11.2.2. Загальна характеристика податкової реформи та податкового кодексу Чехії

Основні закони, які стали основою для податкового кодексу в Чеській республіці, набули чинності в день проголошення незалежної Республіки Чехії 1 січня 1993 р. Новий податковий кодекс став одним із головних компонентів перебудови чеської економіки. Прий­няття цього кодексу стало кульмінацією зусиль, спрямованих на

реформу податкової системи і розпочату ще в 1990 р. поступову адаптацію структури бюджетних надходжень, явно несумісної з ба-гатосекторною економікою. Це був початок приватного підприєм­ництва та поступової приватизації економіки.

До «оксамитової революції» в листопаді 1989 р. система бюдже­тних надходжень базувалася головним чином на відрахуваннях дер­жавних підприємств до національного бюджету. Плановані центром капіталовкладення компенсувалися (значною мірою) за рахунок бюд­жетних субсидій. Податки на дохід поєднувалися з податками на фонд зарплати. Для недержавних організацій податки на загальний дохід були замінені на спеціальні прибуткові податки досить склад­ної структури.

Податки, сплачувані громадянами, становили лише допоміжне джерело надходжень до державного бюджету. Найзначнішим з них був податок на зарплату, що структурно відрізнявся від стандартного податку на доходи фізичних осіб. Його прогресія закінчувалась на рівні, значно нижчому від середньої зарплати, і з цієї причини се­редня ставка податку, з урахуванням віку платника та кількості ут­риманців, більше залежала від соціального становища платника по­датку, ніж від рівня його доходів. Кожний заробіток оподатковувався окремо, і податок з кількох паралельних невеликих зарплат виходив меншим, ніж з одноразового доходу, що дорівнював їхній сумі. Стяг­нення податків було на відповідальності працедавця. Інші види до­ходів підлягали додатковому оподаткуванню, але загальна сума тих податків була незначною. Дуже заплутаним було непряме оподатку­вання: воно називалося податком з обороту; цей податок мав тисячі різних ставок і забезпечив окреме існування оптових та роздрібних цін, але аж ніяк не бюджетні надходження. Тарифна таблиця для нарахування податків з обороту, навіть після скорочення кількості ставок, яке почалося ще в 1990 p., являла собою досить товсту книгу. Цей податок нараховувався лише у відпускних цінах як загальна сума, але все знову ускладнювалось існуванням так званого негатив­ного податку з обороту, що був формою субсидії на окремі види продукції — основні продукти харчування, енергію для житла і про­тягом багатьох років — на одяг для дітей.

Податкова реформа була розділена на три послідовні стадії. На першій стадії зусилля зосереджувалися переважно на «косметичних» змінах в діючій системі бюджетних надходжень з метою кращого її пристосування до нових процесів в економіці. Ці зміни були спря­мовані на підтримку приватного бізнесу, що народжувався. На початку 1991 р. ставки податків з обороту були уніфіковані введен­ням трьох базових ставок. Друга стадія фактично присвячувалася

іб*

236

РОЗДІЛ 11

підготовці нової податкової системи. Третя стадія податкової рефор­ми розпочалася введенням у 1993 р. щойно розробленої податкової системи. Ця нова система була представлена не лише новими назва­ми та концепціями оподаткування, але й цілком новою адміністра­цією. Необхідно було навчити тисячі нових фінансових та податко­вих службовців у багатьох податкових відділеннях, забезпечити їх матеріальним та технічним обладнанням.

Юридичною основою для визначення податків, які можуть стягу­ватися на території Чеської Республіки, залишається закон, ухвале­ний федеральною асамблеєю колишньої Чехословацької Республіки.

Структура податків, що стягуються в Чехії

1) Непрямі податки (податки на товари та послуги):

• податок на додану вартість;

• акцизні податки на окремі споживчі товари: податок на паливо;

податок на алкогольні напої; податок на тютюнові вироби.

2) Прямі податки:

— податки на дохід:

податок на дохід фізичних осіб;

податок на дохід підприємства — юридичної особи;

— податки на власність: податок на нерухоме майно — податок на землю;

податок на будівлі;

шляховий податок;

податок на спадщину;

податок на дарування;

податок на передачу нерухомого майна.

