12.1.3. Розвиток фінансово-економічної системи Індії в сучасних умовах

Індія належить до країн, що розвиваються, із середнім рівнем доходів. На країну припадає тільки 4,16% світового ВВП; 2,57% світового промислового виробництва; 10,91% світового сільськогос­подарського виробництва і 2,7% світового експорту, тобто по всіх цих показниках Індія не відповідає своїй частці населення у світі. Одна із причин цього — нестача фінансових ресурсів. Хоча населення Індії подвоюється кожні ЗО років, а ВВП з 1980 р. — кожні десять років, поки країна тільки змогла перейти з групи найбідніших країн у групу із середніми доходами. її душовий ВВП у 1,8 раза нижчий, ніж у країнах Азії, і у 1,9 раза нижчий, ніж у країнах, що розвива­ються. Питома вага Індії у ВВП світу протягом сторіччя постійно змінювалася: спочатку падала до 1970 p., а потім стала зростати, але все одно вона поки що не зіставна з питомою вагою її населення (17%) і оцінкою природно-ресурсного потенціалу.

За роки незалежності в Індії декілька разів була реформована банківська система. У 50-ті роки, поряд із дрібними, стали створю­ватися великі комерційні банки. У 1969 р. з метою більш рівномір­ного розподілу кредитних ресурсів були націоналізовані 14 банків, у 1980 р. — ще 6. Банки зобов'язані були не менше 40% усіх кредитів виділити пріоритетним галузям економіки. Жорсткий контроль з боку держави банківської діяльності призвів до погіршення їхнього фінансового становища. У 90-ті роки уряд змушений був піти на лібералізацію політики в банківській сфері. Було дозволено створен­ня нових приватних банків, у тому числі з іноземним капіталом. Вони можуть випускати акції для залучення капіталу, але контроль­ний пакет залишається за державою.

Світовий демографічний гігант, Індія, почав свої економічні ре­форми десять років тому. За помірного темпу реформ, попри менш приголомшливий ефект на першому етапі, нині Індія здійснює істо­ричний «прорив». У першому десятиріччі XXI століття цілком віро­гідно чекати подвоєння середнього прибутку на душу населення в Індії, як і колосального підвищення ролі цієї держави у глобальній економіці. Попри існуючі контрасти, простежуються деякі загальні тенденції, які впливають на фінансовий стан країни, підприємств, населення.

1. Індія прискорила своє економічне зростання, почавши ринкові перетворення на початку 90-х років. Після десятиріч зростання з темпом 3,5% на рік, 2% (а то й більше) з яких «поглиналися» збіль­шенням населення, на сьогодні в Індії зареєстровано зростання на

306

РОЗДІЛ 12

Фінанси окремих країн, що розвиваються

307

6%, із яких менше ніж 2% припадає на збільшення населення. Якщо реформи триватимуть, зростання може досягти позначки 9%, що послужить гарантом підвищення прибутку на душу населення до 7% на рік — цифра, достатня, щоб подвоїти прибуток на душу населення за десятирічний період.

2. Коли Індія отримала незалежність півстоліття тому, прем'єр-мі­ністр Джавахарлал Неру відкрив для країни шлях до м'якого демо­кратичного соціалізму. Держава тоді утримувала командні позиції в економіці за допомогою планування, масових інвестицій до держав­ного сектора і повновладного контролю над основними галузями промисловості. Як і в країнах, де соціалізму уже «скуштували», такий стан справ можна було вважати прямим шляхом до фінансової кризи і стагнації в економіці. Розв'язка сталася 1991 року, вслід за занепа­дом радянського соціалізму. Того року Індія відмовилася від системи держплану, відкрилася вільній міжнародній торгівлі і підтримала конкуренцію у приватному бізнесі. З того часу міжнародна торгівля країни чимдалі розвивалася, і почалося загальне економічне оздоров­лення. Індії вдалося уникнути Східноазіатської фінансової кризи 1997-1999 pp.

