ПРИГОТУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ТЕПЛИЧНИХ ҐРУНТІВ

План.

1. Вимоги до тепличних ґрунтів та їх класифікація

2. Компоненти тепличних ґрунтів та склад ґрунтосумішок

3. Приготування тепличних ґрунтів

4. Знезараження ґрунтових субстратів

1. Тепличні культури дуже вибагливі щодо родючості ґрунтів, тому що за короткий період вони мають забезпечити умови для отримання високого врожаю, а саме: тепличні ґрунти повинні мати достатньо високу кількість поживних речовин з оптимальним співвідношенням між ними, реакція середовища повинна бути близька до нейтральної; ґрунт повинен мати високу буферність, оптимальну щільність, добру повітроємкість та повітропроник­ність, високу водоутримуючу і поглинальну здатність, не повинен містити шкідливих для рослин солей, патогенної мікрофлори. Важливою вимогою є висока теплоізоляційна здатність тепличних ґрунтів для уникнення температурних перепадів.

За фізичними властивостями ідеальними вважають ґрунти, у яких співвідношення твердої, рідкої і газоподібної фаз становить 1:1:1.

Тепличні ґрунти розрізняють за видами приготування (при­родні та насипні), тривалістю використання, способами обігріву та дренування.

Найширше в тепличному господарстві закритого ґрунту використовують насипні ґрунти — штучні ґрунтосуміші багатокомпонентного складу.

За тривалістю використання ґрунти поділяють на щорічно змінні, свіжі (1-4 роки), зрілі (4-8 років), тривалого використання (8-12 років), беззмінні (більше 12 років).

За способом обігріву ґрунти розподіляють на: без обігрів; з технічним обігрівом і на біопаливі.

За способом дренування — без дренажу і з технічним дренажем.

По щільності оранжерейні субстрати (ґрунти) ділять на рихлих (0,1 — 0,4 г/см3), середніх (0,5 — 0,7 г/см3), ущільнених (0,8 — 1 г/см3) і щільних (більше 1 г/см3). Для хорошого розвитку рослин кількість повітря в субстраті повинна складати не менше 15 — 20 %, загальна шпаруватість 50 — 60 %.

За вмістом органічної речовини тепличні ґрунти класифікують на органічні, органо-мінеральні, мінеральні.

Органічні ґрунти складаються з одного або кількох видів органічних компонентів, характеризуються високою водопроникність ємністю поглинання і піддаються швидкій мінералізації. До них належать ґрунти на основі верхового торфу, тирси, кори тощо. Вміст органічної речовини сягає більше 40%.

Органо-мінеральні ґрунти є сумішами, що складаються із 2/3 органічних матеріалів і 1/3 польової або дернової землі. Характеризуються вмістом органічної речовини в межах 15—40%. Найсприятливіші властивості для вирощування овочевих культур теплицях мають ґрунти, які складаються із суміші торфу (50—60%) з легким або середнім суглинком (20—30%) і гнійним компостом (20-30%) за об’ємом.

Мінеральні ґрунти складаються із гумусового горизонту природних ґрунтів з додаванням невеликої кількості органіки (вміст органічної речовини менше 15%) і ґрунти на основі гравію, піску, перліту, мінеральної вати тощо.

Приклади складу тепличних ґрунтів та їх класифікацію кількісними показниками наведено у таблицях 1-8.

