2. Особливості внутрішніх комуніукацій в організації
У організацій є різноманітні засоби обміну з основними елементами свого зовнішнього оточення. Приміром, зі своїми і потенційними споживачами вироблених товарів та послуг фірми спілкуються, передусім, з допомогою реклами й інших засобів просування товарів ринку, і навіть проводячи різні соціологічні опитування.Під внутрішніми комунікаціями розуміються інформаційні обміни, здійснювані між елементами організації. Усередині організації обміни інформацією відбуваються між рівнем керівництва (вертикальні комунікації) та між підрозділами (горизонтальні комунікації).Існує цілий ряд причин, щоб розглядати внутрішні комунікації як найважливіше завдання PR. Основна ідея у тому, що працівники тільки тоді можуть працювати з повною віддачею, коли беруть участь у житті організації, відчувати свою причетність до справ організації вони можуть, лише володіючи повною інформацією, тобто, повним з'ясуванням мети і завдань організації кожним її службовцям. Слід також, щоб кожен службовець розумів, як його дії вписуються в стратегію організації та яким чином він вносить внесок у досягнення організаційних цілей і завдань.Іншим корисним аспектом аналізованої проблеми є важливість комунікацій для управлінського стилю, якого дотримуються лідери організації. Наприклад, співпричетний стиль керівництва передбачає використання ідей пропозицій співробітників у процесі ухвалення рішень, і навіть зворотний зв'язок, тобто, інформування цих службовців за результатами прийнятих рішень. Персонал, який має можливість брати участь у рішенні організаційних запитань і бачить, що до думок прислухаються, більш мотивований ефективним виконуванням роботи. Завдання допомогти співробітникам оцінити цілі й напрям, у якому рухається організація, забезпечити вільний доступ до необхідної інформації та налагодити систему комунікацій є першочерговим. Публікації для співробітників, дошки оголошень, наради, довідники персоналу, електронні засоби зв'язку є часто використовуваними засобами комунікацій, спрямованими на співробітників. Пряма комунікація (індивідуальне спілкування) поруч із політикою відкритих дверей є кращим засобом встановлення вертикальних каналів зв'язку в ієрархічній структурі організації, у якій інформація рухається знизу вгору, й у налагодження хороших робочих відносин із співробітниками.
Основні засади, якими покликана керуватися решта організацій під час створення внутрішніх взаємозв'язків, такі:
- взаємоповага, що представляє найважливіший принцип, який переважає у всіх міжособистісних стосунках;
- об'єктивна оцінка співробітників
- визнання позитивного вкладу співробітників у успіхи підприємства.
- заохочення, схвалення. Кожен із співробітників прагне заслужити довіру і повагу колективу, коли він працює. Заохочення є показник поваги.
Серед найважливіших аспектів внутрішнього спілкування можна назвати такі:
- прагнення висловити власну думку;
- «доступність» і довіра до вищого керівництва;
- пріоритет внутрішніх комунікацій над зовнішніми;
- точність у внутрішніх комунікаціях. Усі матеріали, призначені для внутрішніх комунікацій, мали бути зацікавленими викладатися чіткою мовою;
- щоб домогтися успіху, команда мусить бути дружньою і діяти злагоджено;
- зберігати відчуття гумору.
У практиці зазвичай виділяють три види внутрішніх комунікацій, принципово відмінних одне одного характером сприйняття інформаціі: друкований, вербальний і вербально-візуальний. Розвиток нових технологій призвів до появи досконаліших форм взаємозв'язку, проте досі друковані публікації залишаються первинним засобом внутрішнього спілкування, переважно організацій. І тут реалізуються такі цілі:
- інформування співробітників про цілі, завдання й напрями розвитку організації;
- забезпечення співробітників інформативними матеріалами, необхідними їм у тому, щоб виконувати свою роботу професійно і ефективно;
- розвиток співробітників вищої соціальної відповідальності, і навіть прагнення до підтримки і поліпшення стандартів організації, підвищення якості та ефективності його роботи;
- визнання досягнень співробітників.