Суттєву частку бюджетного доходу складає соціальне страхування та внесок до державного страхування зайнятості. Про це варто згада­ти незважаючи на те, що з юридичного погляду воно не стосується податкових надходжень. Але страхові внески фактично надходять до загального бюджету і, таким чином, повинні розглядатися як податок. Виплати по соціальному забезпеченню (найважливішими серед яких є пенсії за віком) становлять суму, на кілька відсотків нижчу ніж сума страхових надходжень. Соціальне страхування та внесок до державного страхування зайнятості — це ще одна стаття законних державних доходів.

Закон передбачає, що всі наймані працівники, а також самостійні

Фінанси окремих постсоціалістичних і соціалістичних країн 237

працівники підлягають «страхуванню. У випадку найманих працівни­ків базою оподаткування є їхній повний заробіток (враховуючи всі види доходів натурою від наймача). Шкала страхових внесків ліній­на. Приблизно четверта частина страхового внеску вилучається із зарплати працівника, решту сплачує працедавець. Перерахування обох цих частин здійснює працедавець. Для підприємця за базу бе­реться 35% податку на доходи підприємства, а загальний страховий внесок складається з внеску найманого працівника та працедавця.

Як для окремих осіб, так і для підприємців частину загальної суми податків складають страхові відрахування в державну систему охо­рони здоров'я, хоча ці доходи мають спеціальне призначення (ком­панії страхування на випадок захворювання) і не становлять держав­них доходів у точному значенні цього слова. Обрахунок страхових внесків на охорону здоров'я здійснюється на тій же базі, що й на соціальне страхування. Ці внески також розподіляються між праців­никами та працедавцями у відношенні один до двох. їх сплачують і інші індивіди, які не належать до соціальних груп, звільнених від сплати страхових внесків як такі, що не мають ні трудових, ні під­приємницьких доходів (пенсіонери, діти, студенти, матері з малими дітьми і без власних доходів і т. ін.).

Переважна частина податків надходить до державного бюджету, але всі податки на нерухоме майно та більша частина податків на дохід фізичних осіб складають основу бюджетів місцевих органів самоврядування. Починаючи з 1996 бюджетного року, до місцевих бюджетів надходить трохи зменшена частка податків на дохід фізич­них осіб. Це зменшення компенсують хоча й невеликі, але стабільні податки на доходи підприємства. Загальне страхування на випадок захворювання, яке також здійснюється через обов'язкові виплати від підприємців, складає дохід головної компанії страхування на випадок захворювання, а відтак і інших компаній страхування на випадок захворювання.

Податок на доходи фізичних осіб

Податок на доходи фізичних осіб — це універсальний податок. Майже всі доходи фізичних осіб, що підлягають оподаткуванню, стягуються як податки на фонд зарплати або на інші види особистих доходів. Протягом кількох останніх років частка цього податку в бюджетному доході збільшувалась. Підвищення питомої ваги подат­ку на доходи фізичних осіб було метою податкової реформи. При цьому дуже важливо було не збільшити податкового тягаря на тих, хто має низький рівень доходів, — враховуючи навіть два нових види

238

РОЗДІЛИ

страхування. Але все ж частка податків з фізичних осіб у загальному обсязі бюджетних та податкових надходжень збільшується з року в рік. Причиною цього є, з одного боку, інфляція та відсутність індек­сації податків, а з другого — зростання реального рівня зарплати. Суб'єктом оподаткування послідовно вважається кожна фізична осо­ба. Поділ не практикується, за винятком можливого поділу доходів (в обмежених рамках) між чоловіком та дружиною, у разі якщо вони мають спільний дохід від підприємництва.

Оподаткування доходів фізичних осіб не застосовується до винят­кових статей (наприклад, до статей, що підлягають оподаткуванню як спадщина або як дарунки, а також як доходи від придбання у порядку відновлення прав); не застосовується воно й до доходів соціального характеру, таких, як пенсія за віком. Ще низка статей доходу звільнена від оподаткування через економічні причини — наприклад, державні доходи, заощадження на житлове будівництво, доходи від заставних сертифікатів та ін., а також більшість відшко-дувань акцептованих страхових сум та доходів від продажу власності (за умови, що ці операції не пов'язані з підприємництвом).

