11.4. Економіка та фінанси Словенії

Найбільших успіхів у реформуванні своєї економіки та фінансів серед постсоціалістичних країн досягла Словенія. Нині у Словенії економіка — одна з найбільш успішних серед країн колишнього ра­дянського блоку. Темпи зростання її ВВП за останні п'ять років становлять у середньому 4,5%. Рівень безробіття тут вже один із найнижчих у Європі — 6,7% — і, за прогнозами, буде знижуватися далі. Дефіцит рахунку поточних операцій 2002 p., як передбачалось, склав менше 2%. Дефіцит бюджету вже кілька років не перевищував 1%. На думку міністра фінансів Словенії Антона Ропа, подібна ста­більність забезпечена країні ще на п'ять років.

Після відокремлення в 1991 р. від Югославії ця маленька країна з населенням у два мільйони чоловік встигла подвоїти свій ВВП у розрахунку на душу населення. Тепер на душу населення припадає в середньому по 10 тис. доларів на рік — показник, високий не тільки для країн Східної і Центральної Європи, а й для бідніших країн-чле-нів ЄС — Греції і Португалії. Словенія і з інших показників набагато ближча до стандартів Західної, ніж Східної Європи: в неї немає проблем з дрібними нерентабельними сільськими господарствами, корупцією і забрудненням навколишнього середовища. Фермери складають лише 4 відсотки всієї словенської економіки, і багато з них мають додаткове джерело доходів (полювання чи інші промис­ли). Важка промисловість представлена досить скромно, хоча і ефек­тивно: 66 відсотків експорту припадає на країни ЄС, причому екс­портуються автомобілі Renault, комплектуючі для BMW, фармацев­тичні препарати, меблі, одяг і шини.

У списку претендентів на вступ до ЄС Словенія виступає під другим номером, поступаючись лише Угорщині, але випереджаючи Чеську Республіку і Польщу. Водночас, у проекті доповіді Європей­ської комісії, який був опублікований восени 2001 p., виділяється ряд завдань, які країна ще повинна буде вирішити. Основні її проб­леми, відповідно до доповіді, полягають у повільному проведенні структурних реформ, включаючи сферу державних фінансів, а також лібералізації та приватизації, що може призвести до уповільнення темпів економічного зростання.

На даний момент державні фінанси країни характеризуються широ­ко розповсюдженою індексацією заробітних плат і пенсій, які підви­щуються швидше за рівень інфляції, що сприяє зростанню цін. Разом із низкою інших чинників, таких, як високі ціни на нафту і підвищення вартості комунальних послуг, зростання заробітних плат, спричиняють підтримання інфляції на відносно високому рівні — 9,7%.

17'

260

РОЗДІЛ 11

Фінанси окремих постсоціалістичних і соціалістичних країн

261

Повільна лібералізація та приватизація гальмують, на думку євро­пейських експертів, притік у країну прямих іноземних інвестицій, що, в свою чергу, закриває доступ до Словени нових технологій. Державі все ще належить більшість банків і певна частка в телеко­мунікаційних компаніях. Однак оператори фінансового й телекому­нікаційного ринків вважають, що Словенія зможе стати у недалеко­му майбутньому сильним фінансовим і високотехнологічним цент­ром.

Уряд Словенії щороку направляє на науково-дослідні роботи 1% ВВП і має намір збільшити цей показник до 2%. Кількість комп'юте­рів і користувачів Інтернету на душу населення в Словенії вища, аніж у будь-якій іншій країні колишнього соціалістичного блоку: 20% сімей мають вдома персональний комп'ютер, під'єднаний до Інтерне­ту. У Словенії успішно працюють дві великі компанії з виробництва програмного забезпечення. їхній оборот обчислюється мільйонами доларів і збільшується неймовірно швидкими темпами, а продукція завойовує дедалі нові зовнішні ринки, починаючи з країн Балкан-ського регіону і закінчуючи Австрією й Угорщиною.

Нині у Словенії розроблено план масштабної приватизації, розра­хованої на 12—18 місяців. Він передбачає приватизацію двох най­більших банків і найбільшої страхової компанії, телекомунікаційної компанії і ряду великих промислових підприємств, включаючи ста­леливарну компанію й алюмінієвий завод, а також порт на Адріатиці, який є основним для країни виходом до моря. При цьому уряд продовжує дотримуватися обережності: процес продажу компаній іноземним інвесторам досить складний. На думку пана Ропа, не варто проводити приватизацію поспіхом: «Ми маємо гарну фіскальну базу і нам не потрібні гроші. Ми приватизуємо наші підприємства з метою підвищення конкурентоспроможності, збільшення корпоративного капіталу й поліпшення навичок менеджменту. Ми можемо дозволити собі бути обережними».

