Розділ 12

ФІНАНСИ ОКРЕМИХ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ

12.1. Фінанси деяких країн Азії

12.1.1. Фінанси Республіки Корея

Фінансова система Кореї може бути розмежована на два основних сектора: державні фінанси і фінанси підприємств. Державні фінанси, у свою чергу, поділяються на національні фінанси і фінанси місцевих органів влади.

Національні фінанси складаються з державного бюджету, 21 спеці­ального бюджету і 35 урядових виробничих фондів.

Місцеві фінанси включають в себе загальні і місцеві бюджети, в тому числі міста Сеула, 5 бюджетів інших міст, 9 провінцій, а також бюджети міст і територій, які перебувають під юрисдикцією місцевих органів влади.

Державний бюджет країни включає в себе всі витрати уряду, пов'язані з економічною і соціальною діяльністю держави.

21 спеціальний бюджет забезпечує із себе витрати По відповідних галузях промисловості і сфери послуг, які фінансуються повністю чи частково за рахунок коштів бюджету. До них належать кредити та інвестиції з державного бюджету комерційним підприємствам і фон­дам. Сюди ж також входять витрати з обслуговування зовнішнього і внутрішнього державного боргу, витрати по управлінню державною власністю за кордоном. 35 урядових виробничих фондів представля­ють собою фінанси підприємств, які є державною власністю, але не включаються в державний бюджет, оскільки є фінансово незалежни­ми від центрального уряду.

Таким чином, консолідований бюджет країни включає в себе дер­жавний бюджет, 21 спеціальний бюджет і 35 урядових виробничих фондів, що складало станом на 1993 р. 50 735 мільйона вон (докла­дніше про це див.: Суслина С. С. Республика Корея на постиндуст­риальной стадии развития. — М.: Восточная литература, 1997. — 224 с). Безпосередній аналіз основних показників бюджетів Респуб­ліки Корея, витрат бюджета і податкових надходжень представлений в табл. 12.1.1.

Як видно з даних цієї таблиці, сумарна величина державного бюд­жету в консолідованому бюджеті коливалась від 75,7% в 1985 р. до 71,6% в 1997 р. При цьому частка місцевих податків збільшилась з

295

Фінанси окремих країн, що розвиваються

24,3% в 1985 р. до 32,7% в 1996 p., однак вже у 1997 р. вона знизилась до 28,4%.

Таблиця 12.1.1 Характеристика основних показників бюджету Кореї

Показники	1985	1990	1994	1995	1996	1997
Консолідований бюджет, млрд вон	19,8	44,6	86,9	108,4	127,3	137,4
Державний бюджет, %	75,7	72,9	71,7	69,6	67,3	71,6
Місцевий бюджет, % ;	24,3	27,1	28,6	30,4	32,7	28,4
Консолідований бюджет у % до ВНП	25,0	25,0	28,6	31,1	32,7	33,0
Щорічні витрати бюджету, млрд вон	12,4	27,4	42,8	51,5	58,8	67,6
Загальне управління, %	10,1	10,2	НД	10,6	10,6	10,5
Національна оборона, %	30,7	25,0	23,7	22,1	21,7	21,2
Освіта, %	20,1	20,4	19,3	18,9	18,8	18,2
Соціальний розвиток, %	6,8	8,9	9,0	8,1	8,5	8,9
Економічний розвиток, %	16,1	14,1	23,1	21,3	22,3	25,4
Інші, %	16,2	21,4	13,8	18,0	18,1	15,8
Податкові надходження до бюджету, млрд вон	13,5	33,2	60,2	72,1	80,8	88,9
Податкові надходження, в % до ВНП	17,3	19,4	20,0	20,7	20,9	21,4
Національні податки, в % до ВНП	15,2	15,7	15,6	16,3	16,2	17,1
Місцеві податки в % до ВНП	2,1	3,7	4,4	4,4	4,7	4,3
Розподіл податків
Прямі податки, %	39,3	49,5	53,8	54,8	53,9	52,7
Непрямі податки, %	60,7	50,5	46,2	45,2	46,1	47,3

Серед щорічних витрат бюджету найбільшу питому вагу мають витрати на економічний розвиток (від 14,1% в 1990 р. до 25,1% в 1997 p.). Тобто спостерігається тенденція до зростання по даній статті витрат за рахунок скорочення фінансування по інших статтях, наприклад, за рахунок зниження витрат на національну оборону (з 30,7% в 1985 р. до 21,2% в 1997 p.).

