11.3.2. Реформування системи пенсійного забезпечення в Угорщині

Для зменшення дефіцитності бюджету та оптимізації соціальних Видатків в Угорщині була проведена пенсійна реформа.

Передумови здійснення пенсійної реформи в Угорщині

Сьогодні Угорщина відноситься до групи країн із старим населен­ням та масштабною державною програмою пенсійного забезпечення. Чисельність населення почала скорочуватися у 80-ті роки і, за даними

демографічних прогнозів, цей процес триватиме в майбутньому. Нез­важаючи на тимчасову паузу у процесі демографічного старіння і стабілізацію частки осіб пенсійного віку (вона була на рівні 21—22% загальної чисельності населення), питома вага дітей продовжує не­ухильно скорочуватися, що матиме негативні наслідки для солідарної пенсійної системи вже у найближчому майбутньому. Економічно ак­тивне населення країни (зайняті та безробітні) становило наприкінці XX ст. 4,5 мільйона, з яких кожний дванадцятий був безробітним (про деякі показники розвитку Угорщини можна довідатися з табл. 11.3.4).-

Таблиця 11.3.4 Основні макроекономічні показники Угорщини у 1990—1998 pp.*

Показник	1990	1991	1992	1993	1994	1995	1996	1997	1998
Реальний ВВП, річні зміни, %	-3.5	-11.9	-3.1	-0.6	2.9	1.5	1.3	4.4	5.2
Реальний ВВП (1989 = 100%)	96.5	85.0	82.4	81.9	84.3	85.5	86.8	89.6	94.3
Інфляція (річна), %	33	32	22	21	21	28.2	23.6	18.4	10.3
Баланс держбюджету, % до ВВП	+3.7	-6.7	-6.6	-2.3	-2.2	-6.7	-3.2	-4.2	-6.5
Реальна зарплата (1999 р. - 100%)	100.0	93.0	91.1	87.5	93.6	83.1	87.3	91.1	н. д.
Видатки на пенсійне забез­печення, % до ВВП	9.7	10.5	10.4	10.4	11.4	10.5	9.7	9.3	н. д.
Коефіцієнт демографічної залежності	-	0.5	0.58	0.67	0.72	0.75	0.78	0.8	н. д.
Відношення середньої пен­сії за віком до заробітку, %	66.0	64.4	58.0	51.4	60.8	61.0	57.9	н. д.	н. д.

* Джерело: Соціальна політика і соціальна робота. — 2001. — № 1. — С 22.

Про швидкість «дозрівання» угорської пенсійної системи у після­воєнний період можна прослідкувати за динамікою коефіцієнта сис­темної залежності (КСЗ), що є відношенням чисельності пенсіонерів до чисельності працюючих — платників внесків. Він зріс у шість разів за півстоліття, в тому числі втричі за останні ЗО років. Про­порція чисельності населення похилого віку до чисельності зайнято­го населення висока і продовжуватиме зростати в передбачуваному майбутньому. За сьогоднішніми оцінками, КСЗ становив 79% у 2001 р. та зросте до 87% у 2020 р. КСЗ значно перевищує інший важливий показник — коефіцієнт демографічно/о навантаження (КДН), що є

248

РОЗДІЛИ

Фінанси окремих постсоціалістинних і соціалістичних країн

249

відношенням чисельності населення старше 60 років до чисельності населення у віці від 20 до 59 років. Зростаюча відмінність між цими коефіцієнтами пояснюється:

• падінням рівня економічної активності населення в період кризи (з 85,3% у 1990 р. до 76% у 1994 р.) і стрімким зростанням безробіття (з 0,3% у 1990 р. до 10,4% у 1997 p.);

• збільшенням кількості призначених дострокових (пільгових) пен­сій та пенсій по інвалідності;

• низьким фактичним пенсійним віком взагалі, і у жінок зокрема;

• зростанням очікуваної тривалості життя жінок при досягненні пенсійного віку за останні три десятиліття з 20 до 23 років.

Всі ці чинники значно збільшили навантаження на державні фі­нанси (див. табл. Н.З.5.).