Ще одна частина доходів підлягає оподаткуванню, але не зарахо­вується до (річної) бази оподаткування (подібно до податку на до­ходи підприємства) і утворює окремі бази оподаткування, де засто­совуються пропорційні ставки податку і механізми відрахувань «на місці». Наприклад, існують такі статті доходу з відповідними став­ками податку:

• невеликі внески засобам інформації — 10%;

• відсотки по депозитах (за винятком депозитів на поточних та підприємницьких рахунках), дивіденди, допомога від додаткового пенсійного страхування тощо — 15%;

• винагороди за спортивні та інші прилюдні змагання — 20%;

• відсотки по боргових зобов'язаннях, дивіденди, частка в при­бутках акціонерних компаній та ін. — 25%.

Бай оподаткування доходів фізичних осіб поділяється на п'ять часткових баз оподаткування:

1. заробітна плата робітників та службовців. Ці податки відрахо­вуються працедавцями з місячних зарплат, як правило, у вигляді податкового авансу;

2. доходи від підприємництва та незалежних видів діяльності (включно з авторськими правами та доходами за трудовою угодою);

3. доходи з капіталу (в більшості випадків — окремі бази оподат­кування);

4. доходи від здачі в оренду (особливо нерухомого майна);

5. інші різного роду надходження та випадкові доходи.

Фінанси окремих постсоціалістичних і соціалістичних країн 239

Необхідність такого дещо ускладненого порядку викликана різно­манітністю доходів фізичних осіб. Тобто, цей порядок дає можливість встановити конкретні правила, за якими визначають частину доходів, котра може розглядатися законом як така, що здатна давати прибут­ки. Ці правила визначають кожну базу оподаткування окремо. На­приклад, у випадку доходів від незалежної діяльності (це головним чином зарплата робітників та службовців) відповідна часткова база оподаткування може бути зменшена на величину страхових внесків до загальної системи охорони здоров'я, внесків на соціальне страху­вання та внесків на державне страхування зайнятості. Правила ви­знання законом видатків (у рамках підприємництва) однакові для фізичних та юридичних осіб.

База оподаткування формується далі як сума часткових баз опо­даткування. Ця база ще може бути зменшена за рахунок тих скла­дових бази оподаткування, які не підлягають оподаткуванню (знижки на переказні векселі), що певною мірою віддзеркалює соціальне ста­новище платника податку. Знижка для окремого платника, яку фак­тично можна розглядати як межу нульової ставки оподаткування, порівняно невелика і щороку переглядається. На 1996 р. вона ста­новила 26 400 чеських крон (близько 950 доларів США), що скла­дало приблизно 20% середнього оподатковуваного річного доходу. Інша частина визначається на кожну дитину, утримувану платником по­датку. Ця частина дорівнює 50% суми знижок для даного платника. Знижка може надаватись також на дружину (або чоловіка), чий власний дохід не перевищує персональної знижки на кожного плат­ника податку. Спеціальні персональні знижки (суми доходів, що не підлягають оподаткуванню) передбачені також для тих платників податків, хто має повні або часткові пільги у зв'язку з непрацездат­ністю. Якщо така особа має серйозні фізичні вади, то розмір персональ­ної скидки збільшується. І остання частина передбачена стосовно баз оподаткування тих студентів, доходи яких підлягають оподаткуванню.

Поряд із персональними знижками (неоподатковуваний мінімум), база оподаткування може бути зменшена також за рахунок знижок, пов'язаних з економічною політикою уряду; їхнє застосування дуже подібне до принципів оподаткування доходів підприємства. Кожний платник податків може зменшити свою базу оподаткування макси­мум на 10% за умови, що він зробив дарунок на таку ж або більшу суму представникові певної гуманітарної організації (медичного за­кладу, школи, екологічної або наукової організації, церкви тощо). Підприємці та фізичні особи, які отримують доходи з оренди, мають право зменшити свою базу оподаткування на 10—15% від вартості деяких нових інвестицій у матеріальну власність на рік придбання.

