11.9.3. Монголія

На початку 90-х років у Монголії розпочався процес трансформа­ції фінансової системи від командної до ринкової. Але бюджетна система у значній мірі залишається такою, яка була у попередній період (радянського типу). Формування нових фінансових інститутів у Монголії проходить у складних умовах розвитку грошово-кредит­них відносин, що характеризується слабким фінансовим становищем більшої частини промислових підприємств, яке спричинене спадом виробництва, зменшенням бази оподаткування, зовнішньоекономіч­ного та торговельного оборотів, зниженням рівня життя більшої час­тини населення, зростанням цін, інфляцією. В усіх галузях економіки відчувається необхідність у значних капіталовкладеннях для прове­дення модернізації і реконструкції підприємств. Різке падіння цен­тралізованих державних капіталовкладень, джерелом яких зовсім не­давно були в основному державні кредити колишнього СРСР, не компенсується власними накопиченнями державних і приватизова­них підприємств. Більша частина потенційних заощаджень населення вкладається в іноземну валюту, товари тривалого використання, зо­лото, нерухомість або використовується на споживання, і таким чи­ном не бере участі у накопиченні додаткових заощаджень для інвес­тування відтворювальних процесів в економіці.

До кінця 1994 р. кредитно-фінансова система Монголії була пред­ставлена практично лише банками. Формування відповідної ринко­вій економіці банківської системи в Монголії розпочалась з прий­няття закону про банки в квітні 1990 р. В країні сформувалась двоступенева банківська система.

Згідно з монгольським законодавством Центральний банк (Мон-голбанк) має монопольне право емісії грошових знаків і несе повну відповідальність за стан грошового обігу. Він уповноважений брати участь у розробці та реалізації державної фінансової політики, кре­дитує комерційні банки і здійснює контроль за їх діяльністю, зберігає національні запаси дорогоцінних металів та іноземної валюти.

Основу банківської системи Монголії складають 15 комерційних банків і більше 600 їх відділень. Незважаючи на те, що кожний комерційний банк в Монголії має свою специфіку і традиційних партнерів у тих або інших галузях економіки, всі вони за своїм юридичним статусом є універсальними банками, тобто мають право надавати інвестиційні кредити і придбавати частки участі в підпри­ємстві. Монгольські комерційні банки надають поки що невелику кількість послуг; вони, головним чином, пов'язані із зберіганням та переказом грошей, проведенням розрахунків та платежів.

Державне регулювання банківської системи здійснюється через Центральний банк Монголії — Монголбанк. Він юридично не зале­жить від уряду і несе відповідальність за національну грошову полі­тику, тобто політику управління грошовою масою, відсотком, креди­тами. Серед використовуваних Монголбанком інструментів контро­лю за діяльністю комерційних банківських установ перевага надаєть­ся методам адміністративно-прямого регулювання: встановлюються нижні межі депозитних ставок та рівень обов'язкових резервів, об­межуються обсяги кредитів, які надають комерційні банки. Ліміт залишку заборгованості за наданими кредитами встановлюється Монголбанком для кожного комерційного банку чисто адміністра­тивно. Відсутній загальний, єдиний для всіх комерційних банків рівень такого ліміту; ліміт встановлюється в кінці кожного кварталу. Це дещо ускладнює планування фінансових операцій банками, ос­кільки вони не знають, який ліміт залишків кредитної заборгованості їм буде встановлений через квартал, півроку, рік.

З 1993 р. всі розрахунки між комерційними банками здійснюються тільки через Монголбанк. Кліринговий центр являє собою організа­ційну структуру міжбанківського грошового ринку. Монгольські ко­мерційні банки не мають права мати кореспондентські рахунки для здійснення розрахунків та платежів між собою. Поза кліринговим центром по кореспонденських рахунках платежі і розрахунки здій­снюються комерційними банками тільки з іноземними банками. Ко­мерційні банки при необхідності могли отримувати від Монголбанка кредит, але не більше 25% від їх рахунку в кліринговому центрі під 18% в місяць. Монголбанк здійснює постійний контроль за комер­ційними банками і при недотриманні ними встановлених правил проводить комплексну ревізію їх фінансової діяльності. Усі комер­ційні банки мають право проведення валютних операцій на внутріш­ньому валютному ринку. У той же час в 1994 р. тільки 4 комерційні банки мали ліцензію на здійснення міжнародних платежів і розра­хунків: Інвестиційно-технологічний банк, Народний банк, Банк тор­гівлі і розвитку, Страховий банк.

У цілому кредитно-фінансову систему Монголії характеризує зам­кненість, відносна ізольованість від зовнішнього світу. Монголія по­ки що залишається поза міжнародної Міжбанківської електронної системи передачі фінансової інформації і здійснення платежів — СВІФТ. У країні відсутні відділення та філіали іноземних комерцій­них банків. Разом з тим на рубежі XX і XXI століть, фінансова система Монголії почала суттєво змінюватися у напрямі побудови класичної ринкової фінансово-банківської системи.

286

РОЗДІЛ 11

|і Фінанси окремих постсоціалістичних і соціалістичних країн

287