42 Розділ 4

2. Частка видатків па соціальний захист у ВВП

Іншим важливим відносним показником, що характеризує ефек­тивність видаткової діяльності держави, є частка видатків на соці­альний захист у ВВП. Головне, щоб вона була оптимальною і сти­мулювала до праці і сплати податків.

Аналіз цієї частки проводиться в декілька прийомів:

1) по-перше, розраховується в цілому питома вага соціальних трансфертів у ВВП;

2. по-друге, розраховується частка виплат по соціальному страху­ванню у ВВП;

3. по-третє, розраховуються виплати по соціальному страхуванню без урахування виплат по страхуванню по безробіттю;

4. по-четверте, розраховується частка соціальних виплат місцевих бюджетів у ВВП.

У багатьох розвинутих країнах Європи, як вважають чимало дос­лідників цих процесів, соціальний захист безробітних, пенсіонерів тощо є надмірним.

Приклади надмірності в соціальному захисті в Голландії

У середині 90-х років XX ст. в Голландії окрім обов'язкової для всіх пенсії за віком (після 65 років) і заробленої пенсії, а також соціальної допомоги в разі вимушеного безробіття або непрацездат­ності, були й такі, які викликали сумнів у їх доцільності у багатьох жителів цієї країни. Серед них:

1. 8% від річного доходу безробітному виплачували на відпустку;

2. частина квартплати безробітного не повинна була перевищувати третини його місячного прибутку (різницю доплачувала держава);

3) була можливість оголосити себе непрацездатним і потім усе життя жити в режимі безробітного, використовуючи різні форми допомоги по безробіттю (в тому числі названі вище).

4.3. Проблеми фінансування малозабезпечених з бюджету

Визначення бідності у розвинутих країнах

Можна виділити різні підходи до визначення бідності:

1. американський;

2. європейський.

У. США, на відміну від Західної Європи, бідність розглядається як тимчасове явище, яке може бути викорінено (по відношенню до

Державні видатки як регулятори фінансово-економічних процесів у країні 43

безробітних, дітей у неблагополучних сім'ях). Бідній категорії насе­лення вважається необхідним надавати соціальну допомогу з боку держави. У Європі наголос робиться на соціальній допомозі всім, хто має доход, менший за прожитковий мінімум.

Позитивні наслідки бюджетного фінансування бідних

1. Цим забезпечується досягнення політичної стабільності у роз­винутих країнах.

2. Дітям з малозабезпечених сімей, які мають певні здібності, дер­жавою створюються умови для продовження навчання у вищих нав­чальних закладах.

3. Медичне обслуговування охоплює всі верстви населення, в тому числі бідняків та членів їх сімей, стримуючи поширення інфекційних хвороб, СНІДу тощо.

4. Пенсіонерам забезпечується прийнятний рівень життя.

Про деякі особливості життя пенсіонерів у ФРН

Якщо в людини маленька пенсія, то вона одержить все необхідне від держави для гідного життя. Але перед цим соціальні працівники з'ясовують, чи можуть такому пенсіонерові допомагати його діти. Якщо так, а вони не роблять цього добровільно, то їм доведеться виділяти частину коштів на утримання батьків примусово. Якщо діти не можуть цього зробити, то турботу про їхніх батьків беруть на себе держава і добродійні організації. Якщо пенсіонер не здатен самостій­но себе обслуговувати, то йому призначаються помічники: хтось ку­пує йому продукти, хтось готує їжу, купає його і пере білизну, супроводжує до лікаря або на прогулянку. Крім того, в Німеччині досить широка мережа так званих альтерегаймів для пенсіонерів (або пансіонатів). Залежно від розмірів пенсії людина знімає у них або великі апартаменти, або — одну кімнату з душем (дивись про це: Писаиська В. На пенсії жити // Дзеркало тижня. — 2002. — 7 верес­ня. - С 22).

Негативні наслідки бюджетного фінансування бідних

1. Організація управління трансфертними платежами є досить до­рогою справою для державного бюджету. Так, у США в 1968 р., на ці платежі припадало 37% видатків федерального бюджету.

2. Сильна бюрократизація організації трансфертних платежів.

а) В США, в середині 80-х років у системі перерозподілу було зайнято близько 400 тис. державних службовців.

3. Системи пенсійного забезпечення сприяли скороченню сукупної

4*

44

РОЗДІЛ 4

норми нагромадження населення (населення вкладало гроші не в акції промислових комплексів, а в пенсійні, медичні фонди тощо).

4. Програми допомоги неповній сім'ї (ПНСД) вели до розпаду деяких сімей, оскільки:

1. сприяли уходу з сім'ї безробітних батьків, щоб сім'я могла отримувати допомогу від держави;

2. сприяли зростанню позашлюбних дітей (так, у США половина матерів, що отримували вказані допомоги, мали позашлюбних дітей; велика кількість дівчат-негритянок старших класів (18—19 років) ставали матерями-одиначками і кидали навчання, отримуючи транс­фертні допомоги на дітей).

5. Формування споживацьких настроїв у частини населення, коли можна жити за рахунок різного роду допомог, не шукаючи роботу.

