8.4.2. Податкова система Великобританії' та її особливості

Головними джерелами державних доходів є податки, а саме: по­датки на доход (включаючи прибуток), в який входять подохідний податок з фізичних осіб, корпоративний податок і податок на наф­товий дохід; податок на капітал, який включає податок зі спадщини, податок на приріст капіталу, консульський збір та імпортні мита; непрямі податки: ПДВ, акцизи й митні платежі; платежі по держав­ному страхуванню, які дають право на отримання допомог. Основні принципи, що лежать в основі сучасної податкової політики уряду Великобританії, полягають у тому, що податкова система повинна: заохочувати зайнятість і служити стимулом до праці для кожного; сприяти накопиченню і довгостроковим інвестиціям; бути справед­ливою.

Особливості податкової системи Великобританії

Податки відіграють основну роль (близько 90%) у формуванні до­ходно!' частини англійського державного бюджету (див. табл. 8.4.2.).

Таблиця 8.42

Основні податки Великобританії

Назва податку	Ставка, %
Прибутковий податок з населення:
3 доходом 2500 ф. ст.	20
3 доходом від 2,5 до 23,7 тис. ф. ст.	25
3 доходом понад 23 700 ф. ст.	40
Прибутковий податок з корпорацій	33
Податок на приріст капіталу	до 40

Назва податку	Ставка, %
Податок зі спадщини:
До 150 000 ф. ст.	0
Понад 150 000 ф. ст.	40
Податок на додану вартість	17,5
Акцизи	різні
Гербовий збір	від 0,5 до 2

На частку прибуткового податку з населення припадає 64% від надходжень у вигляді прямих податків у державний бюджет Вели­кобританії, а на частку податків з доходів компаній — 19%.

Уряд з допомогою казначейства (Міністерства фінансів) здійснює управління і регулювання податкової системи країни. Ця діяльність контролюється парламентом.

Організація податкової служби Великобританії

Організація податкової служби покладена в основному на два уря­дових департаменти: Управління внутрішніх доходів (УВД) і Управ­ління мита і акцизів. У функцію УВД входить безпосередній конт­роль за стягненням податків з юридичних і фізичних осіб. У компе­тенції Управління мита і акцизів перебуває вся система непрямого оподаткування.

Органи, які регулюють податкові питання

1. Головний орган — Управління податкових зборів. Йому підпо­рядковані:

2. 15 податкових округів;

3. 600 податкових дільниць;

4. 135 центрів збирання податків;

5. збирачі податків і податкові інспектори. Причому, збирачі по­датків тільки забезпечують надходження податків, нарахованих ін­спекторами.

Податкові інспектори виконують такі функції:

а) розсилають платникам податкові декларації;

6) здійснюють оформлення та забезпечення виконання виправ­ лень, внесених у нараховані суми податків тощо;

б) Загальні та спеціальні уповноважені. Вони призначаються лорд- канцлером (прем'єр-міністром). їх рішення обов'язкові для платників і податкових інспекторів. '

Загальні уповноважені — це авторитетні в країні люди, які на

148

РОЗДІЛ 8

громадських засадах захищають права платників податків, у тому числі й у судах.

Спеціальні уповноважені — це оплачувані державою фахівці подат­кової справи, які вирішують конфлікти між податковою службою і платниками податків;

7. Канцелярський суд, який приймає до розгляду ті справи, де рішення уповноважених є сумнівними;

8. Апеляційний суд (рідко — навіть Палата лордів), який вирішує справи у випадку несплати великих сум податків або неправильно нарахованих великих штрафів.

Оподаткування фізичних осіб

Особистий прибутковий податок сплачує все населення Велико­британії.

Існують підрозділи на:

• резидентів;

• нерезидентів.

Доходи резидента Великобританії підлягають оподаткуванню не­залежно від джерела їх виникнення. Нерезидент сплачує податки у Великобританії лише з доходів, отриманих на території цієї країни.

Прибутковий податок з фізичних осіб стягується не за сукупним доходом, а по частинах—«шедулах» (див. табл. 8.4.3).

Таблиця 8.4.3 Зміст «шедул»

Шедула	оподатковуються
Шедула А	Доходи від власності на землю, будівлі та ін.
Шедула В	Доходи від лісових масивів, що використовуються в комерційних цілях, які не оподатковуються по шедулі D
Шедула С	Доходи від певних державних цінних паперів, що випускаються у Великобританії;
Шедула D	Прибутки від виробничої комерційної діяльності (в торгівлі, про­мисловості, сільському господарстві, транспорті); доходи від цінних паперів, що не оподатковуються по шедулі С; доходи, отримані у вигляді процентів по позиках; доходи, отримані за кордоном і переведені у Великобританію
Шедула Е	Трудові доходи, зарплата, виплати працівникам, пенсія
Шедула F	Дивіденди та інші розподілені доходи компанії

Зараз у Великобританії кожна особа має право на суму доходу, що не оподатковується, тобто на так звану особисту знижку. Впро-

Фінанси Європейського Співтовариства та окремих країн ЄС 149

довж 1990/91 податкового року особиста знижка складала 3005 фун­тів стерлінгів на рік. Дохід, що перевищує цю суму, обкладається податком по базовій ставці 25%. Вища ставка - 40% - застосову­ється до суми доходів, якщо вона перевищує 25 700 фунтів стерлін­гів.

