8.2. Фінанси фрн

8.2.1. Федеральний бюджет як головна ланка фінансової системи фрн

Фінансова система ФРН включає в себе федеральний бюджет, бюджети 16 земель, общин, спеціальні урядові і позабюджетні фун­дації, фінанси Федеральної залізниці (Бундесбан) і Федеральної по­шти (Бундеспост), державних підприємств, органів соціального стра­хування, федерального відомства праці.

Вся країна розбита на фінансові округи. Зв'язуючою ланкою між бюджетом федерації і бюджетами земель є вищі фінансові дирекції. Вони об'єднують декілька фінансових округів (докладніше про це див.: Баранова К. К. Бюджетный федерализм и местное самоуправ­ление в Германии. — М, 2000).

Формально всі ланки бюджетної системи автономні, тобто само­стійно складають бюджет, стягують податки, збори, витрачають кош­ти на виконання функцій, що підпадають під їх юрисдикцію.

Про зміну доходів і витрат федерального бюджету свідчить

8 М.І. Карлін

106

РОЗДІЛ 8

табл. 8.2.1. Так, на початку 90-х років бюджет зводився з дефіцитом і відповідно зростали суми запозичень. Це, у свою чергу, сприяло збільшенню процентих виплат.

Таблиця 82.1 Динаміка доходів і витрат федерального бюджету ФРН

(% до ВВП)

Показники	1985	1989	1991	1993	1997
Доходи			46,1	45,2	44,9
Витрати			44,3	42,4	45,5
Запозичення		-1,8	22,8	0,6	-од
Процентні виплати	3	2,7	2,7	3,3	3,7
Чисті запозичення	1,2	-0,1	3,3	3,2	2

Державні фінанси

У 1997 році державні видатки у ФРН склали, за оцінкою, 1874 млрд марок. Понад 40% державних видатків припадало на соціальні ви­плати. Державні доходи склали, за оцінкою, 1785 млрд марок (при­близно 46% ВВП країни). 45% доходів надходило за рахунок прямих і непрямих податків, приблизно стільки ж — з відрахувань на соці­альне забезпечення. Близько 60% податкових надходжень мали своїм джерелом всього два види податків — прибутковий податок і податок на додану вартість. Державний розподіл податкової виручки забез­печувався шляхом періодичних переговорів між федеральними, зе­мельними і місцевими владами. Приблизно половина податків над­ходить до земельних і місцевих бюджетів, менше половини — феде­ральному уряду, залишки передаються на потреби ЄС. Потім відбу­вається перерозподіл зібраних податків у вигляді трансфертів з більш багатих земель ФРН у бідніші.

Деякі особливості формування доходів сімей в ФРН

Об'єднання країни призвело до великих фінансових трансфертів, і вже через рік федеральному уряду довелося за свій рахунок покри­вати половину податкових надходжень східних земель. Після об'єд­нання Німеччини в нових землях була прийнята західнонімецька податкова система, введені відповідні стандарти життя, хоча різниця в доходах ще є суттєвою, викликаючи у частини населення носталь­гію за часами НДР.

Незважаючи на існування Берлінської стіни і розкол Німеччини, східні німці могли дивитися телевізійні передачі із Заходу і сприй-

Фінанси Європейського Співтовариства та окремих країн ЄС 107

мали, в тому числі й через телерекламу, елементи західного способу життя, якому вони з кінця 1970-х років явно надавали перевагу перед власним способом життя. Для середнього жителя НДР об'єднання Німеччини означало, найперше, залучення до західного способу жит­тя, до стандартів життя в ЄС.

І західнонімецьке, і східнонімецьке суспільства, по суті своїй ста­новили собою «суспільства споживання», хоча й розвивалися різни­ми шляхами. Понад 90% німецьких сімей і на Заході, і на Сході мали пральну машину і телевізор, близько 80% — холодильник. Правда, вартість цих товарів, у порівнянні з заробітками на Сході, була знач­но вищою, ніж на Заході. Приблизно 70% західнонімецьких і майже 40% східнонімецьких сімей мали в 1990 році автомашину. До 1993 року 100% німецьких сімей мали у своєму домі водопровід, а 99,7% — електроенергію. До 1996 року частка сімей, що мали автомобіль, досягла 96,1% (504 автомобілі на 1000 чоловік; за цим показником ФРН поступається тільки США, Італії і Люксембургу). Але досі доходи жителів східних земель ФРН поступаються доходам мешкан­ців західних земель, що викликає міграцію з цих земель на Захід ФРН.

