2. Різні трактування поняття ш і

Нині під терміном ШІ прийнято вважати роботи, що ведуться в галузі індуктивних та дедуктивних методів вирішення знань, програмного аналізу і перекладу текстів, сприйняття природної мови, робототехніки.

ШІ – це розділ теорії і техніки обчислювальних машин, що займається проектуванням обчислювальних систем, які виявляють властивості, що асоціюються з розумною людською поведінкою:

• розуміння мови,

• здатність до навчання,

• логічного мислення

• вирішення проблем.

ШІ - це насамперед штучна система, що імітує вирішення людиною складних задач у процесі її життя.

Розумність системи ШІ оцінюється за аналогією з поведінкою людини в подібних ситуаціях.

Було трактування ШІ, що створити таку штучну систему, яка діяла б як людини, не можливо.

Виділяють причини розвитку робіт у галузі ШІ: безпосередні, що визначаються самою логікою науки й обчислювальної техніки, та опосередковані, що пов’язані з великомасштабними соціальними цілями, обумовленими потребами науково-технічного прогресу.

Чинники, що пояснюють зростання інтересу до ШІ:

1. Зростання потоку інформації

2. Розвиток комп’ютерної техніки

Головна відмінність сьогоднішніх досліджень в галузі ШІ – тенденція до створення самостійних систем, перехід від створення методів подання знань і логічного виведення, систем, що допомагають людині в процесі прийняття рішень, до таких систем, які б вирішували ці задачі самостійно. Перехід від моделювання окремих дій до моделювання поведінки в цілому.

3. Напрямки робіт у галузі штучного інтелекту

При проведенні робіт у галузі систем ШІ (СШІ) використовують системний підхід і розглядають такі системні аспекти: оточення, роль системи, архітектуру СШІ, компоненти системи, системні ресурси.

Оточення (зовнішнє середовище) – множина об’єктів і умов, що взаємодіють із СШІ, але не контролюються нею. В оточенні розглядають характеристики задачі і модель доступу.

Виділяють кілька характеристик задач: структурованість (створення структурованої моделі задачі, що не структурується, і одержання можливості застосування до моделі правила і процедури), функціональна галузь застосування (менеджмент, діагностика), рівень задачі (катастрофа, стратегія, гра), відношення до проблеми (розуміння, вибір). У моделі доступу враховують режим взаємодії з користувачем або іншою СШІ, рівень знань ПГ, кваліфікацію користувача.

Роль показує вплив системи на оточення, визначає її цілі і можливі для застосування засоби.

Компоненти системи –функціональні блоки, що відокремлюються для спеціалізації й ефективного роз взування задач.

Архітектура відбиває взаємозв’язок між компонентами системи та між компонентами і оточенням; мінімізує взаємозалежність компонентів, що дозволяє системи виконувати функції, як єдиному цілому. Архітектура диктується оточенням і методом, за допомогою якого система впливає на зовнішнє середовище, або роллю.

Системні ресурси використовуються або споживаються при побудові і функціонуванні системи й відповідно до оточення знаходяться поза її межами, проте частково контролюються нею.

Принципи створення СШІ: системність, гнучкість, стійкість, ефективність. Відповідно до принципу системності СШІ розглядається як структура, що визначається функціональним призначенням. Принцип гнучкості означає пристосованість системи до можливих перебудов завдяки модульності побудови всіх підсистем і стандартизації їхніх елементів. Принцип стійкості полягає в тому, що система повинна виконувати основні функції не залежно від впливу на неї внутрішніх і зовнішніх факторів. Ефективність системи розглядається як комплексний показник рівня реалізації наведених вище принципів з урахуванням витрат по створенню і експлуатації системи.

Узагальнена структурна схема СШІ:

Через ФПЗ і технічні засоби система орієнтується на конкретну ПГ, конкретного спеціаліста. При розробці ФПЗ велика увага приділяється організації взаємодії „людина – машина”. ЗПЗ (операційні системи, системи програмування, обслуговуючи програми) гарантує функціонування обчислювальної техніки, розробку і підключення нових програм.

Системний підхід передбачає всебічну розробку СШІ.

Напрямки розробки:

1. Подання знань (проблеми джерел знань, набуття, подання знань, формалізація знань).

2. Вибір і розробка методів маніпулювання знаннями, розв’язання творчих ігрових винахідницьких задач, виявлення необхідної і достатньої сукупності засобів для забезпечення інтелектуальних властивостей.

3. Організація спілкування - розуміння і синтез зв’язаних текстів, комунікація між людиною і СШІ.

4. Навчання розв’язанню задач, з якими СШІ раніше не зустрічалася, перехід від відомого розв’язку до складнішої задачі, декомпозиція вихідної задачі на задачі, розв’язок яких уже відомий.

5. Аналіз зорових дво- і тривимірних сцен, збереження зорової уяви, перехід від уяви до текстового опису й зворотній перехід, формування зорової уяви.

5