276 Розділи

Таблиця 11.8.1

Структура доходів бюджету Республіки Білорусь у 1993—1994 pp. (в % до загального об'єму)

Джерела надходжень	1993 р.	1994 р.
Акцизи	16,8	11,0
Податок на додану вартість	29,6	27,2
Податок на прибуток і доходи	22,9	34,2
Податки з населення	8,2	10,9
Податок на нерухомість	2,9	0,7
Податок на паливо	4,5	4,2
Плата за землю	1,6	2,1
Збори і різні неподаткові доходи	ІД	3,8
Відрахування на охорону здоров'я	—	28
Інші надходження	12	31

* Джерело: Государственный бюджет / Под ред. М. И. Ткачук. Мн., 1995. — С. 27.

Таблиця 11.8.2

Структура витрат бюджета Республіки Білорусь у 1993—1994 р р. (в % до загального об'єму)

Основні напрямки використання коштів	1993 р.	1994
Народне господарство	40,8	27,6
Соціально-культурні заходи	35	35,4
Наука	1,4	1,1
Оборона	4,5	5,4
Утримання правоохоронних органів	3,9	4,2
Обслуговування державного боргу	2,9	5,6
Зовнішньоекономічна діяльність	2,8	6,8
Утримання органів державної влади	1,6	1,4
Резервний фонд Ради Міністрів і фонди непередбачуваних витрат	0,9	0,8
Фонд стабілізації економіки	0,5	1,2
Інші витрати	3,6	10,5

* Джерело: Государственный бюджет / Под ред. М. И. Ткачук. Мн., 1995. — С 28.

Фінанси окремих постсоціалістичних і соціалістичних країн 277

Податкова система Республіки Білорусь

На території Республіки Білорусь до 1992 р. діяли єдині правила оподаткування всіх громадян СРСР, а також підприємств. В умо­вах економічного і політичного суверенітету Республіки Білорусь виникла необхідність у створенні власної податкової системи, яка б відповідала потребам перехідного періоду до ринкових відносин. Прийняте в 1992 р. нове законодавство ввело цільову систему по­датків, які повинні забезпечувати державний бюджет республіки ста­лими доходами. Нова податкова система Республіки Білорусь від­значається великою кількістю об'єктів оподаткування і гарантує при­близно однакові умови для розвитку всіх форм власності (див. табл. 11.8.3).

Таблиця 11.8.3 Структура податкової системи

Види податків	їх частка до загальної суми, %
	Доходів бюджету		Податків
	1994	1995	1994	1995
Всього доходів	100	100	100	100
В т. ч. 1. Податок на додану вартість	27,7	28,7	31,6	31,8
2. Акцизи	11,7	12,9	13,7	14,0
3. Податок на паливо	2,2	3,0	3,2	3,3
4. Податок на прибуток і доходи	30,0	29,2	35,1	35,2
5. Податок на нерухомість	1,3	1,8	1,5	-
6. Надзвичайний податок	4,9	5,9	5,8	6,5
7. Земельний податок (плата за землю)	0,3	1,8	0,4	0,4
8. Податок за користування природни­ми ресурсами (екологічний)	0,2	0,8	0,3	0,2
9. Прибутковий податок з громадян	6,9	7,2	7,8	8,0
10. Держмито та ін.	0,3	0,4	0,6	0,6

* Джерело: Государственный бюджет / Под ред. М. И. Ткачук. Мн., 1995. — с 76.

Основним джерелом доходу бюджету є податок па додану вар­тість, об'єктом якого служить вся додана вартість (виручка за мі­нусом матеріальних витрат). Цим податком обкладаються майже всі обороти по виробництву і реалізації продукції, послуг, робіт. Висо­кою залишається і питома вага таких непрямих податків, як акцизи,

278

РОЗДІЛ 11

абсолютна сума яких зростає внаслідок збільшення виробництва під­акцизних товарів і зростання їх цін.