Таблицу 113.5 Основні показники стану пенсійної системи Угорщини напередодні реформи

Рік	Відношення пенсіонерів до працюючих	%	Відношення пенсіо­нерів до населення пенсійного віку, %	Відношення населення стар­ше 60 років до населення у віці від 20 до 59 років, %
1980	35,8	83	30,6	55,5
1985	40,8	93	—	56,2
1990	46,1	105	35,9	66,1
1995	74,8	130	36,0	61,0
1998	78,9	146	35,0	-

Переважна більшість угорців усвідомила, що пенсійну систему необхідно терміново реформувати, оскільки її неможливо буде фі­нансово збалансувати. Поступове звуження бази оподаткування і зростаючі пенсійні видатки спонукатимуть або до збільшення дефі­циту державного бюджету, або до необхідності підвищення і без того високих податків. Ні перший, ні другий варіант не можуть бути прийнятними, оскільки вони негативно вплинуть на стан економіки і сприятимуть переміщенню економічної активності у неформальний сектор.

Пенсійна реформа в Угорщині у 90-х роках XX століття

Формально сучасна пенсійна реформа розпочалася у 1991 р. з відповідної постанови угорського парламенту, яка частково змінила чинну солідарну систему. Так, було збільшено тривалість трудового

страхового стажу, необхідного для призначення пенсії; збільшено кількість років, за які потрібно враховувати заробіток, введено обме­ження доходу для розрахунку пенсії. Після двох років інтенсив­ної роботи восени 1993 р. було прийнято закон «про каси добровіль­ного взаємного страхування», який дозволив заснування та діяль­ність з 1994 р. добровільних приватних пенсійних кас. Однак дер­жавна солідарна пенсійна система залишалася незмінною ще до кінця 1997 р.

В 1998 р. Угорщина першою серед постсоціалістичних країн роз­почала радикальну пенсійну реформу. Специфічні реформаторські заходи в Угорщині такі:

• домінуючою залишається система, заснована на соціальному страхуванні та солідарності поколінь, тобто система виплат із поточ­них надходжень {1-й рівень);

• соціальне страхування доповнюється механізмом як обов'язко­вих {2-й рівень), так і добровільних {3-й рівень) особистих пенсійних заощаджень, що накопичуються в приватних неприбуткових пенсій­них касах (фондах);

• пенсійний вік поступово зростатиме відповідно з 55 та 60 років для жінок і чоловіків до 62 років для обох статей з 2009 p.;

• щорічна індексація поточних пенсій буде проводитись на основі швейцарської формули (з 2000 р.), за якою братиметься половина змін в індексі споживчих цін і половина змін в середній заробітній платі в промисловості;

• розширюватиметься база для оподаткування заробітної плати з метою залучення всіх доходів, аналогічних заробітній платі;

• розмір податку на заробітну плату становить ЗО відсотків, який розподілятиметься між першим і другим обов'язковими рівнями на­ступним чином: у 1998-му та 1999-му роках — 6% зарплати осіб, які є учасниками нової системи, перераховуються на індивідуальні ощад­ні пенсійні рахунки. З 2000 р. та далі цей відсоток становитиме 8% заробітної плати. Ці внески справляються із заробітної плати пра­цюючих і не оподатковуються. Решту становлять внески роботодав­ців (24% у 1998 та 1999 р. і 22% у 2000 р. та надалі);

• оподатковується лише частина заробітної плати, що не переви­щує 2,5 середньої зарплатні;

• нова пенсійна система є обов'язковою для участі тих, хто вперше починає працювати. Для вже працюючих вступ до нової системи є добровільним;

• надаватиметься мінімальна гарантія виплат для осіб, які були в новій системі принаймні 15 років.

В результаті очікується, що:

250

РОЗДІЛ 11

Фінанси окремих постсоціалістичних і соціалістичних країн

251

• ці реформи поступово зменшать обсяг солідарної пенсійної систе­ми «негайних виплат» (1-й рівень), а отже, в перспективі, і дер­жавний дефіцит;

• реформи в значній мірі збільшать обсяг внутрішніх приватних заощаджень;

• розмір пенсій буде тісніше пов'язаний з розміром заробітків, які є базою для розрахунків;

• приватно визначена пенсія (на основі внесків) повинна в значній мірі компенсувати скорочення в солідарній пенсії, яка визначаєть­ся урядом, а отже майбутні пенсіонери будуть краще забезпечені;

• кожен другий зайнятий добровільно стане членом обов'язкової пенсійної каси до 2001 p., а кожен четвертий буде учасником добровільної пенсійної каси;

• середній рівень пенсій не повинен бути нижчим за рівень, який склався до пенсійної реформи, тобто 55—65% середньої заробітної плати (доходу);

• система гарантує виплату пенсій особам, які раніше вийшли на пенсію;

• щорічне збільшення їхньої пенсії буде пропорційне економічному зростанню, що компенсує зміни реальної вартості пенсій.

