Вимоги до якості соломи

Таблиця 13

Вміст вологи, %	10-14
Органічна речовина, %	95
Зольність, %	4-6
рН сол.	5,5-6,0
Щільність, г/см3	0,2-0,3
Щільність твердої фази, г/см3	2,0
Пористість, %	84
Співвідношення С : N	30:1

Після заправки солом’яних тюків добривами в них повинно міститися азоту — 250 мг/100 г абсолютно сухої соломи, фосфору — 120, калію — 1000, кальцію — 300 і магнію — 120 мг/100 г.

Тривалість "горіння" соломи залежить від доз азотних добрив. При правильному внесенні азоту в основну заправку тривалість процесу збільшується від одного до двох тижнів. Спочатку дають половину дози азотних і калійних добрив і вмивають їх в тюки водою, через 2—3 дні — іншу половину з додаванням фосфору, магнію і заліза сірчанокислого (300 г), після цього через 2—3 дні вносять вапно, оскільки разом з аміачною селітрою його вносити не бажано, у зв’язку з втратами азоту і можливим отруєнням рослин та людей аміаком. Потім на солому насипають ґрунт шар 8—10 см. У період вегетації проводять мінеральні підживлення концентрацією 1,5—2 г/л: перше — через 10—12 днів після садіння наступні — кожні 7-10 днів.

Одубина. Відходи дубильно-екстрактового виробництва — ялинова і вербова одубини використовують як субстрат після компостування. Перед унесенням добрив одубину вапнують (3,5 кг, вологої одубини до рН 6,0-6,5). Як мінеральну добавку вносять сечовину, калій сірчанокислий і суперфосфат (N — 0,7 кг/ К₂О — 0,4 і Р₂О — 0,2 кг/м³ поживної речовини) при вологості одубини 65-75%. Компостують одубину протягом 3—4 міс. (протягом цього часу співвідношення С : N знижується з 80—140 до 30—35 : 1). Компости з одубини добавляють до тепличне ґрунту кількістю 40-60% його об’єму.

Лігнін — відходи гідролізу рослинної сировини (качани кукурудзи, одубини, тирси тощо). Містить 78-97% органічної речовини. В ньому також містяться целюлоза, органічні кислоти, смоли, віск, жири і зольні речовини. Можливість використання гідролізного лігніну як субстрату для вирощування рослин у захищеному ґрунті зумовлена його хорошими воді фізичними властивостями, великою пористістю, вологоємністю, високою ємкістю катіонного обміну. Тому він є добрим компонентом для покращення водно-фізичних властивосей тепличних ґрунтів (табл. 14).

Вимоги до якості компостованого гідролізного лігніну

Таблиця 14

Вміст вологи, %	60-65
рН сол.	6,5-7,0
Ємність катіонного обміну, мг-екв./ЮО г сухої маси	100
Щільність, г/см3	0,18-0,20
Щільність твердої фази, г/см3	1,6
Пористість, %	86,5-88,9
Пористість аерації, %	47-51
Капілярна вологоємкість, %	290-380
Повна вологоємкість, %	400-510
Співвідношення С : N	70 : 100
Співвідношення фаз (тверда : рідка : газоподібна)	1:3:3

У процесі експлуатації компостованого лігніну як тепличного субстрату агрофізичні властивості майже не змінюються, що дає змогу використовувати його протягом 4—6 років.

Листя використовують з дерев, краще всього клена, липи, в’яза (листя дуба і верби непридатне для отримання листової землі із-за вмісту в них дубильних речовин).

Листяна земля це легка земля щільністю 0,4-0,6 т/м³. Листя згрібають восени або весною в купи, потім у міру гниття і ущільнення — в штабеля, де вони перепрівають протягом двох років. Поки листя лежить рихло, їх ущільнюють і поливають, щоб розкладання йшло швидше.

На другий рік їх два-три рази перелопачують, поливають гноївкою, з якою вносять бактерії, прискорюючи розкладання листя. При розкладанні листя в землі, накопичуються кислоти, що пригнічують розкладання. Їх нейтралізують вапном (0,5 кг/м³).

Листову землю використовують для посіву насіння в ящиках; як основу сумішей для примули, цикламена, антуріума, бегонії, глоксинії, камелії, цинерарії; як замінник вересової землі в суміші з торфом і піском (2:3:1 або 2:4:1).

Природні цеоліти. Подрібнена маса цеоліту, як одного з компонентів субстрату в теплиці, характеризується задовільними властивостями: внесення природних цеолітів у ґрунт поліпшує його якість. Вони містять необхідні для живлення рослин макро- і мікроелементи, мають велику водопоглинальну і водоутримуючу здатність, не набухають, що дає можливість підтримувати постійне співвідношення у субстраті між твердою, рідкою і газоподібною фазами. Одночасно вони зменшують витрати мінеральних добрив, дають можливість триваліше утримувати поживні речовини в ґрунті, у зв’язку з чим значно підвищують економічну ефектив­ність, і найголовніше — зменшується забруднення навколишнього середовища, зокрема ґрунтових і річкових вод.

Слід відмітити також і деякі негативні властивості цеоліту як компоненту субстрату теплиць, а саме: відсутність у його складі органічної речовини і лужну реакцію маси (рН 8,0—9,0), яких можна уникнути, змішуючи гній або тирсу у субстраті і підкисленням його азотною та сірчаною кислотами. Підкислення субстрату у період вегетації овочевих культур рекомендується розбавленою у співвідношенні 1:10 фосфорною кислотою (при низькому вмісті у субстраті фосфору). Цеоліти використовують у теплиці в сумі з таким співвідношенням: дернова земля — 50%, цеоліти — З перегній — 20%.

Складання ґрунтосумішок. Для складання ґрунтових сумішей під декоративні культури використовують зазвичай перегній або напівперепрілий гній, який містить велику кількість різних макро -і мікроелементів. Кожна тонна його (з урахуванням коефіцієнта засвоєння) прирівнюється до кількості азоту, внесеного з 1,5 кг аміачної селітри, фосфору — з 4 кг простого суперфосфату, калія — з 4,5 кг хлориду калію.

Розглянуті субстрати застосовують як в чистому вигляді, так і в різних комбінаціях один з одним. Найчастіше використовувані з них приведені в таблиці 15.

Таблиця 15