Стосовно надходження податків в казну держави відмічається тен­денція збільшення частки прямих податків у загальному об'ємі по-

296

РОЗДІЛ 12

Фінанси окремих країн, що розвиваються

297

даткових надходжень (з 39,3% в 1985 р. до 52,7 в 1997 p.), з відпо­відним зменшенням величини непрямих податків (з 60,7% в 1985 р. до 47,3% в 1997 p.). Необхідно відмітити і той факт, що майже 70% всіх надходжень в казну держави складають саме податкові надхо­дження. Таким чином, державний бюджет країни в набагато меншій мірі залежить від неподаткових надходжень до бюджету, ніж у біль­шості країн Південно-Східної Азії. Однак азіатська фінансова криза 1997—1998 р. знову змусила звернутися країну з проханням про фінансову допомогу у вигляді міжнародних кредитів до Світового Банку і Міжнародного валютного фонду.

Велике значення у фінансовій системі Кореї відіграють промислові групи. Вони контролюють більшу частину фінансових ресурсів таких галузей, як машинобудування, приладобудування, електротехнічна і суднобудівельна промисловість.

Податкова система Республіки Корея

В основі податкової системи Кореї лежить поділ усіх видів подат­ків, що стягуються на її території, на дві основні групи: національні і місцеві податки.

Національні податки поділяються на:

• прямі податки, до яких належать податок на прибуток, корпо­ративний податок, податок зі спадщини і дарування;

• непрямі податки, до яких належать податок на додану вартість, акциз на алкогольну продукцію, транспортний податок, податок на користувачів телефонами.

Місцеві податки, у свою чергу, поділяються на:

• обласні (провінційні) податки: ліцензійний збір, податок на утримання автомобільних доріг, податок на розвиток регіону;

• міські податки: акциз на тютюнову продукцію, податок на ко­ристувачів автодоріг, реєстраційний збір.

Як видно з даних табл. 12.1.2, частка національних податків у загальній сумі податкових надходжень у 1995 р. становила 80,2%, у той час як частка місцевих податків — 19,8%.

Найбільшу питому вагу в структурі національних податків мають: податок на додану вартість — 23,6%, податок з доходів (податок на прибуток) — 18,6%, корпоративний податок — 11,8%.

Національна податкова політика перебуває під юрисдикцією Мі­ністерства Фінансів та Економіки, яка також включає Національне Податкове Управління і Національний Податковий Коледж. Подат­кове Управління Міністерства Фінансів і Економіки відповідає за планування податкової політики і розробку податкових законів.

Національний Податковий коледж відповідає за навчання студентів, які у подальшому працюватимуть податковими інспекторами.

Таблиця 12.1.2 Характеристика розподілу податків в Республіці Корея в 1995 році (% до загального об'єму податкових надходжень)

Національні податки
Податок на додану вартість	23,6
Податок з доходів	18,6
Корпоративний податок	11,8
Транспортний податок	5,3
Податок з продаж	4,9
Податок на освіту	4,4
Спеціальний податок	4,1
Акциз на алкоголь	2,7
Податок зі спадщини і дарування	1,5
Податок на користувачів телефонів	0,8
Поштовий податок	0,5
Податок на утримання правоохоронних органів '	0,1
Інші	1,9
Всього національних податків	80,2
Всього місцевих податків	19,8
Разом	100

В основі податкової системи країни лежить ціленаправлена полі­тика на стимулювання експорту продукції за кордон, що включає:

• звільнення від податків і мит імпорту проміжних товарів і обладнання;

• знижки непрямого оподаткування (наприклад товарного і кор­поративного податків) при виробництві виробів, призначених на екс­порт;

• знижка на 50% податку на прибуток від експортних операцій. Іноземним компаніям, які працюють у невиробничому секторі, нада­ються пільги для сплати податків на додану вартість і витрат, пов'я­заних зі становленням їх бізнесу. Таким чином, іноземні корпорації мають можливість покрити витрати на додану вартість, які сплачу-

20 М.І. Карлін

298

РОЗДІЛ 12

Фінанси окремих країн, що розвиваються

299

ють на закупівлю товарів і використання послуг в Кореї. До цих послуг входять витрати на розміщення працівників компанії, виплати на рекламу і оренду офісів, комунальні послуги.

Місцеві фінанси

Фінанси місцевих органів влади включають в себе бюджет міста Сеула, 5 обласних міст, а також провінційні і районні бюджети, які системно взаємопов'язані.

Найперше, місцеві органи влади збирають місцеві податки, у від­повідності з рамками податкового законодавства, в якому встановле­но всі деталі, що стосуються місцевих фінансів: ставки місцевих податків, коло платників податків, напрямки використання зібраних податків та платежів. Про види і частки окремих місцевих податків в податковій системі Кореї можна довідатися з табл. 12.1.3.