240

РОЗДІЛ 11

Фінанси окремих постсоціалістичних і соціалістичних країн

241

І нарешті, ті ж самі особи мають право на зменшення податкових витрат протягом семи наступних періодів оподаткування. Ставки податку на дохід фізичних осіб наростають з великим показником прогресії. З 1996 р. кількість податкових рівнів уперше була на одиницю скорочена, але їхній діапазон розширився і всього їх стало п'ять. Граничні ставки коливаються від 15 до 40%.

Податок на доходи підприємства

Податок на доходи юридичної особи стоїть на першому місці в переліку податкових надходжень у Чеській Республіці. Частка по­даткових надходжень значно зменшилась після 1989 p., а лінійна ставка цього податку поступово зменшується щороку, що призводить до відносного зменшення його частки в бюджетних доходах. За 1993—1996 pp. цей податок зменшився від 45 до 39%. Він замінив заплутані й непевні відрахування від прибутків державних підпри­ємств та низку інших податків, сплачуваних юридичними особами, різних видів (особливо податків на доходи). Всі платники цього податку є юридичними особами, тобто це не лише компанії, але й кооперативи та (на певному рівні) неприбуткові організації. У ви­падку прибуткових організацій цей податок стягується з усіх доходів компанії; щодо неприбуткових організацій, то він стосується лише доходів від тих видів діяльності, які спрямовані на одержання при­бутків, та від здачі майна в оренду. Для юридичних осіб існують практично такі ж види доходів, звільнених від оподаткування, як і для фізичних осіб. Перелік звільнених доходів значно коротший (державні заставні сертифікати).

Юридичні особи здійснюють необхідні витрати для одержання оподатковуваних доходів практично на тих же умовах, що й фізичні особи (індивідуальні підприємці). До таких витрат серед інших на­лежать внески на соціальне страхування, на державне страхування зайнятості, а також внески працедавців на загальне страхування на випадок захворювання та податки на власність.

Податкові витрати значною мірою залежать від податкових зни­жок. Суб'єкт оподаткування має право вибору одної з двох методик обчислення знижок — регулярної або спадної — за один і той же період знижки. База знижки залишається незмінною протягом усього періоду зниження і тому не відображає швидкого, спричиненого ін­фляцією зростання витрат на придбання власності. База оподатку­вання, визначена таким способом, зменшується шляхом вирахувань. Ці відрахування відображають пріоритети економічної політики. До них належать: податкові витрати, представлені у податковому ефекті,

пожертви на громадські справи (не більше 2% від бази оподаткуван­ня після вирахувань) та 10%-на частка від затрат на розширення матеріальної власності (в рік придбання такої власності). Зменшена таким чином база оподаткування може бути й далі скорочена за рахунок податкових знижок. Один вид знижок пов'язаний з найман­ням на роботу інвалідів, інший обмежує подвійне оподаткування часток доходу та дивідендів, виплачуваних юридичними особами власникам. Такі знижки є одним із засобів обмеження внутрішнього подвійного оподаткування (частки в доходах та дивіденди підлягають знижці податку на 25% при сплаті).

Майнові податки

Загалом майнові податки належать до другорядних, допоміжних джерел у системі оподаткування. Відносно вагомим серед майнових податків є податок на нерухоме майно. Податки на нерухоме майно стягуються не на місці проживання платника, а там, де розташоване це майно. Це зумовлено тим, що майнові податкові збори йдуть як дохід до місцевого бюджету.

До податків на нерухоме майно належать податки па землю та будівлі. Щодо обох податків існує розвинена система пільг, обумов­лена законними обмеженнями на користування власністю, а також екологічними та соціальними чинниками. Землі, що ніяким чином не можуть бути використані, автоматично звільняються від оподат­кування.

Податок на землю стосується орної землі, ділянок під забудову та деяких інших ділянок. Податок нараховується на площу даної землі чи ділянки, вираженої в квадратних метрах. Ставка податку дифе­ренціюється по виду землі і є фіксованою. Ставка податку на бу­дівельні ділянки помножується на коефіцієнт, що залежить від масштабів даного муніципалітету, і може визначатися в межах від 0,3 до 4,5. Податок на будівлі вираховується по забудованій площі у квадратних метрах. Його ставка є фіксованою, але різною залежно від типу та призначення будівлі. Ставка податку зростає з кожним поверхом. Для житлових будинків ставка податку залежить від мас­штабів району, як і у випадку будівельних ділянок.

