11.1.7. Пенсійна реформа в Польщі та її проблеми

Процес реформування пенсійного забезпечення в Польщі перед­бачає трьохрівпеву систему формування пенсійних фондів. / ступінь (реформований FUS — фонд соціального страхування) спирається на розподільчі принципи (внески трудящих реєструються на особис­тих рахунках, але витрачаються на поточну виплату пенсій і допо­мог). II ступінь (відкриті пенсійні фонди) і НІ ступінь (пенсійні програми для робітників і службовців, засновані роботодавцем, інвес­тиційні пенсійні фонди, різні форми накопичування індивідуальних

збережень на забезпечення в старості) спираються на накопичувальне фінансування, яке полягає в тому, що внески вкладаються в те чи інше підприємство і примножуються.

Запропонована пенсійна система відрізняється від попередньої тим, що має яскраво виражений страховий характер, оскільки розмір майбутньої пенсії ставиться у безпосередню залежність від розміру внеску. Кожен внесок у систему служить отриманню певних прав чи накопиченню пенсійного капіталу. Членство в системі означає сплату внесків. Про розмір страхових внесків на соціальне страхування мож­на довідатися з таблиці 11.1.7.

Таблиця 11.1.7 Страхові внески на соціальне страхування у Польщі в 1999 році

Вид страхування	Розмір внесків, які сплачують, % до зарплати		Разом
	працівники	роботодавці
Пенсійне страхування — усього	9,76	9,76	19,52
У тому числі: Перший рівень	1,96	9,26	11,22
Другий рівень	7,30	—	7,30
Фонд демографічного резерву	0,5	0,50	1,00
Пенсії через інвалідність	6,50	6,5	13,00
Допомога в разі тимчасової непрацездатності	2,45	-	2,45
Страхування від виробничого травматизму	—	1,62	1,62
Усього	18,71	17,88	36,59

Внески в обов'язковий сегмент страхової системи (І і II ступені) сплачують роботодавці і працівники, кожен з яких сплачує половину суми. З цією метою на початку 1999 р. було проведено підвищення заробітної плати у розмірі, що дорівнює половині страхового внеску. Кожний факт ухилення роботодавця від сплати внеску з юридичної точки зору розцінюється як затримка заробітної плати або як пору­шення зобов'язань стосовно працівника. У деяких надзвичайних си­туаціях внесок сплачує держава.

Внески сплачують також члени пенсійних програм для робітників і службовців (III ступінь) в рамках добровільною страхування. За умовами даного ступеня внески (основний, в розмірі 7% від заробітної плати і додатковий, розмір якого визначає пенсійний договір, що діє на даному підприємстві) спочатку сплачував працівник за рахунок

222

РОЗДІЛ*!

свого заробітку. Однак парламент, враховуючи побажання робото­давців, пенсійних закладів і товариств, вніс зміни до цього порядку. Основний внесок буде покривати за рахунок власних коштів робо­тодавець, засновник пенсійної програми, реєструючи його у витра­тній статті підприємства. У той же час працівник може сплачува­ти додатковий внесок. В рамках нової системи обов'язковий внесок (І і II ступені) нараховується на суму доходу, що не перевищує 250% середньої заробітної плати.

Поряд з обов'язковим страхуванням нова система відкриває великі можливості для проявлення групової (і індивідуальної) передбачли­вості за умовами III ступеня.

В залежності від віку майбутні пенсіонери були поділені на три групи:

• особи, які досягли 51 року і старше (тобто ті, хто народився до 1949 p.), продовжували залишатися в рамках старої системи, отри-

, мавши можливість додаткового страхування, наприклад, в рамках пенсійної програми для робітників і службовців;

• особам у віці від 31 до 50 років (тобто тим, хто народився 1949— 1968 pp.) було надано право вибору: залишити всю суму внесків на І ступені або перевести її частину на II ступінь;

• на осіб, яким виповнилося ЗО років і молодших (тобто тих, хто народився після 1968 р.) в обов'язковому порядку поширюється дія нової системи.

При цьому ні для жодної з трьох вікових груп не існувало обме­жень стосовно членства на III ступені, тобто участі в різних індивіду­альних і групових програмах добровільного пенсійного страхування.

У попередній системі від людей не вимагалось активної участі при прийнятті рішень, вміння робити вибір і пильно контролювати си­туацію. Участь в попередній системі у значній мірі була автоматич­ною. Люди користувались її «благодіяннями», розраховуючи на ін­дексацію пенсійних виплат під тиском політичних чи професійних кіл. Між тим нова система передбачає активну позицію майбутнього пенсіонера.

Надзвичайно важливою особливістю нової системи є намагання загальних пенсійних товариств і страхових компаній залучити яко­мога більше клієнтів, що сприяє розвитку конкуренції.

Головним організатором системи пенсійного забезпечення і надалі буде держава. Однак система загального пенсійного забезпечення, організована за ініціативою держави, покликана забезпечити грома­дянам лише елементарні соціальні гарантії в старості. Про більш високе матеріальне забезпечення у старості — безвідносно до норм,

223

Фінанси окремих постсоціалістичних і соціалістичних країн

що діють у даній країні — зацікавлені особи повинні піклувати­ся самі. Така установка на індивідуальну передбачливість отри­мує поширення у Польщі, свідченням чому є реформа пенсійної системи.

Оцінка пенсійної реформи

Основні принципи пенсійної реформи в Польщі слід визнати вда­лими. Про це свідчить, найперше, вміле включення в систему нако­пичувальних елементів. Автори концепції справились також з вве­денням принципу страхової еквівалентності. Забезпечено високий — за поняттями ринкової економіки — рівень надійності системи. Вда­лося подолати перешкоди, обумовлені політичними причинами. Ви­рішена проблема пенсійного забезпечення працівників силових структур (які користувалися до цього часу найбільшими пільгами). Однак невирішеним залишилося питання про зміни пенсійного за­безпечення аграріїв. Деякі заперечення викликало збереження вне­сків у FUS в розмірі 45% і направлення у розподільчу частину системи 36%, а в накопичувальну — 9%. Вважається, що дані про­порції є тимчасовими, а не постійними параметрами системи. В ході обговорення багатьма вченими вказувалось як на необхідність зни­ження розміру внесків (а відповідно і затрат праці), так і на необ­хідність змін співвідношення між розподільчим і накопичувальним фінансуванням. Судячи по всьому, найбільшою підтримкою корис­тується пропозиція про зменшення розподільчої частини внеску, що автоматично призвело б до зміни пропорцій між розподільчим і накопичувальним фінансуванням.