В системі прямих платежів юридичних осіб першочергове значен­ня мають податки на прибуток і доходи. В основу визначення по­датку на прибуток покладений принцип рівноправного оподаткуван­ня підприємств усіх форм власності. За допомогою багатьох пільг створюються стимули для оновлення виробництва, широкого вико­ристання неповноцінної робочої сили, а також спрямування прибут­ку на благодійні цілі. Одночасно податок застосовується як інстру­мент регулювання приросту фондів заробітної плати, доходів моно-полістів-підприємств. Податок на доходи має свою сферу поширення, він стягується за диференційованими ставками з таких видів діяль­ності, як брокерська, біржова, проведення видовищних заходів, лоте­рей, аукціонів і т. п.

За рахунок прибутку сплачується і податок на нерухомість, об'єк­том обкладення якого є основні фонди і понаднормативні об'єми незавершеного будівництва. Його частка зростає у зв'язку з переоцін­кою основних фондів, постійним подорожчанням їх вартості.

В число податків, що відносяться на собівартість продукції, вхо­дять: плата за землю (земельний податок), податок за використання природних ресурсів, надзвичайний податок для ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Серед податків з населення найвагомішим залишається прибут­ковий податок з громадян, яким обкладаються всі їхні доходи за прогресивними ставками. Однаковим є підхід до оподаткування до­ходів різних верств населення, застосовуються певні пільги для ма­лозабезпечених, непрацездатних громадян. Однак значним залиша­ється рівень оподаткування високих доходів, що дещо знижує сти­мули до праці, відповідно й до високих прибутків.

Податкова система Республіки Білорусь в даний час перебуває у стадії становлення, постійно вносяться зміни, уточнення порядку нарахування окремих податків, ставок, окремих пільг. У подальшому необхідно удосконалювати систему податків, яка повинна бути спря­мована на посилення стимулів для збільшення виробництва товарів, послуг (особливо дефіцитних), розширення малого бізнесу (найпер­ше наукоемких фірм), зменшення кількості збиткових підприємств у країні. Як відмічають деякі білоруські економісти, з часу приходу до влади О. Лукашенка кількість збиткових підприємств постійно зростала. Якщо у січні 1994 р. їх було 1642, то у 1995-му — 2079, в 1996-му — 2681, а в січні 1997 р. стало 2970, тобто збільшилось майже вдвічі у порівнянні з 1994 р. У наступні роки ситуація істотно не змінилася.

Фінанси окремих постсоціалістичних і соціалістичних країн 279

У світовій економіці зростання об'ємів виробництва прийнято пов'язувати з такими показниками, як виробництво і споживання електроенергії: ці показники мають між собою пряму залежність. Однак сьогодні для білоруської економіки дана закономірність чо­мусь перестала бути такою. Об'єми виробництва промислових това­рів зростають, а об'єми виробництва електроенергії — падають. Не вдається також зменшити інфляцію, що негативно позначається на доходах населення. Так, за перший квартал 1997 р. середньомісячна заробітна плата зменшилась з 80 доларів до 63, тобто на 20% (у розрахунках взято курс долара до білоруського рубля, встановлений Держбанком, — 26 700). Така ж ситуація складалася з пенсіями, які зменшились з початку 1997 р. з 31 долара до 28, тобто на 10%. Разом з падінням розмірів зарплати і мінімальної пенсії різко зростали ціни на промислові і продовольчі товари, житлово-комунальні послуги, проїзд у громадському транспорті. Білорусь лідирує серед країн СНД по росту цін на промислову продукцію. Так, наприклад, за перший квартал 1997 р. індекс росту цін становив 141%. В усіх інших країнах він був нижче 120% і лише в Таджикистані, де йшла війна, він дорівнював 132,6% (що все одно нижче, ніж у Республіці Білорусь). Подібна тенденція була характерна і в наступні роки. А у 1995 і 1996 роках темпи росту цін на продовольчі товари в Білорусі були най­вищими серед країн СНД. У відповідності з програмою уряду інфля­ція в 1997 р. повинна була становити 26,8% річних. Однак вже у перший квартал вона досягла цього показника і продовжувала зрос­тати. Подібні тенденції були характерні і в наступні роки, хоча на початку XXI ст. темпи приросту інфляції вдалося зменшити.

