6.5. Проблеми сучасного фінансового ринку в сша

США, як вважають багато дослідників, пройшли висхідну точку найбільш тривалого у післявоєнний період циклічного піднесення економіки, яке мало місце у 90-ті роки. Відповідне піднесення да­леко не в усьому було закономірним. Його основою було непри­родне навіть для світового лідера розгортання фіктивного капіталу. Загальна частка «реальних» інвестицій, здійснюваних у 90-ті роки (2,5—3,0% від ВВП), фактично обслуговувала фіктивний «фінансо­вий пузир». Розбухання котировок на фондовому ринку США при­несло американським інвесторам лише у 1999 р. 5,5 трлн. доларів (ME і МО. — 2002. — № 1. — С. 4). Це призвело до надвисокої переоцінки (не менше як у два-три рази) американського фондо­вого ринку насамперед в галузях «нової економіки» з одночасним відчутним зниженням прибутковості капіталу, що функціонує у ви­робничій сфері. Банкрутство таких найбільш респектабельних кор­порацій високотехнологічної сфери, як «Адельфія», «Енрон», «Квест», «Уорлдком», а також найпотужніших авіакомпаній, що було зафіксовано в останні місяці 2002 p., є наочною ілюстрацією цього процесу.

Особливо вразливою стороною є причетність зазначених фірм до корупції, зокрема корпорація «Енрон» була під час президентських виборів у числі головних спонсорів Республіканської партії і само­го Дж. Буша. Масштаби американської тінізації є непорівнянними з українськими. Темні операції лише «Уорлдкома» оцінюють у 3,6 млрд доларів. Привертає увагу і співробітництво у цих питан­нях з відповідними корпораціями провідних за світовим рейтингом американських банків, зокрема «Дж. П. Морган» та «Сітібанк», а також з відомою аудиторською фірмою «Артур Андерсен», яка пра­цює і на українському ринку. Як вважає проф. А. С Гальчинський, потрібно називати речі своїми іменами: йдеться про пов'язану з діяльністю фіктивного капіталу віртуально-тіньову економіку, яка діє як самовідтворювальна система і дедалі більше витісняє про­дуктивний тип економічних зв'язків, призводить до хронічного спа­ду їхньої ефективності. Як наслідок, фіктивна капіталізація амери­канської економіки досягла таких розмірів, що для багатьох бізне­сових структур входження у річище нормальної (продуктивної) підприємницької діяльності класичного зразка дедалі більше стає неможливим.

6.6. Деякі особливості фінансів підприємств у сша

Для фінансування поточної та інвестиційної діяльності підприєм­ства в США, як і в інших країнах, використовують внутрішні і зовнішні джерела. До головних внутрішніх ресурсів можна віднести такі грошові фонди: амортизаційний, нерозподіленого прибутку, ре­зервні фонди. Зовнішні джерела мобілізуються, як правило, на фі­нансових ринках. Акціонерне товариство є однією з головних форм організації господарських одиниць у США, де їх налічується понад три мільйони. їм належить 80% вартості всіх продажів, тоді як од­ноосібним підприємствам — 13%, а партнерствам — 7%. При цьому перші отримують близько 90% усього прибутку, другі — 4%, а треті — 6%. Оплачений акціонерами капітал — це грошові кошти, одержані від продажу різного роду акцій, та фонд нерозподіленого прибутку. У пасивах балансу він може становити від 35 до 60%. Решту складає коротко- та довгострокова заборгованість підприємств. Підприємства, які входять до корпорації, мають загальний, поточний, оперативний резервні фонди, фонд для гарантування від втрат при фінансуванні НДДКР, крім того формується фонд покриття можливих втрат від коливань валютних курсів, фонд покриття сумнівних боргів, а також можуть створюватися приховані або секретні резерви, розмір яких відомий тільки дуже обмеженій кількості осіб (докладніше про це див.: Суторміна В.М., Федосов В.М., Рязанова Н.С. Фінанси зарубіж­них корпорацій. — К., 1993).

Податок на прибуток корпорацій у США становить 34%, а для малого бізнесу (залежно від рівня доходу) від 15 до 34%. Серед економістів не існує згоди у питанні сфери дії податку на прибуток корпорацій — на що він накладається та хто несе його головний тягар — як і з питання природи породжуваних ним деформацій (докладніше про це див.: Дж. Є. Стігліц. Економіка державного сек­тора / Пер. з англ. - К., 1998. - Гл. 23).

Державні корпорації, як правило, низькорентабельні або збиткові, фінансують інвестиції значною мірою із зовнішніх джерел. Приріст основного капіталу вони покривають шляхом бюджетних субсидій та одержання позик на внутрішніх та зовнішніх ринках позичкового капіталу під гарантію держави.

У кожній господарській одиниці складаються короткострокові (на 1 рік), середньострокові (на 5 років) та перспективні довгострокові фінансові плани. Першочерговою метою управління фінансами фір­ми є максимізація добробуту власників акцій шляхом підтримки максимальної ціни звичайної акції.

82

РОЗДІЛ 6

Фінанси США

83

На початку XX ст. в США з'явилися перші благодійні фонди, створені великими корпораціями. Великі дарування у законодавчому порядку оформлювалися як довірча власність, відповідно добродій­ний фонд ставав трастом, загальне управління яким здійснювала рада опікунів. При цьому вкладник у цей благодійний фонд звільнявся від сплати податку з майна, який він подарував цьому фонду, але одно­часно мав право його використовувати.