Шляховий податок надходить до державного бюджету. Сплачують цей податок користувачі транспортних засобів, якщо ці засоби вико­ристовуються для підприємницьких потреб (тобто всі юридичні осо­би та ті з фізичних осіб, хто використовує транспорт для власних підприємницьких потреб). Ставка податку фіксована й диферен­ціюється залежно від об'єму двигуна (для пасажирських автомобілів)

Ш

242

РОЗДІЛ 11

Фінанси окремих постсоціалістичних і соціалістичних країн

243

або від загальної ваги та кількості осей (для господарських транс­портних засобів).

Податок на спадщину та податок на дарунки — це єдині податки, що стягуються з операцій безплатної передачі власності. Податок нараховується, виходячи із частки спадкоємця (або з суми окремих дарунків від одного дарувальника). Для визначення вартості влас­ності застосовуються ціни, встановлені (відповідно до експертної оцінки або офіційного повідомлення) під час розгляду справи про спадщину в суді чи в державній нотаріальній службі. Певна частина рухомого майна та фінансів звільняється від податку; ця частина суттєво залежить від родових стосунків між дарувальником та одер­жувачем. Для батьків, дітей та онуків неоподатковувана частка скла­дає один мільйон чеських крон — окремо для рухомого майна та для фінансів. З цієї причини вільним від податку залишається переважна частина майна, одержана кожним спадкоємцем у межах сім'ї. Ставка податку наростає прогресивно і залежить від ступеня споріднення між одержувачем та попереднім власником. Для найближчих родичів податок на дарунки (за тарифами індивідуального оподаткування) складає від 1% до 7%. Для інших родичів він становить від 3% до 20%, а для інших осіб — від 7% до 40%. Ставки податку на спадщину вдвічі менші, ніж на дарунки. З огляду на незначну питому вагу цього податку (більша частина одержуваного майна не підлягає опо­даткуванню), вже є обґрунтовані пропозиції про його скасування.

Податок па передачу нерухомого майна є також єдиним податком, сплачуваним при такій передачі. Цей податок нараховується, вихо­дячи з передбаченої законом офіційної оцінки або ж із продажної ціни, якщо така ціна вища, ніж офіційна оцінка. Ставка податку однорідна і лінійна, на цей час вона становить 5%.

Оподаткування товарів та послуг

Непрямі податки або податки на товари та послуги (ПТП), забез­печують дуже важливу частину бюджетного доходу. Взяті в сумі, вони складають його найбільшу частку. До них належить не тільки загальний податок (податок на додану вартість), але й акцизний податок на окремі споживчі товари, представлений зараз лише по­датком на споживання. В кінцевому підсумку тягар цих податків лягає на плечі споживачів, незважаючи на те, що в Чеській Респуб­ліці він стягується з підприємців.

Податок на додану вартість є загальним податком на споживання. Це цілковита новина в чеській податковій системі. Цей податок сто­сується, як правило, доставки товарів, надання послуг, передачі не^

рухомого майна, а також передачі та використання прав з підприєм­ницькою метою в Чеській Республіці. Платниками податку на додану вартість є підприємці, чия продукція підлягає обкладанню таким податком і котрі мають право на зменшення своєї бази оподаткуван­ня на суму, що дорівнює сумі податку на додану вартість, який їм належить сплачувати за оподатковувані доходи.

Податок на додану вартість сплачується також на імпортовані з-за кордону товари. Імпорт послуг цьому податкові не підлягає. При експорті товарів експортер (за умови, що він платить податок на додану вартість) має право відшкодування за рахунок податку, спла­чуваного у зв'язку з купівлею експортованих товарів. Оподаткування товарів у країні, де вони споживаються, здійснюється відповідно до звичайних міжнародних правил. Якщо товари купуються іноземцями в Чеській Республіці, то відшкодування податку практично немож­ливе, оскільки покупці мало дбають про відповідні документи.