Склад тепличних ґрунтів

Таблиця 1

Тип ґрунту	Склад ґрунту	Об’єм, %	Кількість, т/га
Органічний	Торф + Деревообробні відходи + Гнійний компост	60 20 20	600 150 600
	Компостована кора + Гнійний компост + Торф + Кора	80 20 100 100	1000 500 900 600
Органо- мінеральний	Торф + Польова земля (легкий, середній суглинок)+ Гнійний компост	50 30 20	500 700 500
	Гнійний компост + Торф + Польова земля + Тирса	20 30 30 20	500 300 700 100
	Кора + Гнійний компост + Польова земля	50 20 30	600 480 700
Мінеральний	Польова земля (легкий, середній суглинок)+ Місцеві розпушуючі матеріали + Гнійний компост	30 35 35	900 420 780
	Польова земля + Гнійний компост + Місцеві розпушуючі матеріали	50 20 30	1200 500 360

Потужність шару ґрунту, см

Таблиця 2

Малопотужні	До 15
Середньопотужні	15-25
Нормальні	25-35
Надлишкової потужності	35-45 і вище
Потужні	Більше 55

Реакція середовища (водна витяжка)

Таблиця 3

Сильнокисла	Менше 5,5
Кисла	5,5-6,0
Слабокисла	6,1-6,2
Нормальна	6,3-6,5
Близька до нейтральної	6,6-6,8
Нейтральна	6,9-7,0
Слаболужна	7,1-7,2
Лужна	Більше 7,2

Об’ємна маса, г/см³

Таблиця 4

Дуже пухкі	Менше 0,2
Пухкі	0,2-0,4
Нормальні	0,4-0,6
Слабощільні	0,6-0,8
Середньощільні	0,8-1,0
Щільні	1,0-1,2
Дуже щільні	Більше 1,2

Повітряємкість, % об’єму

Таблиця 5

Незадовільна	Менше 10
Задовільна	10-20
Добра	20-30
Підвищена	30-40
Висока	Більше 40

Загальний вміст солей за питомою електропровідністю, мСм/см

Таблиця 6

Низький	Менше 0,5
Помірний	0,5 — 1,0
Нормальний	1,0 — 2,0
Підвищений	2,0 — 3,0
Високий	Більше 3,0

Загальний вміст солей за щільним залишком, г/л

Таблиця 7

Низький	Менше 0,8
Помірний	0,8-1,5
Нормальний	1,5-3,0
Підвищений	3,0-4,0
Високий	Більше 4,0

Вимоги до якості торфів для теплиць

Таблиця 8

Показники	Значення
Вміст вологи, %	50-60
Ступінь розкладання, % не більше:
верховий і перехідний	20
низинний	ЗО
Зольність, % не більше:
верховий	3-4
перехідний і низинний	12
Щільність, г/см3	0,16-0,40
Щільність твердої фази, г/см3	1,3-1,8
Пористість, % об’єму	80-90
рН сольової суспензії:
низинний	4,8-5,8
перехідний	3,6-4,8
верховий	2,6-3,6
Вміст елементів, % не більше:
залізо валове	5-6
алюміній	0,3-0,6
кальцій	2
хлор	0,1

Якщо вирощують рослин методом малооб’ємної гідропоніки то використовують гравій, цеоліти, туфи, лігнін, пісок, мінеральну вату, верховий торф, перліт та інші матеріали.

Групування тепличних ґрунтів щодо реакції ґрунтового розчину наведено в табл. 3.

2. Для приготування ґрунтосумішей використовують різноманітні компоненти залежно від місцевих ресурсів. В основному це торф (50-100%) з додаванням гною, перегною, дернової або польової землі та розпушуючих матеріалів.

Торф. У тепличному господарстві використовують всі види торфу — верховий, низинний та перехідного типу із зольністю і ступенем розкладання не більше 25%, з вмістом оксиду заліза і більше 1% і хлору 0,1% в перерахунку на суху речовину тор Дуже важливий показник при використанні торфу є ємність поглинання. Вона коливається в межах 120—230 мг-екв. на 100 г сухої речовини. Завдяки цьому торф, змішаний з мінеральні добривами, здатний попередити вимивання поживних речові ґрунту і водночас зберігати їх в доступній для рослин формі. Торф характеризується такими показниками: вологоємкість — 500—100 ступінь насиченості основами — 15—55, вміст азоту — 1,6—2,6, фосфору — 0,05—0,4, калію — 0,03—0,2, магнію — 0,1—0,4, кальцію 1,5—8,0, заліза — 0,2—3,0%, обмінного алюмінію — 0,3 мг-екв/100 г, середня ємкість поглинання — 1373 мг-екв./100 г. Торф бідний на мікроелементи.