Доходи федерального бюджету

Податкова система ФРН включає прямі і непрямі податки. Ос­новними платниками податків є робітники і службовці. На їх частку припадає біля 79% всіх податкових надходжень в країні. Податки не обмежуються тільки федеральними податками. Вони доповнюються внесками на соціальне страхування і місцевими податками.

Податкові надходження становлять 4/5 всіх доходів бюджету, при­чому на 2/3 податкові надходження формуються за рахунок прямих податків (прибуткового або податку на зарплату, корпоративного, промислового). Проте їх частка в бюджетах різних рівнів різна. В бюджетних доходах федерації, земель і общин вона становить відпо­відно: 9/10; 7/10 і 1/3.

Федерація одержує повністю податок на спирто-горілчані вироби, всі податки на споживання (окрім податку на пиво) і мито, страхов­ки, рівно як і всі митні збори. Сумісні податки розподіляються так: прибутковий податок - федерація - 42,5%, землі - 42,5%, общини -15%; податок на корпорації - федерація - 50%, землі - 50%; податок з обороту - федерації - 65%; землі - 35%.

Податкова система ФРН спирається перш за все на прибутковий податок. Частка прибуткового податку перевищує 1/3 загальної суми податкових надходжень. Даним податком обкладаються всі громадя-

8*

108

РОЗДІЛ 8

ни, які мають дохід. Прибутковий податок включає два види податку: податок на заробітну плату і податок з капіталу. Мінімальна ставка прибуткового податку — 19%, максимальна — 53% (до 1990 р. вона становила 56%). Ставка податку на доходи з капіталу — 25%.

Помайновим податком або податком на власність оподатковується майно фізичних і юридичних осіб. Податок стягується з сумарної оцінки всіх елементів рухомого і нерухомого майна, що приносить прибуток. Ставка для фізичних осіб — 0,5%, для юридичних осіб — 0,6%.

Обкладення юридичних осіб проводиться за допомогою податку на корпорації. Ставка податку на корпорації для нерозподіленого прибутку — 50%, для розподіленого прибутку — 36%. Промисловим податком обкладаються не результати діяльності фізичних і юридичних осіб, а капітал і доходи підприємства як господарюючого суб'єкта. Промисловий податок стягується при розподілі прибутку до сплати корпоративного податку. Справляння податку здійснюється за двома ставками: 5% суми промислового податку і 0,2% балансової вартості основного капіталу.

Поземельним податком обкладаються земельні ділянки підпри­ємств, лісове господарство, сільськогосподарські угіддя. Діапазон ста­вок цього податку коливається від 0,6% до 3,1%.

Податок па транспортні засоби сплачують власники мотоциклів, легкових і вантажних автомобілів. Принцип справляння податку: об'єм двигуна для мотоциклів і легкових автомобілів, загальна вага автомобілів — для вантажних.

До непрямих податків у ФРН відносять податок на додану вар­тість, земельний податок, податок з обороту, індивідуальні акцизи (на нафтопродукти, тютюн, каву), податок з обороту імпорту, фіс­кальна монополія і митні збори. ПДВ займає головне місце серед непрямих податків. На його частку припадає близько 43% всіх неп­рямих податкових надходжень в країні.

Податком на додану вартість обкладається кінцевий споживач у приватній і державній сфері споживання товарів і послуг. Застосо­вуються дві ставки ПДВ: загальна (14%) і пільгова (7%).

Крім ПДВ ряд товарів обкладається індивідуальними акцизами. Ці акцизи називаються у ФРН податками на споживання і є другою групою непрямих податків у країні. Питома вага податків на спожи­вання в загальній сумі непрямих податків перевищує 40%.

До числа важливих непрямих податків відносяться і митні збори. Ними обкладаються як імпортні, так і експортні товари. Питома вага митних зборів у загальній сумі податкових надходжень стано­вить близько 3%.

Фінанси Європейського Співтовариства та окремих країн ЄС 109

Крім того, у ФРН існує так званий імпортний податок. Ним обкладаються товари, що ввозяться, які мають експортні пільги в країнах, де вони виробляються.