Податок визначається, виходячи з оподатковуваної ціни без по­датку (але включно з податком на споживання, якщо даний товар такому податкові підлягає, та з митом, якщо це імпортований товар). Податок з обороту визначався на основі продажної ціни з податком включно. ПДВ є лімітним і диференційованим: застосовуються дві основні ставки. Основна ставка, що стосується переважної більшості товарів та окремих видів послуг (наприклад, проживання у готелі, ресторанні форми обслуговування тощо), була встановлена на рівні 23% і зменшена до 22% з 1995 р. Знижена ставка на послуги (у тому числі передача прав та нерухомого майна) може доходити до 5% і стосується насамперед основних продуктів харчування, енергії, ліків та багатьох інших товарів, а також книг, періодичних видань та різних форм допомоги інвалідам.

Запровадження податку на додану вартість з 1 січня 1993 р. було найвідчутнішим і найпрогресивнішим втручанням у податкову сис­тему. Воно матиме далекосяжні наслідки в економіці всієї країни. Щоб зрозуміти всю важливість цього кроку, необхідно проаналізу­вати минуле. Будь-які зміни (особливо в системі оподаткуваня спо­живачів) тягнуть за собою глибоку перебудову в системі цін взагалі та в індивідуальному споживанні. Процес у цьому напрямку розпо­чався ще 1990 p., коли був скасований «негативний» податок з обо­роту з наступною лібералізацією цін; тоді це була чи не найболючіша з перших радикальних змін. Податок на додану вартість зразу ж став одним із головних чинників інфляції. Хоча більшість проблем, спри­чинених цим кроком, були передбачені законом про ПДВ, все ж знадобилися суттєві корективи цього закону протягом першого року його чинності.

244

РОЗДІЛ 11

Фінанси окремих постсоціалістичних і соціалістичних країн

24S

Податки па споживання — це окремі податки, застосовані до дея­ких видів товарів широкого вжитку (виробництво та імпорт цих товарів).

Податок визначається за кількістю фізичних одиниць виготовле­ного чи імпортованого товару. Ставки податку фіксовані та дифе­ренційовані відповідно до виду та категорії товару. У випадку екс­порту товару експортер має право на відшкодування сплаченого по­датку.

Цьому оподаткуванню підлягають такі товари широкого вжитку:

• паливо (особливо бензин, нафта та нафтопродукти для опалю­вання). Цікаво, що з 1996 р. знижка на неетильований бензин не застосовується;

• лікеро-горілчані вироби;

• вино (податок на вино дуже невеликий, що сприяє захисту вітчизняного виробництва;

• пиво (в перерахунку на алкогольні одиниці цей податок трохи більший, ніж на вино, але все ж дуже низький). Пиво є традиційним напоєм у Чехії, і будь-які зміни в його ціні завжди викликають опір населення. Очевидно тому ставка цього податку ще досі не підвищу­валась (на відміну від лікеро-горілчаних виробів). З 1995 р. ця ставка диференційована залежно від річних обсягів виробництва напою. Ди­ференціювання має на меті заохочення виробництва пива як тради­ційного національного напою та важливої експортної продукції;

• тютюнові вироби. Ставки цього податку щороку підвищуються, Але вони все ще низькі порівняно з більшістю західноєвропейських країн.

Податкову систему Чеської Республіки завершує Закон про по­даткову адміністрацію, в якому визначені права та обов'язки і плат­ників податків, і працівників податкової адміністрації. Платники по­датків зобов'язані самостійно реєструвати інформацію щодо своїх індивідуальних податків — що є унікальним явищем серед країн ОЄСР.

Податкові санкції в країні досить суворі (штраф за неповну сплату податків може більш як у чотири рази перевищувати суму власне податку). Суб'єкт оподаткування, як правило, не має права зменшу­вати свій податок, якщо навіть виявляється, що він сплатив більше, ніж був повинен.

Після входження Чехії до ЄС (3 1 травня 2004 р.) в податкову систему цієї країни будуть внесені зміни, що відповідають норма­тивам ЄС. Це призведе до підвищення ставок низки податків і зборів.