Таблиця 12.13 Характеристика місцевих податків у податковій системі Республіки Корея (в % до загального об'єму податкових надходжень)

Місцеві податки	%
Реєстраційний збір	4,1
Ліцензійний збір	0,3
Податок з придбань	3,3
Податок на власність	3
Податок на користувачів автомобілів	2
Акциз на тютюн	3,5
Інші	3,6
Всього місцевих податків до загального об'єму податкових надходжень	19,8

Місцеві органи влади мають також право випускати власні боргові зобов'язання, які направляються в обіг без відображення в офіцій­ному бюджеті. Розмір випуску і умови погашення визначаються у відповідності з тими цілями, заради яйих вони випускаються в обіг.

Крім того, центральний уряд надає фінансову допомогу місцевим органам влади у вигляді субсидій, розподілу частини національних податків у бюджети місцевих органів влади (13,27% від загальної суми національних податків), а також шляхом надання додаткових коштів місцевим бюджетам для фінансування спеціальних програм.

Уряд також перераховує в місцеві біджети 11,8% від загальної суми національних податків на фінансування освіти.

Так, з метою збільшення податкових надходжень в місцеві бюд­жети уряд в 1989 р. передав усі податкові збори, які надходять від введеного акцизу на тютюнову продукцію, в бюджети місцевих ор­ганів влади.

У майбутньому уряд планує перенести на місцеві органи влади більшу частину витрат по наданню соціальної допомоги і підтримки соціально незахищеним верствам населення країни, а також наданню фінансової допомоги окремим територіям країни.

Основні особливості фінансової системи Кореї

При аналізі стану фінансової системи Кореї необхідно виділити цілий ряд особливостей: загальну нерозвинутість фінансової системи, а в інституціональному плані — її особливий наголос на банківський сектор. У цій країні практично відсутні такі елементи забезпечення стабільності фінансової системи як національне страхування депози­тів, централізоване виділення «проблемних» фінансових закладів і нагляд за ними тощо. Порівняно невелику роль відіграють так звані стійкі консервативні інвестори (національні), перш за все недержавні пенсійні фонди і страхові компанії.

Основним державним органом, який займається питаннями регу­лювання діяльності фінансової системи, є Міністерство Фінансів і Економіки Кореї, яке бере активну участь у розробці економічної стратегії, розподіляє фінансові ресурси між галузями і фірмами, ви­значає податкові і тарифні пільги. Організаційна структура Мініс­терства фінансів Південної Кореї залишилась майже незмінною з часу його заснування.

Міністерство Фінансів і Економіки розробляє нові закони і ретель­но переглядає вже існуючі, а також вживає багато заходів з метою зміцнення національної валюти, збільшення накопичень, розширення експорту, сприяння вкладенню як національного, так і іноземного при­ватного капіталу, залучення інвестицій і технологій з-за кордону. До Міністерства Фінансів і Економіки нерідко звертаються з проханнями взяти на себе ризик, пов'язаний з інвестиційною діяльністю приватних підприємців, надаючи гарантії по зовнішніх позиках, що використову­ються для покриття витрат на крупномасштабні проекти.

Концентрація фінансових і валютних ресурсів у руках держави впливала і впливає на формування основних пропорцій суспільно­го виробництва. При цьому основна ставка робилась і робиться на заохочення експорту. Держава використовувала субсидування націо­нальних експортерів, яким надавались банківські пільги.

20*

300

РОЗДІЛ 12

Фінанси окремих країн, що розвиваються

301

В Кореї досягненню фінансово-грошової збалансованості приділя­лось і приділяється першочергова увага. Навіть у роки значних гос­подарських труднощів грошовий обіг, інфляція, дефіцит державного бюджету не виходили з-під контролю держави, що дало певні пози­тивні результати. Корейський уряд широко використовує випуск облігацій як неінфляційних засобів фінансування економіки і задо­волення бюджетних потреб.

Державний борг

Досить тривалий час, до грудня 1997 p., загальна сума державного боргу Кореї була відносно невеликою. Це пояснюється тим, що бюд­жетний дефіцит країни з року в рік покривався не за рахунок залу­чення додаткових фінансових ресурсів з-за кордону, а за рахунок інфляції. А залучення міжнародних кредитів і позик здійснювалось не урядом країни, а крупними фінансово-промисловими групами. Однак світова фінансова криза, яка охопила всю Південно-Східну Азію, змусила Корею звернутися за фінансовою допомогою до Між­народного валютного фонду на суму 105 млрд доларів.

Для фінансування державного боргу уряд Кореї випускає різні види цінних паперів: облігації; боргові і ощадні сертифікати; фінансові зо­бов'язання. Більша частина державного боргу розміщена в Банку Ко­реї, державних компаніях, комерційних банках і страхових компаніях.

