6.4. Засоби захисту від інвестиційних ризиків
Вивчення джерел і причин виникнення ризиків проектів дозволяє визначити методи їхнього зниження й способи управління.
Теорію управління ризиками засновано на таких принципах:
у ринковій економіці границя між макро- і мікрорівнями стирається у зв'язку зі спільністю інтересів учасників ринку;
усі ризики впливають на всіх учасників ринку одночасно на всіх рівнях економіки, але не однаковою мірою й з різною залежністю;
з ростом ризику прибутковість зменшується у відсотковому відношенні до ризику;
сферою припустимих значень прибутковості є довірчий інтервал з певними граничними значеннями;
при оцінці ефективності проекту ставка дисконту (i) і внутрішня норма рентабельності (IRR), крім складових реальної прибутковості, темпів інфляції, повинні враховувати ступінь ризику проекту;
зміна основних показників прибутковості залежить від можливостей фірми управляти ризиком.
До основних методів управління ризиками проектів відносять:
При прийнятті будь-якого інвестиційного рішення тією чи іншою мiрою присутній фактор невизначеності. Ступінь невизначеності зменшується з уточненням інформації, але повністю виключити невизначеність, так само як и інвестиційний ризик, неможливо.
Питання до обговорення:
1. Розкрийте сутність поняття «проектний ризик».
2. У чому різниця між поняттями «невизначеність» і «ризик» у проекті?
3. Аргументуйте необхідність урахування ризику при обґрунтуванні інвестиційних проектів.
4. Які класифікаційні ознаки проектного ризику Ви знаєте?
5. Дати характеристику різним видам ризику в проекті.
6. Основні причини появи ризиків на кожній стадії життєвого циклу проекту.
7. Які завдання поставлено перед аналізом проектного ризику?
8. Основні види аналізу ризиків. Визначте їх переваги і недоліки застосування.
9. Назвіть методи аналізу та прогнозування проектних ризиків і невизначеності, які Ви знаєте.
10. У чому сутність аналізу чутливості проектного ризику?
11. Сформулюйте основні переваги та недоліки аналізу чутливості при аналізі ризиків інвестиційного проекту.
12. Розкрити зміст аналізу сценаріїв проектного ризику.
13. На основі яких сценаріїв інвестор надає перевагу приймати рішення?
14. Дати характеристику аналізу моделей за методом «Монте-Карло» проектного ризику.
15. Розкрити сутність хеджування як методу зниження ризику проекту.
16. Розкрити сутність страхування як методу зниження ризику проекту.
Тема 7. Фінансові інвестиції
7.1. Особливості та форми здійснення фінансових інвестицій. Фінансові інструменти та їх класифікація.
7.2. Політика управління фінансовими інвестиціями.
7.3. Оцінка інвестиційних якостей окремих цінних паперів
7.4. Регулювання ринку цінних паперів зі сторони держави. Напрямки та перспективи розвитку ринку цінних паперів України.
7.1. Особливості та форми здійснення фінансових інвестицій. Фінансові інструменти та їх класифікація
Функціональна спрямованість операційної діяльності підприємств, що не є інституціональними інвесторами, визначає в якості пріоритетної форми здійснення реальних інвестицій. Однак на окремих етапах розвитку підприємства виправдане здійснення й фінансових інвестицій. Така спрямованість інвестицій може бути викликана необхідністю ефективного використання інвестиційних ресурсів, сформованих до початку здійснення реального інвестування за відібраними інвестиційними проектами; у випадках, коли, кон'юнктура фінансового (в першу чергу фондового) ринку дозволяє отримати значно більший рівень прибутку на вкладений капітал, ніж операційна діяльність на «затухаючих» товарних ринках; при наявності тимчасово вільного оборотного капіталу, пов'язаних із сезонною діяльністю підприємства; у випадках наміченого «захоплення» інших підприємств, у випадках галузевої, товарної або регіональної диверсифікації своєї діяльності шляхом вкладення капіталу в їх статутні фонди (або придбання відчутного пакета їх акцій) та в ряді інших аналогічних випадків.
Тому фінансові інвестиції розглядаються як активна форма ефективного використання тимчасово вільного капіталу або як інструмент реалізації стратегічних цілей, пов'язаних із диверсифікацією операційної діяльності підприємства.
Здійснення фінансових інвестицій характеризується низкою особливостей, основними з яких є:
1. Фінансові інвестиції є незалежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки.
Ця незалежність проявляється як відносно операційної діяльності таких підприємств, так і відносно процесу реального інвестування капіталу. Стратегічні виробничі завдання розвитку таких підприємств фінансові інвестиції, як правило, не вирішують.