Податкові декларації у Великобританії

Податок сплачується протягом року чотирма рівними частками. Наприкінці податкового року (з 6 квітня поточного року по 5 квітня наступного календарного року), коли визначається точна сума вина­городи, робиться кінцевий розрахунок прибуткового податку. Грома­дяни, які не мають інших доходів, крім заробітної плати, заповнюють податкову декларацію раз на 5 років. З боку длатника податків не вимагається ніяких дій, їх праценаймачі вираховують податки у від­повідності з кодованою інформацією, яку їм постачають податкові органи у вигляді податкових таблиць.

Податок зі спадщини

Цей податок не сплачується з більшої частини видів дарунків, здійснюваних при житті власника, якщо він залишається після цього живим протягом останніх 7 років. У момент здійснення передачі майна в дарунок податок не стягується, але якщо протягом останніх семи років власник помирає, то угода дарування підлягає обкладен­ню податком. Ставка податку встановлена на рівні 40% з суми майна вартістю понад 150 000 фунтів стерлінгів.

Податок на додану вартість

Цей вид податку введений з 1 квітня 1973 р. Його основна ставка дорівнює 17,5%. Він становить 17-19% від усіх податкових надхо­джень бюджету. Не підлягають оподаткуванню ПДВ продовольчі товари, книги, ліки, основні види палива та енергії для домашнього вжитку й інші товари, які є основними для забезпечення нормаль­ного існування людей.

Гербовий збір

Цей податок стягується при оформленні особами документо-пра-вових угод. Комерційні і юридичні документи повинні мати спеці­альний штамп, що підтверджує сплату цього податку. В деяких ви­падках ставки гербових зборів встановлюються в твердих сумах (від 25 пенсів до 1-2 фунтів стерлінгів), в інших гербовий збір стягується в певному відсотку до вартості угоди.

150

РОЗДІЛ 8

Фінанси Європейського Співтовариства та окремих країн ЄС

151

Оподаткування компаній

Корпоративний податок застосовується до всіх прибутків компа­ній резидентів, які отримані ними протягом податкового року. Рези­дентською компанією вважається корпоративний орган, якщо його діяльність здійснюється і контролюється в цій країні, тобто в цій країні знаходиться керівний орган цієї компанії.

Нерезидентська компанія — це така, що займається торгівлею у Великобританії через відділення і оподатковується корпораційним податком з:

а) доходу від торгівлі;

б) доходу від власності чи права власності, що використовує це підприємство (відділення);

в) приросту капіталу від активів, що використовується цим відді­ ленням.

Оподатковуваний дохід компанії визначається шляхом вирахуван­ня з валового доходу компаній всіх дозволених законодавством ви­трат, що проходять у звітному податковому році.

Вирахуванню з валового доходу підлягають:

• поточні витрати ділового характеру (оренда, ремонт, модерніза­ція приміщення);

• компенсаційні виплати при звільненні робітників і службовців;

• витрати на юридичну консультацію з питань фінансів компанії;

• представницькі витрати;

• внески в різні фонди (благодійні);

• прострочені борги.

Спеціальний податковий режим встановлений для компаній, які добувають нафту в Північному морі. Ці компанії сплачують нафто­вий корпоративний податок за ставкою 75%. Вони не звільняються від сплати загального корпоративного податку.

Компанії Великобританії обкладаються також податками на при­ріст капіталу. Нерезидентські компанії цей податок не сплачують.

Місцеві податки

Джерелом податкових надходжень в доходи місцевих бюджетів Великобританії до 1990 р. служив єдиний податок, пов'язаний з нерухомим майном — землею, будинками, магазинами, закладами, заводами і фабриками.

Не підлягали оподаткуванню сільськогосподарські землі та будови на ній (за винятком житлових будинків), а також церкви.

Базою податку служила річна чиста вартість майна. Періодично проводилась переоцінка вартості майна, з тим щоб наблизити її до

суми, яку можна отримати, здавши її в оренду. Оцінка майна з метою оподаткування здійснюється спеціальною оціночною комісією при Службі внутрішніх доходів. Разом з тим оцінка може бути оскаржена у незалежному суді і Земельному трибуналі.

Основними платниками місцевого податку є орендатори і кварти­ронаймачі. Ставка податку встановлюється як відсоток з фунта стер­лінга від вартості майна. Так, при ставці 120 пенсів з 1 фунта стер­лінгів, власник майна вартістю в 500 фунтів стерлінгів повинен спла­тити 600 фунтів стерлінгів у рік у вигляді податку місцевим органам влади. Ставка податку значно відрізняється залежно від території, а також для промислових і житлових будов. Законом були встановлені певні пільги з оподаткування місцевим податком для малозабезпече­них (податкові знижки, зменшення ставки на 50%). Пільгами також користуються і благодійні організації. У промислових зонах розвитку місцеві податки з промислової і комерційної власності не стягуються протягом 10 років.

У 1990 р. уряд М. Тетчер оголосив про заміну майнового податку на подушний податок. Цей податок носить не місцевий характер, а національний. Подушний податок розподіляється між місцевими ор­ганами влади залежно від кількості дорослого населення, що прожи­ває на території, яка контролюється місцевими органами влади. Роз­мір вказаного податку визначається, виходячи з вартості власності. Для цього уряд склав своєрідну шкалу співвідношення вартості жит­ла і розміру податку. При цьому розрахунок будується на тому, що в кожному будинку чи квартирі проживають дві людини.