Для тих осіб, які за віком не можуть вибрати систему змішаного пенсійного страхування (тобто народилися до 1952 p.), або для тих, хто не виявив бажання перейти до нової системи страхування, з 2009 р. виплати будуть здійснюватись на основі модернізованого ва­ріанту чинної системи пенсійного забезпечення. До цього терміну в системі пенсійного забезпечення не передбачено корінних змін, за винятком вікового цензу виходу на пенсію (62 роки), про що було сказано вище. За період до 2013 р. братиметься до уваги нетто заробіток (після виключення прибуткового податку), оскільки пенсія не обкладається прибутковим податком. Після 2013 р. буде братись до уваги брутто заробіток, оскільки пенсія буде вважатись доходом, який обкладається прибутковим податком. Починаючи з 2013 р. для осіб, застрахованих у системі соціального страхування, пенсія буде складати 1,65% середнього заробітку за кожний рік страхового стажу, що дає право на пенсію, а для тих, хто перейшов до системи зміша­ного фінансування, пенсія від системи соціального страхування буде складати 1,22% середнього заробітку за кожен рік трудового стажу. Крім того, остання категорія працівників матиме право на пенсію з обов'язкової накопичувальної системи.

Внесені також зміни до пенсій у зв'язку з втратою годувальника, тоді як пенсії по інвалідності поки що змін не зазнали.

Реформована пенсійна система по-своєму торкнеться й осіб, які ста­ли безробітними. Існує загроза, що безробітні не зможуть отримати адекватну пенсію з накопичувального рівня. Особам, які мають доходи нижче мінімальної заробітної плати, тобто зайнятим неповний робо­чий день або надомникам, страховий стаж нараховується пропорційно, а якщо такі особи протягом періоду активної трудової діяльності за­робляли переважно менше половини мінімальної заробітної плати, во­ни не набувають права на пенсію із соціального страхування.

Досвід Угорщини свідчить, що реформу системи добробуту людей неможливо робити в підпіллі. Підтримка населення — основа успіху. Якщо відсутнє взаєморозуміння між урядом і парламентом, а уряд налаштувався на проведення пенсійної реформи, потрібно спочатку вміло «подати» цю реформу своєму народу, тобто провести фунда­ментальне обстеження громадської думки, щоб визначитись, яку ре­форму підтримає населення. Необхідно постійно проводити моніто­ринг громадської думки під час підготовки та проведення реформи.

Найбільш критичним моментом угорської пенсійної реформи була підготовка роботодавців. Навчити 1,5 млн підприємців та самостійно зайнятих осіб виявилось зовсім нелегким завданням. Значно зріс обсяг роботи для бухгалтерів підприємств. Особливо багато клопоту мають ті роботодавці, де працівники обрали багато різних пенсійних кас, або коли працівники часто їх змінюють.

Основні тенденції розвитку сектору приватних пенсійних кас такі. Хоча добровільні пенсійні каси вже діяли з 1994 p., відповідно до Закону 1993 р. «Про каси добровільного взаємного страхування», саме радикальна пенсійна реформа дала справжній поштовх до зрос­тання як чисельності їх учасників, так і пенсійних активів. Отже, 1998 р. можна вважати початком справжньої діяльності сектора при­ватних пенсійних кас в Угорщині. Лише за цей рік чисельність учас­ників добровільних кас зросла з 688 тис. до 930 тис. осіб, або на 35%, а вартість їх пенсійних активів — з 60,8 млрд форинтів до 100,7 млрд форинтів, тобто на 65,6%. Загальна кількість добровіль­них пенсійних кас на початку 1999 р. становила 294, з них реально функціонуючими були 186 кас.

Характерні риси добровільної пенсійної системи (3-й рівень):

• добровільна пенсійна каса є неприбутковою юридичною особою, що створюється на приватній основі;

• індивідуальні рахунки вкладників;

• операції каси: збір, адміністрування, управління інвестиціями, ви­плата пенсій (ануітету) чи одноразові виплати при досягненні пенсійного віку;

252

РОЗДІЛИ

Фінанси окремих постсоціалістичних і соціалістичних країн

253

• призначення депозитарію є обов'язковою вимогою;

• регулювання здійснює Державний орган нагляду за приватними касами.