В останні роки спостерігається також швидке збільшення кількості небанківських фінансових закладів, таких як:

• фонди розвитку;

• ощадкаси;

• інвестиційні організації;

• страхові компанії і заклади.

На закінчення можна зазначити, що певною заслугою держави є централізоване планування основних фінансових показників з вико­ристанням середньо- і довгострокових планів і цільових програм, з встановленням конкретних виробничих завдань і строків їх виконан­ня, з суворою системою контролю господарської діяльності і безжа­лісним економічним знищенням невдах.

Фінансово-економічний розвиток Кореї на початку XXI століття

Державний Корейський інститут розвитку (КДІ) передбачає, що національна економіка зросте у 2003 р. на 5,3%, що поступається показнику 2002 p., який дорівнював, за його оцінками, 6,1%. Інші національні та міжнародні економічні організації також прогнозують

певне гальмування. Зокрема через те, що внутрішній попит, рушій економічного зростання у 2002 p., демонструє тенденцію до змен­шення. Країна мусить впоратись із глобальними невпевненостями щодо війни Сполучених Штатів з Іраком та нестабільних цін на нафту. Окрім цього, перед новою адміністрацією Кореї стоять такі проблеми, як високий рівень заборгованості домогосподарств, зрос­тання кількості осіб, неспроможних повернути кредити тощо. Дове­деться також визначитися щодо подальшої долі Hynix Semicondustors та трьох підрозділів Hyundai Croup, які зазнають серйозних фінан­сових труднощів.

Експерти вважають, що у 2003 р. уряд повинен був активізувати роботу, спрямовану на корпоративну та фінансову структуризацію, яку було призупинено перед президентськими виборами. Тоді вда­лося розвінчати міф, буцімто «чеболі» (фінансово-промислові кон­гломерати) занадто великі для того, щоб збанкрутувати. Тобто ке­рівництво країни нарешті визнало, що навіть великі підприємства не виживуть, якщо вони є неконкурентноспроможними. Відтак 16 з ЗО конгломератів були продані, злиті або ліквідовані. Практика ме­неджменту, що базується на конкурентноспроможності, а не на роз­ширенні за рахунок запозичень, поліпшила фінансову структуру та стан прибутковості більшості корпорацій. Значно поліпшилось спів­відношення заборгованості до акціонерного капіталу.

Корпоративна реструктуризація стала безперервним процесом, що здійснюється банками-кредиторами на основі відповідного закону. У її процесі було закрито 631 нежиттєздатну фінансову установу, а в інші інституції, які зазнавали фінансових труднощів, уряд інвестував приблизно 157 трлн. вон (130 млрд доларів США). Ці заходи дали змогу, зокрема, зменшити суму «поганих кредитів» з 61,0 трлн. вон наприкінці 1999 р. до 14,4 трлн. вон у червні 2002 p., тобто приблизно до 2,4% всіх запозичень.

Прямі іноземні інвестиції у південнокорейську економіку у 2002 р. становили, за даними Міністерства торгівлі, промисловості та енер­гетики РК, 9,11 млрд доларів США, що на 19,4% менше, ніж у 2001 р. Основними причинами цього корейці вважають загальну світову не­визначеність внаслідок війни Сполучених Штатів з Іраком і змен­шення кількості проектів щодо злиття та придбань. Коли говорити про регіональну приналежність інвесторів, то прямі іноземні інвес­тиції зі Сполучених Штатів у 2002 р. зросли на 15,7% (до 4,5 млрд доларів США), з Японії — на 81,7% (до 1,43 млрд доларів). З іншого боку, інвестиції з країн Європейського Союзу зменшились на 45,7% — до 1,66 млрд доларів США.

302

РОЗДІЛ 12

Фінанси окремих країн, що розвиваються

303

Урядові служби оприлюднили інформацію, згідно з якою Респуб­ліка Корея за показниками продуктивності праці посідає лише 23 місце серед ЗО членів Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). її показник становить 31 878 доларів США, що менше, скажімо, ніж у Нової Зеландії або Греції. Для економіки Кореї проблеми розвитку збережуться й у майбутньому. Макроеко-номічна модель, що забезпечила країні настільки різкий стрибок, була спрямована на підтримку високих темпів росту за будь-яку ціну. Експортоорієнтована модель економіки не ставила своєю метою за­лучення внутрішніх резервів, а орієнтувалася на зовнішні інвестиції. На даний час високі темпи розвитку країни можуть бути забезпечені тільки за рахунок підвищення внутрішнього попиту і більш дієвого використання інтелектуального потенціалу країни. Один із шляхів — структурна перебудова економіки і розукрупнення монополій. Дер­жавний жорсткий контроль над економікою буде змінюватися на ринкові важелі управління.