Визнання разом з податками таких платежів, як мито, є традицій­ним для німецького права. Мито стягується за індивідуальне корис­тування державними послугами або установами, збори — за надання можливостей організації, яка виражає інтереси певної групи.

Обов'язковим загальнодержавним податком є церковний податок. Встановлюючи церковний податок як обов'язковий, центральний уряд заручився підтримкою католицької церкви.

Турбота про збереження природного незаселеного середовища спричинила введення «екологічного податку», який, по-суті, є добав­кою до поземельного податку.

Політичні події 90-х років не обійшли стороною податкове зако­нодавство країни: в березні 1991 року була введена надбавка на солідарність, надходження від якої спрямовуються на фінансування великомасштабних проектів у колишній НДР. Ставка «надбавки на солідарність» корегується щорічно. У той же час передвиборні обі-цянки-запевнення канцлера Гельмута Коля, що федеральний бюджет зможе покрити витрати , на приєднання східних земель за рахунок незначного приросту державних позичок, виявились повністю не­спроможними. Витрати на перебудову структури промисловості, на житлове будівництво і реконструкцію житлового фонду, розвиток інфраструктури, адміністративні потреби, а також пов'язані з випла­тами допомог по безробіттю виявились дуже високими і викликали прийняття надзвичайного бюджету. Разом з тим, за винятком кількох добре розвинених регіонів (Дрезден, Лейпциг), колишня НДР багато втратила. Так, у Мекленбурзі — Східній Померанії кількість зайня­тих в сільському господарстві з 180 тис. в 1989 р. скоротилась до 40 тис. в 1992 р. Хто може, той шукає собі роботу на Заході, через що в цілих районах колишньої НДР залишаються лише старі люди і небагато молоді, які не мають шансів знайти нормальну роботу.

Окрім податкових надходжень доходи центрального бюджету скла­даються з прибутку від економічної діяльності державних підпри­ємств і рентних платежів. У цю статтю доходів регулярно включа­ється багатомільярдний прибуток центрального банку ФРН. Дещо менше значення мають надходження процентних виплат за надані міждержавні кредити, доходи від участі в капіталі, а також засоби від реалізації цієї участі.

У глобальному аспекті досягненню мети вирівнювання доходів служить східчаста структура податкової системи. Велику роль у формуванні бюджетних доходів відіграють надходження від «загаль-

но

РОЗДІЛ 8

Фінанси Європейського Співтовариства та окремих країн ЄС

111

них» (сумісних) податків (прибуткового, корпоративного, ПДВ), які розподіляються у відповідній пропорції між бюджетами трьох рівнів влади (вертикальне вирівнювання). Потім земельна частка в ПДВ перерозподіляється від благополучних у фінансовому плані земель до бідних (горизонтальне вирівнювання). Крім того, з бюджету феде­рації слабкі землі одержують «додаткові федеральні дотації» {верти­кальне вирівнювання).

Витрати федерального бюджету

Питома вага витрат центрального уряду у ВНП залишається по­рівняно стабільною: від 13% в роки підйому до 15% в роки кризи. Такі незначні розбіжності коливань обумовлені законодавчо встанов­леною межею кредитної бази фінансування витрат, що допускаються за рахунок залучення додаткових позик (емісія казначейських век­селів і облігацій). Конституція ФРН обмежує щорічні кредитні за­позичення федерації величиною інвестиційних витрат бюджету (так зване «золоте правило» державного боргу).

Структура витрат федерального бюджету відображає функції, ви­конувані федеральним урядом. На центральний уряд лягають всі військові витрати і витрати на зовнішні відносини, основна.частина соціальних витрат, а також витрати на фінансове сприяння (субси­дування, пільгове кредитування або пряме фінансування) окремих галузей виробництва і регіонів, на науку і освіту, на утримання адміністративного апарату.

Важливе місце в системі державного регулювання належить бюд­жетним витратам на економіку (витрати на житлове будівництво, комунальне господарство, енергетику, видобувну промисловість, об­робну промисловість, зв'язок, транспорт і сільське господарство). З них до 90% йде на фінансування виробничої інфраструктури: будів­ництво і підтримка доріг, аеродромів, федеральної залізниці і пошти.

Військові витрати у федеральному бюджеті країни становлять при­близно 25—30%. Причому слід зазначити, що велика частка військо­вих витрат припадає на бюджети земель і общин.