Для вирощування культур придатний верховий сфагновий торф зі ступенем розкладання до 15%. Перед використанням його вапнують не пізніше, ніж за 10—15 днів до садіння рослин до рН сольової витяжки 6,0—6,5. Найбільш придатна для вапнування суміш крейди і доломітового борошна у співвідношенні 1/3:2/3. Крім того, для нейтралізації торфу використовують вапнякове борошно. В цьому разі готують суміш, що складається з 2/3 вапнякового і 1/3 доломітового борошна. Малопридатні для вапнування мелене опалене вапно, борошно з опалених доломітів та пушонка.

Гній в основну заправку не вносять, бо він збільшує швидкість розкладання торфу.

З торфу верхових і низинних боліт та торф’яної крихти готують торф’яну землю. Торф складають в штабеля заввишки 40-60 см в суміші з гноєм і вапном, готують протягом двох років, періодично перелопачують і поливаючи гноївкою. Гній і вапно підвищують поживність торф’яної землі. В процесі підготовки кислотність торфу зменшується. Ця земля легка щільністю 0,4-0,6 т/м³. Торф’яну землю використовують для гортензії, азалії, камелії, рододендрона, орхідеї і папороті; для посіву дрібного насіння.

Верховий сфагновий торф із ступенем розкладання 10-25 % провітрюють, подрібнюють, вапнують. Здатність його адсорбувати поживні елементи і поступово віддавати їх рослинам робить його одним з кращих вологоємних субстратів.

При використанні торфу враховують, що із-за малої щільності (0,16- 0,2 г/см³) маса торфу в певному об’ємі (горщик, стелаж, котлован) у вісім — десять разів менше, ніж маса землі з щільністю 0,8 г/см³ в тому ж об’ємі.

Щоб в цих об’ємах була рівна кількість елементів, в торф треба додати рухомих поживних елементів у вісім разів більше, ніж в ґрунт. За кордоном для певних видів рослин на основі верхового торфу готують стандартні субстрати TKS1 і TKS2, що відрізняються високим вмістом поживних елементів.

У значно меншій кількості застосовують перехідний і низинний торф. Проте для нашої країни використання цього торфу, що має високий ступінь розкладання, під декоративні культури є дуже актуальним (запаси його більші, ніж верхового торфу).

За кордоном (ФРН) з низинного торфу отримують стандартний субстрат гумізоль. Для субстратів, приготованих з низовинного торфу, потрібне головним чином внесення азоту (100-120 міліграм/л) і мікроелементів. На відміну від верхового перехідний і низинний торф не можна застосовувати без спеціальної обробки, оскільки він має високий ступінь осідання (ущільнення) і погано намокає.

Низинний спеціально підготовлений торф найчастіше змішують з верховим торфом в співвідношенні від 3:7 до 7:3, а потім додають до 15% глини за об’ємом. Вносять і інші добавки: перліт, вермикуліт, деревну кору, мінеральну вату.

Дернова або польова земля. В районах, де немає покладів і торфу, для приготування тепличного ґрунту використовують полі або дернову землю в суміші з перегноєм (табл. 9). Дерновий горизонт польової землі рекомендується попередньо структурувати шляхом загущеного посіву травосумішок, які не тільки збагачують ґрунтову суміш поживними речовинами, а й змінюють її фізичні властивості і підвищують вологість. Вона достатньо водопроникна, що виключає погіршення аерації ґрунтів після частих поливів тепличних культур. Найбільш придатні для теплиць середньо-легкосуглинкові ґрунти. Гранулометричний склад середньо-суглинкових ґрунтів характеризується вмістом 30-40% фізичної лини і 60-70% піску, а легкосуглинкових — відповідно 20-30 і 70-80%.