Стосовно фінансування житлової програми, то її вирішення, як вважають багато білоруських вчених, шляхом виділення довгостро­кових (практично безпроцентних) кредитів не вирішує проблему, а заганяє її в кут. По-перше, кількість кредитів настільки незначна, що може забезпечити всього лише 5—8% тих, хто їх потребує. По-друге, збільшення об'ємів фінансування житлового будівництва за рахунок друкування додаткових грошей (емісії), як це пропонують деякі ке­рівники уряду, призведе до різкого додаткового росту інфляції — не нижче 12—15% в місяць. По-третє, така політика фінансування при­зведе до різкого знецінення вкладів населення.

Білорусь намагається будь-яким способом стимулювати надхо­дження в свою економіку американської валюти, щоб зміцнити рубль. Хоча це поки що не вдається зробити. Так, за шість років (1992—1997 pp.) в республіку було залучено лише 200 мільйонів доларів зарубіжних інвестицій, в той час коли населення країни накопичило 3—4 мільярди доларів США. Як висловився директор

280

РОЗДІЛ 11

Фінанси окремих постсоціалістичних і соціалістичних країн

281

європейського департаменту Міжнародного валютного фонду Джон Одлінг-Смі, економічна політика, яку проводить уряд Білорусі, не­спроможна зміцнити економіку держави. У липні 1999 р. рада ди­ректорів МВФ вирішила не виділяти Білорусі фінансові кошти. Ос­танні кредити білоруси отримали від МВФ у 1995 р.

Результатом існування командної економіки в Білорусі стала збит­кова діяльність підприємств, що переважно перебувають у державній власності. За даними Світового банку, не більше 30% з них прино­сять прибуток. Тим часом, Міністерство статистики Білорусі у 2000 р. зафіксувало зростання ВВП на 4% в порівнянні з показником минулого року. У наявності економічного зростання в країні немає ніяких сумнівів. Проблема лише в прогнозованому на найближчі роки розвиткові несприятливих тенденцій. Основою для зростання ВВП стало збільшення обсягів промислового виробництва майже на 8%, причому найбільше зростання спостерігалося в машинобудуван­ні, металургії, легкій і харчовій промисловості. Однак статистика не дає відповіді на питання, яка кількість вироблених товарів реалізу­ється. Уряд, субсидуючи неефективні підприємства, прагне уникнути їх банкрутства й ліквідацій. Експерти стверджують, що велика час­тина продукції, вироблена білоруською промисловістю, просто ле­жить на складах, не знаходячи збуту, недивлячись ні на які адмініст­ративні дії влади. Істотне, хоч і недостатнє скорочення рівня інфляції (за даними Світового банку, з 250 до 180%), пояснюється політикою рестрикції, що проводиться Національним банком Білорусі. За зая­вами президента Лукашенка, з 2001 р. друкарський верстат вже не використовується для підтримки неефективного білоруського сільсь­кого господарства, в структурі якого досі переважають створені ще за радянських часів колгоспи.

Основною опорою білоруської економіки є Росія. Білорусь зму­шена імпортувати до 85% споживання енергоресурсів, велику части­ну з них вона отримує з Росії у вигляді природного газу за значно більш низькими — у порівнянні зі світовим рівнем — цінами.

Крім того, Росія згідна на часткову оплату у вигляді бартеру (передусім, продуктами харчування і тракторами). У першій поло­вині 2001 р. на Росію припадало 57% білоруської зовнішньої торгівлі. Загальний розмір зовнішньої торгівлі збільшився за цей період року майже на 30% у порівнянні з відповідним періодом 2000 р. Дефіцит торговельного балансу Білорусі становив 630 млн доларів.

Процес формування єдиної фінансової системи Росії та Білорусі зрушив з місця. Із 1 липня 2003 р. в обіг на всій білоруській території повинен був вводитися безготівковий рубль, але ця подія була пере­несена на 1 жовтня 2003 p., а потім — на пізніше. Введення безго-

' тівкового рубля у Білорусі може призвести, як вважають експерти, не тільки до позитивних наслідків, а й до негативних. Взагалі ж, повний перехід двох держав на єдину валюту здатен спричинити такі наслідки: додаткову інфляцію в Росії (за різними оцінками, близько 2% за рік) та економічний спад у Білорусі. Система безготівкових рубльових розрахунків має визначити реальну ціну створення союзу.

