2.4. Характеристика ґрунту

Чорноземи типові[мал.2.] найбільш поширені в зоні Лісостепу. Вони утворюються під різнотравно-злаковою рослинністю на лесах, лесовидних і покривних суглинках [5].

Чорноземи типові поділяють на мало- і середньо-гумусні. Кількість мулистих частинок збільшується. Гумусовий шар досягає близько 85-100 см. Чорноземи типові мало- і середньогумусні добре насичені кальцієм і магнієм, реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної (рН =6,0...6,7), в карбонатних рН=6,8...7,0. У вилугованих відмінах кислотність водної витяжки дещо вища. У ґрунтах багато кротовин.

За гранулометричним складом чорноземи поділяють на супіщані, легко-, середньо- і важкосуглинкові. Залежно від характеру ґрунтоутворюючих порід їх поділяють на чорноземи на лесах і на лесовидних суглинках.

Профіль чорнозему типового:

А — гумусовий горизонт (0-45-55 см), темно-сірий, структура грудкувато-зерниста. У нижній частині є карбонати, зустрічаються червориїни, поодинокі ходи землериїв, перехід поступовий;

АВ — гумусовий перехідний горизонт (56-85 см), темно-сірий з буруватим відтінком, нерівномірно гумусованнй, інтенсивно переритий землериями, карбонатний з нестійкою зернисто-грудкуватою структурою, пухкий, перехід поступовий;

В — перехідний горизонт (86-135 см), слабогумусований, сірий з буруватим відтінком,неміцно-грудкуватий; видимі карбонати у вигляді псевдоміцелію; перехід поступовий;

С — карбонатна ґрунтотворна порода — лес (>136 см), буруватопалевий або палевий, карбонати у вигляді прожилок і псевдоміцелію.

мал.2. Профіль

чорнозему типового

РОЗДІЛ 3. МОРФОЛОГІЧНІ ТА БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КУЛЬТУР

3.1. Ботанічна характеристика культур

Т онконіг лучний - Poa pratensis

Тонконіг лучний – це багаторічник з роду Тонконіг сімейства Злаки[мал.3.]. У природному середовищі росте на грунтах, різних за складом, навіть на піщаних, хоча краще розвивається на пухких, родючих грунтах із середньою зволоженістю. Рослина стійко переносить перепади температур, різні погодні умови. Зазвичай тонконіг лучний густо розростається на заплавних, низинних, гірських і Мал.3. Тонконіг лучний суходільних луках, чим зумовлена така назва виду [8].

Тонконіг лучний являє собою кореневищно-рихлокущову багаторічну злакову рослину. Характерна наявність повзучих підземних пагонів - кореневищ і великої кількості мочкуватих коренів, що розповсюджуються у верхньому шарі ґрунту і формують густу дернину. Стебла невисокі (від 30 до 70 см), гладенькі, відносно тонкі, прямостоячі. Листя, як і у інших злаків, вузьке із лінійним жилкуванням, шириною до 4 мм. Язички притуплені, короткі.

Квітки по 3-5 штук зібрані в яйцеподібні колоски зеленого або фіолетового кольору, які в свою чергу формують розкидисту волоть пірамідальної форми завдовжки, в середньому, 9-11 см (іноді до 20 см). Колоскові луски майже всі мають однакову форму - загострені, ланцетоподібні. Насіння дрібне (до 2-3мм), тригранне, коричнево-бурого забарвлення, має знизу опушення.

Костриця різнолиста - Festuca heterophylla

  Багаторічний нещільно-кущовий злак 60–120 см заввишки[мал.4.]. Листки зелені, волосоподібні, щільно згорнені, 0,4–0,5 мм діаметром, ззовні голі або слабо шорсткі; листки генеративних пагонів плоскі, 2,5–4 мм завширшки, ззовні голі, на внутрішній поверхні інтенсивно опушені. Волоть 10–13 мал.4. Костриця різнолиста см завдовжки, колоски 6–8 мм, 3–5-квіткові; нижня квіткова луска гостро ланцетоподібна, гола або слабо шорстка зверху; ость 2,8–4 мм завдовжки; колоскові луски гострі ланцетоподібні; зав’язь на верхівці опушена поодинокими волосками [7].

Костриця червона - Festuca rubra

К остриця червона – багаторічна трав’яниста рослина відноситься до роду Овсяниця сімейства Злаки, 20-70 см заввишки з повзучими кореневищами утворюють досить густі дернини . Стебла прямі, гладкі, рідше шорсткі[мал.5.].

Листові пластинки 0,1-0,3 см шириною, у прикореневого листя зазвичай вздовж складені , у стеблових зазвичай плоскі, вузьколінійні, біля основи без вушок.

мал.5. Костриця червона Мітелки до 10 см завдовжки , під час цвітіння більш-менш розлогі, пізніше стислі, з короткими і трохи колосковими гілочками. Нижні квіткові луски ланцетні, голі або коротко - волосисті, на верхівці переходять у пряму ость [9].

М ітлиця звичайна - Agrostis vulgaris

Мітлиця звичайна – багаторічний кореневищно-рихлокущовий злак озимого типу. Існує кілька форм, що розрізняються по висоті, забарвленню, ширині листя та іншим ознакам.

Коренева система добре розвинена, розташована у верхньому шарі ґрунту (до 10-20 сантиметрів), завдяки чому утворюється міцна дернина, стійка до витоптування. Генеративні пагони висотою 30-60 сантиметрів, прямі, іноді колінчасті-висхідні.

Листя довгі, шириною 2-6 сантиметрів, зелені, мал.6. Мітлиця звичайна блискучі, з нижнього боку. Суцвіття-волоть, до і після цвітіння стисла, під час цвітіння розлога. Колоски дрібні, зеленого або фіолетового відтінку. Насіння дрібне (довжиною 2-3 міліметри, шириною 0,5 міліметри), тригранні, світло-коричневі, в нижній частині покриті волосками [6].