Стратегія розвитку приватного пенсійного забезпечення в Угор­щині полягає у використанні вже існуючих фінансових інститутів (страхових компаній, банків, компаній з управління активами, бро­керів тощо) для заохочення їх до надання послуг пенсійним касам. Середій розмір внесків до пенсійних кас на одного учасника майже не змінився з 1996 р. — 3300 форинтів на місяць. Однак у доларо­вому еквіваленті він скоротився на 30% і становив наприкінці 1998 р. 15,4 долара США. В середньому приблизно 70% внесків сплачують роботодавці, а решту 30% — самі наймані працівники. Через фінан­сову кризу, яка мала місце у серпні—вересні 1998 p., інвестиційний портфель пенсійних кас став більш консервативним. Так, частка дер­жавних цінних паперів збільшилась на 6,3%, а депозитів на банків­ських рахунках і готівки більш ніж удвічі. І навпаки, питома вага акцій, які є найбільш ризикованими цінними паперами, скоротилася удвічі (з 23,4% до 11,7%).

Загальнообов'язкова накопичувальна система (2-й рівень). Чотири­річний досвід роботи добровільних пенсійних кас відіграв вирішаль­ну роль при створенні другого рівня пенсійного забезпечення ~ загальнообов'язкової накопичувальної системи, запровадженої з січ­ня 1998 р. Цей другий компонент є обов'язковим для осіб, які по­чинають свою трудову діяльність. Особи, які вже працювали до січня 1998 p., мають право зробити власний вибір — приєднатись до нової системи або залишитись в старій. При цьому бажаючі перейти до нової системи повинні перебувати в ній не менше 15 років (тобто особи, які народилися після 1951 p.), оскільки саме такий строк необхідний для капіталізації внесків, щоб отримати адекватну пенсію. Таким чином, у старій солідарній системі не буде нових учасників, і з часом вона зникне. Для тих, хто «постраждав» від того, що не потрапив до нової пенсійної системи, передбачена державна підтрим­ка у вигляді: а) податкових пільг у випадку їх залучення до добро­вільних пенсійних кас (третій рівень) та б) додаткових внесків ро­ботодавця у розмірі 6 відсотків зарплати.

Для населення були підготовлені та роздані варіанти актуарних розрахунків для прийняття рішення щодо вибору пенсійної системи. 1,478 мільйона угорців, або 40% економічно активного населення країни прийняли рішення вступити до обов'язкових пенсійних кас (2 рівня) станом на 31 березня 1999 р. Але остаточний висновок робити ще рано, оскільки за законом застраховані могли вийти із

змішаної системи і повернутись до системи соціального страхування один раз до 31 грудня 2000 р.

За 1998 р. активи всіх приватних пенсійних кас (як обов'язкових, так і добровільних) зросли — з 63,4 мільярда форинтів у І кварталі до 129,5 мільярда форинтів (майже 600 мільйонів доларів США) наприкінці року, тобто удвічі. Активи обов'язкових кас становили 28,8 млрд форинтів, або 22,2% їх загальної ринкової вартості. Струк­тура інвестиційного портфелю обов'язкових пенсійних кас в Угор­щині виглядала наприкінці 1998 р. таким чином (ринкова вартість): державні цінні папери — 79%, депозити на банківських рахунках 11%, акції — 8%, облігації — 2%.

Як видно, інвестиційний портфель є досить консервативним, що пояснюється, з одного боку, законодавчими вимогами щодо мінімаль­них гарантій прибутковості активів, а з іншого, нерозвиненістю фон­дового ринку та все ще високими інвестиційними ризиками в Угор­щині.

Пенсійні каси 2-го рівня подібні до пенсійних кас 3-го рівня, але мають деякі відмінності:

• мінімальна кількість учасників пенсійної каси 2-го рівня — 2000 осіб;

• законодавством встановлено перелік юридичних осіб, які можуть засновувати пенсійні каси другого рівня: роботодавці, професійні палати, організації, які представляють інтереси як трудящих, так і працедавців тощо;

• засновник пенсійної каси може делегувати членів до правління каси;

• повинні бути надійний керівник та ефективна організаційна струк­тура;

• резерв (статутний фонд) для «самостійної» діяльності 50 000 до­ларів США.