11.9. Особливості фінансово-економічних систем постсоціалістичних країн Центральної Азії (на прикладі Казахстана, Туркменії, Монголії")

11.9.1. Республіка Казахстан

Казахстан у 1991 році вперше за багато століть отримав можли­вість проводити самостійну зовнішню і внутрішню політику, реалі­зувати весь потенціал свого народу.

В економічній сфері зусилля казахстанського уряду були спрямо­вані на побудову якісно нової для країни сучасної системи ринкових відносин, розвиток потужного приватного сектора. Основою стала широкомасштабна приватизація, проведення глибоких структурних реформ. За ці роки завершено формування інституціональних, пра­вових і нормативних основ сучасної економіки, створені національні фінансові інститути, стійка дворівнева банківська система. У промис­ловості приватизована більша частина державної власності, і сьогодні більше 89% господарських суб'єктів — приватної форми власності, які випускають понад 75% ВВП. Зміцніла ринкова психологія у більшості населення.

З 1999 р. в Казахстані почався перехід від політики макростабілі-зації до політики економічного росту. В 1999 р. ріст ВВП становив 2,7%. В 2000—2001 pp., за оцінками експертів, ріст ВВП склав 23— 24%. Об'єм промислового виробництва в 1999 р. зріс на 2,7%, в 2000 р. - на 14,6%, за 10 місяців 2001 р. — на 13,5%. Динаміка зрос­тання виробництва в сільському господарстві за 10 місяців 2001 р. становила 13,6%. Зовнішньоторговий оборот за 9 місяців 2001 р. становив 11,3 млрд доларів і зріс на 14,1%. Золотовалютні резерви і кошти Національного банку складають 4,5 млрд доларів, в той час як об'єм зовнішнього боргу становив у 2001 р. менше 3,5 млрд доларів.

Середньомісячна заробітна плата в 2001 р. в Казахстані становила біля 120 доларів, середній розмір пенсії — 33,7 доларів — це один із найвищих показників в СНД. За підсумками 2001 р. доходи насе­лення країни збільшилися на 20% у порівнянні з 2000 p., пенсії і

282

РОЗДІЛ 11

Фінанси окремих постсоціалістичних і соціалістичних країн

283

зарплати працівникам бюджетної сфери — на 25%. В 2001 р. держава провела акцію по легалізації грошей, в результаті якої в банки на­дійшло майже півмільярда доларів, які знаходилися в «тіні». Крім того, в Казахстані були знижені ПДВ і соціальний податок.

За десять років незалежності в казахстанську економіку було за­лучено 20 млрд доларів загальних інвестицій, в т. ч. 12 млрд дола­рів — прямих інвестицій. В структурі прямих інвестицій на долю нафтового сектора припадало майже 65%. За оцінками експертів, казахстанською економікою за роки незалежності було отримано більше 80% всіх прямих інвестицій, що надходили в Центральну Азію.

Велике значення у зовнішньополітичній діяльності Казахстана мають стосунки з Україною. За роки незалежності казахстансько-ук­раїнська співпраця вийшла на рівень партнерства і активної взаємо­дії. Створено ЗАО «Казахой-Україна», СП «Казукргагромаш», пред­ставництво торгового дому «Україна—Казахстан» у Києві, ЗАО «Ка-захінторг», Торгово-промисловий союз «Казахстан—Україна» в Ас-тані та багато інших. У червні 2001 р. було відкрито почесне Кон­сульство Республіки Казахстан в Автономній Республіці Крим. Якщо зовнішньоторговий оборот між Казахстаном і Україною в 1999 р. становив всього 200 млн доларів, то в 2000 р. — вже 489,6 млн доларів. Об'єм взаємної торгівлі за 9 місяців 2001 р. перевищив 600 млн доларів.

Поряд з позитивними моментами у реформуванні фінансової сис­теми, Казахстан мав і негативні результати. Передусім це стосується провалу пенсійної реформи (за зразком Чилі), надмірної концентра­ції фінансів у руках невеликої кількості найбагатших людей країни, значної корупції та тіньової економіки.