Передусім, як відмічають вчені, це характерно для негрів і лати­ноамериканців у США, турок у Німеччині, алжирців у Франції, а також для частини вихідців з колишнього СРСР та Східної Європи. Всі ці недоліки трансфертних платежів вимагають пошуку нових підходів до державного забезпечення соціальних гарантій, оптимізації їх фінансування.

Про посилення контролю над доходами бідних у США

До 2000 р. американські податківці приділяли основну увагу ба­гатим людям, перевіряючи кожну восьму декларацію, яку заповнив власник річного доходу понад 100 тис. доларів. А з 2002 р. вони серйозно зайнялися тими, чий річний дохід нижче 25 тис. доларів, тобто — бідняками за стандартами США. Таких декларацій тепер буде перевірятися на 30% більше, ніж раніше, але все ж таки мало — всього 1,36% від загальної їх кількості. Це робилося тому, що Конгрес США дуже непокоїться фактами шахрайства при отриманні допомоги представниками бідних верств населення, які примудря­ються ховати свої, хай і невеликі, доходи (Див. про це: Американские налоговики заинтересовались доходами бедных // Дзеркало тижня. — 2000. - 20 травня. - СЮ).

Про два напрямки сучасної розподільчої політики у розвинутих країнах

У сучасних умовах сформувався новий підхід до розподільчої по­літики, яка включає два напрями:

1) створення працездатним членам суспільства умов, що дозволя­ють їм підтримувати і поліпшувати свій добробут за рахунок власної праці і підприємницької діяльності;

Державні видатки як регулятори фінансово-економічних процесів у країні 45

2) збереження за державою функцій соціальної підтримки і захис­ту тільки для тих, хто його вкрай потребує (малозабезпечені, бага­тодітні сім'ї, інваліди тощо), тобто проведення політики боротьби з бідністю.

Два напрями боротьби з бідністю

У рамках другого підходу визначилося два напрями боротьби з бідністю:

1. вирішення проблеми бідності на основі встановлення прожит­кового мінімуму для всіх членів суспільства. Його і пропонується реалізувати за допомогою негативного прибуткового податку;

2. стимулювання переходу до трудової діяльності (отримання до­помог пов'язують із зобов'язанням їх отримувача зайнятися навчан­ням або роботою).

Суть негативного прибуткового податку

Негативний прибутковий податок — це виплата замість багатьох трансфертних платежів єдиного гарантованого державою мінімаль­ного доходу сім'ї. Він скорочується у міру наближення до гаранто­ваного мінімуму у зв'язку з підвищенням особистого заробітку. Та­ким чином, позитивний податок платять сім'ї державі, а негатив­ний — держава сім'ям, і чим він менший, тим менші витрати держа­ви. Негативний податок має, як плюси, так і негативи, що усклад­нюють його впровадження у життя.

«Плюси» негативного прибуткового податку

1. Створюється мотивація трудової діяльності і замінюється багато трансфертних допомог.

2. Введення цього податку не ставить бідняків у принижений стан по відношенню до працюючих верств населення.

«Мінуси» негативного прибуткового податку

1. Труднощі оптимізації рівня гарантованого мінімального доходу та розмірів скорочення державних допомог із збереженням мотивації праці.

2. Введення вказаного податку вимагає значних адміністративно-управлінських витрат, оскільки потребує збільшення граничних ста­вок позитивного податку з доходів усіх груп, працюючих в країні. Так, у США витрати на введення негативного прибуткового податку (в розмірі прожиткового мінімуму) склали б у 1980 р. — 527 млрд доларів, а з урахуванням відміни всіх програм державної підтрим­ки — 235 млрд доларів. Тобто, введення негативного прибуткового

46

РОЗДІЛ 4

податку обійшлося б державі дорожче, тому поки його не введено, але деякі його принципи вже використовуються в ряді країн (на­приклад, виплата адресної допомоги).

У зв'язку з серйозними труднощами введення негативного при­буткового податку зараз наголос робиться на групі стимулів до зай­няття безробітними корисною для суспільства роботою (участі у громадських роботах тощо).

■«Чиста»- теорія державних видатків

«Чиста» теорія державних видатків — це теоретична модель вико­ристання державних видатків з урахуванням максимального задово­лення потреб людей.

У ринковій економіці держава повинна забезпечувати функцію соціального добробуту, яка залежить від рівня виробництва, зайня­тості, купівельної спроможності, темпів економічного зростання, ха­рактеру розподілу доходів. Ця функція забезпечується шляхом фі­нансової політики у сфері бюджету, податків, державного боргу. Об­меженнями реалізації державою функції соціального добробуту є ринкова кон'юнктура, платіжний баланс, обсяг бюджету тощо.

Аналіз «чистої теорії державних видатків» зробив П. Самуельсон за допомогою кривих байдужості. Криві байдужості — це інструмент математичного аналізу для виміру суб'єктивної корисності. Він по­казав, що ефект Парето забезпечується при споживанні суспільних благ тоді, коли оптимально задовільняються як індивідуальні, так і суспільні блага.