Основне право застрахованих — вільно вибирати пенсійну касу, а також вільно переходити з однієї каси до іншої. Каси пропонують різні види ануїтетів та пенсій, і це забезпечує вибір. Правила надання послуг приватні каси закріплюють у своїх статутах.

Для визначення розміру пенсії застосовується єдиний показник очікуваної тривалості життя при досягненні пенсійного віку для осіб обох статей, що призведе до перерозподілу частини доходів чоловіків на користь жінок.

Угорська законодавча структура забезпечує фізичне і юридичне розмежування активів учасників і активів засновників пенсійних кас. Структура гарантує захист внесків та доходів на інвестиції від роз-

254

РОЗДІЛ 11

Фінанси окремих постсоціалістичних і соціалістичних країн

255

крадання та втрат при банкрутстві. Активи учасників повинні збері­гатись на окремому банківському рахунку, який не належить компа­нії з управління активами. Лише банк-депозитарій від імені членів пенсійної каси фізично володіє їхніми активами.

Встановлені законодавчі вимоги й до інвестиційної діяльності. Зокрема, активи пенсійної каси повинні інвестуватись виключно в інтересах учасників каси. Основні правила інвестування включають вимоги щодо диверсифікації співвідношення активів і пасивів, уник­нення непотрібної конкуренції. Загальна вимога: інвестування можна здійснювати тільки на регульованих ринках (фондовий ринок, ком­п'ютерні системи торгівлі цінними паперами); встановлюються окре­мі обмеження щодо емітентів та іноземного інвестування; є встанов­лений перелік дозволених видів інвестицій. Постанова уряду формує групи інвестиційних емітентів, надає максимальні обмеження у ви­гляді загального розміру інвестованих коштів для кожної групи, вста­новлює правила для оцінки активів і розрахунку надходжень від інвестицій.

Гарантії та регулювання діяльності в накопичувальній системі. Угорська пенсійна система має цілий ряд багатосторонніх, головним чином побічних гарантій, які стосуються правового регулювання пи­тань управління активами пенсійних кас, умов фінансових операцій та суворого державного нагляду. Гарантія мінімального розміру над­ходжень є внутрішнім механізмом накопичення і розподілу у випад­ках зміни результатів інвестиційної діяльності. З боку уряду гарантії щодо інвестиційної діяльності не надаються. Уряд надає гарантії тільки щодо передбачених зобов'язань гарантійного фонду. Очікува­ний середній розмір надходжень визначається за еталонним індексом, а також існує очікуваний максимальний і мінімальний розмір над­ходжень. Гарантійний фонд — це попередньо створений фонд, до якого пенсійні каси сплачують 0,3—0,5% з внесків учасників фонду. Він також задовольняє претензії учасників фонду у випадку шахрай­ства чи некваліфікованих дій керуючих активами.

Що ж до гарантії пенсійних виплат, то мінімальний розмір пенсії для другого рівня встановлений тільки для тих, хто перебуватиме у системі щонайменше 15 років. Мінімальна пенсія у такому випадку становить 25% від солідарної пенсії першого рівня учасника фонду.

В Угорщині реалізація захисту прав учасників пенсійних програм здійснюється через механізми запровадження системи державного регулювання приватних пенсій.

До головних завдань регулювання недержавних пенсійних фондів належать:

• забезпечення належної поінформованості учасників пенсійного фонду про їхні права на пенсію і зміни в цих правах;

• впровадження обмежень на використання активів пенсійного фон­ду з тим, щоб пенсійні заощадження використовувалися виключно для отримання пенсійних доходів учасників, а також щоб відвер­нути або усунути конфлікти інтересів між установами пенсійної системи;

• обмеження і регулювання інвестиційного ризику завдяки розваж­ливому і професійному вкладенню активів, що забезпечує дивер­сифікацію, ліквідність і надійний захист активів;

• забезпечення охорони пенсійних активів;

• швидке й оперативне розв'язання можливих проблем, включаючи виявлення сумнівних пенсійних фондів для відвернення втрат на­селення.

Регулювання пенсійної діяльності розпочинається з моменту ство­рення пенсійного фонду й охоплює весь комплекс питань щодо за­конодавчої та нормативної структури, створення дієвих регулятивних органів, адміністративної системи, недержавного пенсійного забезпе­чення, функціонування ринку капіталу, стабільної банківської систе­ми, страхових компаній, установ з оцінки цінних паперів, підготовки професійних кадрів з управління інвестиціями тощо.