2. Фінансові інвестиції використовуються підприємствами реального сектора економіки, в основному, в двох цілях: отримання додаткового інвестиційного доходу в процесі використання вільних грошових активів та їх інфляційному захисті. Цілеспрямоване формування інвестиційних ресурсів для здійснення фінансових інвестицій такі підприємства, як правило, не виробляють. І хоча зазвичай фінансові інвестиції забезпечують більш низький рівень прибутку, ніж функціонуючий операційний капітал підприємства, вони формують додатковий його приплив у періоди, коли тимчасово вільний капітал не може бути ефективно використаний для розширення операційної діяльності.
3. Фінансові інвестиції надають підприємству найбільш широкий діапазон вибору інструментів інвестування за шкалою «дохідність-ризик». У порівнянні з реальним інвестуванням ця шкала значно ширше вона включає групу як безризикових, так і високо-ризикованих (спекулятивних) інструментів інвестування, дозволяючи інвестору здійснювати свою інвестиційну політику в широкому діапазоні: від вкрай консервативної до вкрай агресивної.
4. Фінансові інвестиції надають підприємству достатньо широкий діапазон вибору інструментів інвестування капіталу і за шкалою «дохідність-ліквідність». Хоча порівняно з реальними інвестиціями вони характеризуються більш високим рівнем ліквідності, цей рівень варіює в дуже широких межах. 5. Процес обґрунтування управлінських рішень, пов'язаних із здійсненням фінансових інвестицій, є більш простим і менш трудомістким. Він не пов'язаний з суттєвими перед інвестиційними витратами капіталу, аналогічними підготовці реальних інвестиційних проектів; алгоритми оцінки ефективності фінансових інвестицій носять більш диференційований характер відносно до об'єктів інвестування, що підвищує надійність здійснення такої оцінки; реалізація прийнятих управлінських рішень у сфері фінансового інвестування капіталу займає мінімум часу.
6. Високий ступінь коливання кон'юнктури фінансового ринку в порівнянні з товарним визначає необхідність здійснення більш активного моніторингу в процесі фінансового інвестування. Відповідно і управлінські рішення, пов'язані із здійсненням фінансового інвестування капіталу, носять більш оперативний характер.
Фінансове інвестування капіталу здійснюється підприємством у таких основних формах (рис. 7.1):
Рис. 7.1 Основні форми фінансового інвестування капіталу
1. Вкладення капіталу у статутні фонди спільних підприємств. Ця форма фінансового інвестування має найбільш тісний зв'язок з операційною діяльністю підприємства. Вона забезпечує зміцнення стратегічних господарських зв'язків з постачальниками сировини і матеріалів (за участі у їх статутному капіталі); розвиток своєї виробничої інфраструктури (при вкладенні капіталу в транспортні підприємства); розширення можливостей збуту продукції або проникнення на інші регіональні ринки (вкладення капіталу у статутні фонди підприємств торгівлі); різні форми галузевої і товарної диверсифікації операційної діяльності та інші стратегічні напрямки розвитку підприємства.
За своїм змістом ця форма багато в чому підміняє реальне інвестування, являючись при цьому менш капіталомісткої і більш оперативною. Пріоритетною метою цієї форми інвестування капіталу є не стільки одержання високого інвестиційного прибутку (хоча мінімально необхідний її рівень повинен бути забезпечений), скільки встановлення форм фінансового впливу на підприємства для забезпечення стабільного формування свого операційного прибутку.
2. Вкладення капіталу в доходні види грошових інструментів. Ця форма фінансового інвестування спрямована, перш за все, на ефективне використання тимчасово вільних грошових активів підприємства. Основним видом грошових інструментів інвестування є депозитний внесок у комерційних банках. Як правило, ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу й головною її метою є генерування інвестиційного прибутку.
3. Вкладення капіталу в доходні види фондових інструментів. Ця форма фінансових інвестицій є найбільш масовою і перспективною. Вона характеризується вкладенням капіталу в різні види цінних паперів, які вільно обертаються на фондовому ринку (так звані «ринкові цінні папери»). Використання цієї форми фінансового інвестування пов'язане з широким вибором альтернативних інвестиційних рішень як по інструментах інвестування, так і за його нормами; більш високим рівнем державного регулювання та захищеності інвестицій; розвиненою інфраструктурою фондового ринку; наявністю оперативно наданої інформації про стан і кон'юнктуру фондового ринку в розрізі окремих його сегментів та іншими факторами. Основною метою цієї форми фінансового інвестування капіталу також є генерування інвестиційного прибутку, хоча в окремих випадках вона може бути використана для встановлення форм фінансового впливу на окремі компанії при рішенні стратегічних задач (шляхом придбання контрольного або достатнього вагомого пакета акцій).