Фінансування науково-технічних програм здійснюється через мі­ністерство досліджень і технологій. Частка витрат на науку і освіту невелика (2—5%) у порівнянні з соціальними виплатами, субсидіями на економіку і витратами на управління. Фінансування НДДКР — 2,9% від ВВП. Витрати на управління становлять близько 3% витрат федерального бюджету і включають витрати на утримання верховних органів влади і федерального державного апарату.

Федеральний уряд, починаючи з 1951 p., перейшов до постійного

випуску позик. Відповідно збільшувалися витрати на погашення і відсотки по державному боргу.

Центральний уряд, використовуючи свої фінансові ресурси, прагне розширити можливості і зміцнити позиції монополій ФРН на зов­нішніх ринках. З цією метою з федерального бюджету щорічно ви­діляються кошти на зовнішню «допомогу». Ці кошти дозволяють розширити ринки збуту, одержати сировину, забезпечити умови для експорту приватного капіталу.

Одним із напрямків бюджетної політики є пом'якшення соціальної нерівності в суспільстві. Вирішується це як характером оподаткуван­ня, так і трансфертами з бюджету сім'ям, що потребують допомоги. З середини 70-х років на соціальне забезпечення спрямовується 46— 47% всіх витрат держбюджету, включаючи фундацію соціального страхування і соціального забезпечення. Відносно висока питома вага витрат на соціальні цілі пояснюється безпосередньою зацікавленістю держави у відтворенні кваліфікованої робочої сили, хоча це негатив­но позначається на податковій системі країни.

Кінець 80-х — початок 90-х років характеризувався зниженням державних інвестицій і соціальних витрат. Проте в другій половині 80-х років за рахунок поступового зниження бюджетного дефіциту спостерігалося деяке розширення соціальних послуг. В цілому у 80-ті роки спостерігалося достатньо стабільне зростання державних витрат (див. табл. 8.2.2).

Таблиця 8.2.2 Динаміка державних витрат, % (поточні ціни)

Роки	Витрати держави (порівняно з попереднім роком)
1983	2,4
1984	3,4
1985	3,3
1986	4,1
1987	4,1
1988	4,3
1989	2,5

Державний борг і бюджетний дефіцит

Відносно стійкий і високий бюджетний дефіцит початку 80-х років (від 3,3% до 4,9% від ВНП) гостро поставив питання про бажані масштаби державної діяльності. Вже при уряді Г. Шмідта почався

112

РОЗДІЛ 8

перехід до обмеження частки держави у ВНП. Уряд Г. Коля з 1982 р. переглянув розподіл ВНП між державою і приватним сектором з метою усунення перекосу у бік держави.

З 1990 р. у зв'язку з об'єднанням Німеччини виявилася тенденція до досить значного зростання бюджетного дефіциту. Для уповільнен­ня зростання витрат на виплату відсотків по держборгу Міністерство фінансів ФРН використовує некредитне покриття витрат, а також продаж державної власності.

Головною матеріальною базою, на яку спиралися нові землі у виході з кризи, були трансферти з держбюджету, а також кошти з різних фундацій. Оскільки цих коштів було недостатньо, уряд пішов на збільшення податків, що негативно позначається на конкурентно-спроможності німецьких товарів на зовнішніх ринках.

Відновлювальний процес в нових землях супроводжувався новим устроєм державних фінансів на їх території. Разом з тим структура бюджетів нових земель і общин свідчить про їх повну фінансову несамостійність: 75% всіх доходів — трансферти із Західної Німеч­чини. Слід зазначити, що при значних фінансових потоках в нові землі уряд, як і раніше, переслідує мету зниження державних витрат і податків у ВНП.

Державний борг ФРН, як і інших промислово розвинутих держав, став одним з чинників функціонування фінансової системи. За роз­мірами і темпами зростання боргу ФРН стоїть на третьому місці після США та Великобританії. Особливістю розвитку державного боргу ФРН є тенденція до скорочення частки федерального уряду і земель при зростанні заборгованості общин. Разом із зростанням державної заборгованості збільшується і кредитна діяльність держа­ви. Протягом декількох останніх років сума наданих кредитів пере­вищує суму одержаних позик. ФРН розміщує позики усередині кра­їни і за її межами.