Ще до того, як в Угорщині з'явилися перші пенсійні каси добро­вільного третього рівня, уряд створив у 1993 р. Державний орган нагляду за діяльністю пенсійних кас — самостійний адміністративний орган, підпорядкований Міністерству фінансів, так само, як і Дер­жавний орган нагляду за страховою діяльністю. Орган нагляду за пенсійними касами єдиний для кас як другого обов'язкового, так і третього добровільного рівнів. На утримання органу нагляду каси сплачують 0,2% суми внесків учасників пенсійних кас.

Адміністративна структура органу нагляду складається з таких відділів — юридичного і ліцензування, інспекторського і обліку, наг­ляду за інвестиціями, системи виплат та актуарного, координаційного і кадрового, інформаційного і архівного.

В Угорщині до пенсійних фондів застосовується двоступеневий порядок ліцензування, а саме державний орган нагляду спочатку видає ліцензію на заснування фонду, а після його реєстрації в об­ласному суді протягом 180 днів фонд повинен виконати всі вимоги для отримання ліцензії на здійснення діяльності у повному обсязі. Застосовуються також суворі вимоги до обліку та звітності. Правові норми передбачають квартальну, річну та актуарну (у випадку стра­хової діяльності) звітність пенсійних кас.

256

РОЗДІЛ 11

Фінанси окремих постсоціалістичних і соціалістичних країн

257

Громадяни самостійно обирають пенсійну касу. Більшість людей не мають уявлення про роботу фінансових ринків і не знають, якій пенсійній касі віддати перевагу. У зв'язку з цим істотного значення набуває забезпечення населення правдивою інформацією. Також важливим є гарантування того, що персонал організацій, які реалі­зують пенсійні послуги, має належну підготовку для правильного пропонування пропозицій клієнтам і надання відповіді на пов'язані з цим запитання.

Законодавство про недержавне пенсійне забезпечення, як правило, забороняє фінансові операції між афілійованими (пов'язаними) осо­бами, тобто інвестування пенсійних активів у цінні папери заснов­ників фонду, вкладників, керуючих активами та депозитаріїв, а також у цінні папери їхніх афілійованих осіб.

Афілійовані особи також не повинні бути аудиторами пенсійного фонду. Законодавство забороняє керівництву пенсійного фонду от­римувати будь-яку винагороду від компанії з управління активами фонду, страхової компанії або депозитарію. Щоб виявити афілійова­них осіб, угорське законодавство, наприклад, вимагає при реєстрації та ліцензуванні пенсійних фондів певні персональні дані про особу.

Пенсійні каси зобов'язані надавати таку інформацію для широкого Оприлюднення:

а) дату початку роботи кас;

б) імена і посади службових осіб фонду;

в) балансовий звіт фонду;

г) кількість учасників фонду;

д) надходження від внесків та інших джерел;

є) розподіл надходжень між резервними фондами; є) розмір прибутків, які надаються касою;

ж) управлінські витрати каси;

з) результати, отримані від інвестиційної діяльності; и) найменування довірителів фонду;

і) штрафи, накладені органом нагляду;

ї) регрес Гарантійного фонду;

й) всі інші основні показники, які забезпечують можливість по­рівняння з роботою інших фондів.

Існують також вимоги щодо правил оприлюднення інформації. Зокрема, пенсійні каси повинні публікувати спрощений варіант своїх річних звітів, які пройшли аудит. Каси оприлюднюють свої прибутки або збитки від інвестиційної діяльності і показники ефективності здійснення витрат. Результати інвестиційної діяльності вимірюються на основі надходжень з урахуванням ринкової оцінки активів. Каси зобов'язані регулярно інформувати своїх учасників про роботу та

фінансовий стан каси, а також стан їх рахунків. Щонайменше щороку кожний учасник каси отримує звіт про свій особистий рахунок.

Брошури, буклети і об'яви, які готує каса, не повинні містити перекручених даних і інформації. Будь-який опис результатів роботи каси повинен включати обачні і професійно обґрунтовані оцінки, особливо коли це стосується очікуваних прибутків. Якщо йдеться про минулі результати діяльності каси, тільки дані і факти, вказані в законодавчому акті, можуть бути оприлюднені. Під час презентації результатів діяльності каси зміни в офіційному індексі споживчих цін (індекс інфляції) за відповідний період також повинні бути вказані.