Значний фінансовий потенціал має також туристичний сектор Словенії, на який припадає 9% її ВВП. У 2002 р. кількість турис­тів дорівнювала чисельності жителів, а в 2003 p., вочевидь, пере­вищить її. Значимість цього сектора економіки зростає ще й за­вдяки тому, що він створює робочі місця для низькокваліфікованої робочої сили. Водночас туристична галузь страждає через нестачу інвестицій, багато готелів мають той же вигляд, що й ЗО років тому.

При вступі до ЄС (з 31 травня 2004 р.) Словенії доведеться змі­нити свою систему оподаткування відповідно до вимог ЄС.

План Д. Сороса для Балкан

Виходячи з досвіду Словенії і для вирішення проблем балканських країн, Європейський Союз повинен, на думку Д. Сороса, запропону­вати Балканам план з трьох пунктів.

1. Митний союз із бажаним доступом до ринків ЄС — протягом одного року. Існуючий митний союз між ЄС і Туреччиною міг би послужити такою моделлю. Як тільки всі ці країни досягнуть угоди з ЄС, на Балканах автоматично встановиться вільна торгівля. Реалі­зація цього займе якийсь час. Але для початку ЄС повинен дати сигнал одностороннім відкриттям своїх кордонів для імпорту з ре­гіону. Це не приведе до пригнічення будь-яких інтересів ЄС, оскільки ці країни володіють менше ніж 1% ринку ЄС,

2. Єдиний регіональний ПДВ замість митних зборів має бути вста­новлений протягом двох років. Різниця в непрямих податках, зокре­ма ПДВ, є ще одним бар'єром для торгівлі. Регіональні ставки ПДВ можуть бути трохи збільшені, якщо отриманих доходів буде недос­татніх для покриття втрачених тарифних зборів через введення мит­ного союзу.

3. Тимчасова бюджетна підтримка — за схемою, що знижується протягом трьох років як суб'єкт нагляду ЄС над бюджетними витра­тами. Оскільки збір прибутків від регіонального ПДВ займе якийсь час, ЄС повинен надати фінансову допомогу на цей перехідний пе­ріод.

Регіон, що покривається цим планом, повинен, на думку Д. Соро­са, включати Болгарію, Хорватію, Албанію, а також Сербію, Боснію, Македонію, Чорногорію і Косово. Участь Румунії і Молдови не­обов'язкова. Болгарію і Хорватію варто умовити на участь у цьому союзі, якщо, звичайно, це не перешкодить вступу їх до ЄС. Залежно від країни величина бюджетної підтримки може варіюватися (на­приклад, Болгарія, можливо, не потребує компенсації завдяки вели­кій кількості зборів, які вона вже ліквідувала).

Незважаючи на дискусійність, план Д. Сороса для Балкан заслу­говує на детальний аналіз, оскільки може посприяти стабілізації фі­нансових систем балканських країн. Порівняно з вартістю воєнного втручання та підтримки мирної ситуації фінансові витрати дуже низькі. На думку Сороса, 750 мільйонів євро для першого року, 500 мільйонів для другого і 250 мільйонів для третього — цілком досить. (Якщо в союз увійдуть Румунія і Молдова, витрати будуть трохи вищі). Ці цифри цілком відповідають рамкам застав, уже від­ведених Є С для Пакту Стабільності, і вони цілком можуть увійти в рамки Берлінського Договору щодо бюджету ЄС на 2000—2005 pp.,

262

РОЗДІЛ 11

Фінанси окремих постсоціалістичних і соціалістичних країн

263

якщо держави ЄС домовляться про перерозподіл невитрачених фон­дів. Бюджетна підтримка в контексті митного союзу буде набагато ефективнішим способом розподілу фондів ЄС, аніж традиційні ме­тоди. Ця програма з трьох пунктів могла б підготувати ґрунт для економічного відродження Балкан. Вона могла б ліквідувати два головні джерела корупції та неефективності: митні послуги і непра­вильне використання громадських фондів загалом.