напрямку вирішуються завдання, пов'язані з формалізацією та поданням знань у пам'яті системи ШІ. Для цього розробляються спеціальні моделі подання знань і мови опису знань, впроваджуються різні типи знань. Проблема подання знань є однією з основних проблем для системи ШІ, тому що функціонування такої системи спирається на знання про проблемну область, які зберігаються в її пам'яті.

2. Маніпулювання знаннями. Щоб знаннями можна було користуватися при вирішенні завдань, варто навчити систему ШІ оперувати ними. У рамках даного напрямку розробляються способи поповнення знань на основі їхніх неповних описів, створюються методи достовірного й правдоподібного висновку на основі наявних знань, пропонуються моделі міркувань, що опираються на знання та особливості, що імітують людські міркування. Маніпулювання знаннями дуже тісно пов'язане з поданням знань, і розділити ці два напрямки можна лише умовно.

3. Спілкування. У коло завдань цього напрямку входять: проблема розуміння і синтезу зв'язних текстів природною мовою, розуміння і синтез мови, теорія моделей комунікацій між людиною та системою ШІ. На основі досліджень у цьому напрямку формуються методи побудови лінгвістичних процесів, діалогових систем і інших систем ШІ, метою яких є забезпечення комфортних умов для спілкування людини із системою ШІ.

4. Сприйняття. Цей напрямок включає розробку методів подання інформації про зорові образи в базі знань, створення методів переходу від зорових сцен до їхнього текстового опису й методів зворотного переходу, створення засобів, що породжують зорові сцени на основі внутрішніх подань у системах ШІ.

5. Навчання. Для розвитку здатності систем ШІ до навчання, тобто до рішення завдань, з якими вони раніше не зустрічалися, розробляються методи формування умов завдань по описі проблемної ситуації або за спостереженням за нею, методи переходу від відомого рішення окремих завдань (прикладів) до рішення загального завдання, створення прийомів розбивки вихідного завдання на більш дрібні та уже відомі для систем ШІ. У цьому напрямку ШІ зроблено ще досить мало.

6. Поведінка. Оскільки системи ШІ повинні діяти в деякому навколишньому середовищі, то необхідно розробляти деякі поведінкові процедури, які дозволили б їм адекватно взаємодіяти з навколишнім середовищем, іншими системами ШІ та людьми. Цей напрямок в ШІ також розроблено ще дуже слабо.