3. Розвиток галузей науки — одна зі складових спадщини пана Неру — також почав приносити плоди завдяки лібералізованому економічному простору. Протягом 40 років Індія активно інвестувала у низку найбільших наукових навчальних закладів, здебільшого в індійські технологічні інститути. Багато хто сумнівався в доцільності згаданих інвестицій. Ті, хто вагався, переконалися у своїй неправоті у 90-х роках. Фахівці, підготовлені в технологічних інститутах, пра­цюючи як в Індії, так і в Америці, зокрема, у спільних підприємствах обох країн — тепер «на передовій» в інформаційній революції. Індій­ські інженери — одні з основних «роторів» розвитку у Силіконовій долині. З кінця 60-х років із Індії в Америку виїхало більше 25 тисяч випускників найпрестижніших вищих учбових закладів. Протягом кількох десятиліть вони відігравали досить важливу роль у забезпе­ченні технологічного прориву Сполучених Штатів, і зараз лише тіль­ки в Силіконовій долині вони очолюють не менше 750 компаній. При цьому особистий капітал багатьох з них перевищує сотні міль­йонів доларів. Звернення індійського уряду з проханням зібрати мільярд доларів прямих інвестицій у розвиток науки і технології зустріло серед них активний інтерес. Експорт програмного забезпе­чення (ПЗ) з Індії з 1990 р. зріс на 50 відсотків, і ця галузь народного господарства, в якій зараз зайнято 280 тис. чоловік, принесла за 2002 р. 4 мільярди доларів прибутку, в основному за рахунок продаж ПЗ американським компаніям. Правда, і Америка все ще не втратила

привабливості для індійських спеціалістів: адже там колишній випу­скник може розраховувати на зарплату, яка у сім разів перевищує ту, яку він може отримати у себе на батьківщині.

4. Демографічний профіль країни змінюється у правильному на­прямку. Протягом досить довгого часу Індія мала імідж держави з високим темпом приросту населення, високою народжуваністю, ви­сокою дитячою смертністю і небезпекою голоду. Дійсно, населення збільшилося у п'ять разів за XX століття — з 200 мільйонів до 1 мільярда. Причина цього - масова неписьменність і висока дитяча смертність; багатодітність тут (шість дітей є середнім показником) — це вимушений шлях продовжити рід, з розрахунку на те, що хоча б частина дітей доживе до зрілих років.

Інтенсивне збільшення населення підривало економічний розвиток Індії. Не існувало можливості інвестувати достатньою мірою освіту й охорону здоров'я для кожного новонародженого. Ситуація зміню­ється за рахунок популяризації письменності матерів, поліпшень у медичному обслуговуванні і застосуванні новітніх медичних техно­логій. Врешті-решт, народжуваність скоротилась (нині середня кіль­кість дітей на сім'ю у більшій частині Індії — троє, а в деяких областях навіть двоє). Зростання населення сповільнюється; якість освіти на одиницю населення підвищується; середній вік населення також підвищується, що, у свою чергу, впливає на збільшення серед­нього прибутку на душу населення. З підтримкою урядом розвитку охорони здоров'я і сімейного планування ці показники були б ще ефективнішими.

Запорука успіху для Індії — це зміцнення розпочатих перетворень, тобто подальше відкриття економіки країни ринку; подвоєння зусиль у фінансуванні охорони здоров'я, освіти, науки й технологій. Уряд повинен буде очолити масовану кампанію реформ. Наприклад, незва­жаючи на націоналістичну риторику керівників деяких державних підприємств і пов'язаних з ними профспілок, уряд має прийняти рішення про приватизацію (в тому числі іноземними інвесторами) обширної телекомунікаційної мережі. Лише так Індія може розрахо­вувати на створення мережі оптико-волокнистих і телефонних ліній зв'язку, яка допоможе перейти до сучасної інформаційної економіки. Інші економічні заходи виявляться політично непростими, як, на­приклад, боротьба з пануванням субсидування електроенергії, яке підриває бюджет і ускладнює залучення нових інвесторів у сільські регіони (фермерам на довгі роки пообіцяли дешеву електроенергію — настільки дешеву, що постачальники електроенергії з приватного сектора неохоче роблять нові інвестиції). Реформи у сферах фінансів, ринку праці, іноземних капіталовкладень, податків, чекають свого

308

РОЗДІЛ 12

Фінанси окремих країн, що розвиваються

309

часу. Ще однією метою має бути збільшення урядових витрат на дослідження й розробки, особливо в області охорони здоров'я, сіль­ського господарства, охорони навколишнього середовища і розвитку інформаційних технологій. Якщо ці могутні сили буде примножено, Індія, як і Китай, забезпечить собі місце серед лідерів світової еко­номіки, разом із тим будучи двигуном глобального економічного розвитку.