Питання для самоконтролю

1. Що таке бюджетний процес?

2. Якими нормативно-правовими документами регулюється бюджетний процес?

3. Який порядок складання та розгляду проекту бюджету?

4. Який порядок затвердження бюджету та його виконання?

5. Хто здійснює контроль за виконанням бюджету?

6. Яку роль у бюджетному процесі відіграє Рахункова палата Верховної Ради України?

Завдання до самостійної роботи

1. Вивчити теоретичний матеріал за темою, засвоїти основні поняття і терміни, вивчення законодавчих та інструктивних документів.

2. Підготуватися до семінарського заняття (презентаційний виступ, доповідь, есе).

Термінологічний словник ключових понять

Бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетний запит - документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період;

Проект бюджету - проект плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду, який є невід'ємною частиною проекту закону про державний бюджет або проекту рішення відповідної ради про місцевий бюджет.

Учасники бюджетного процесу - органи й посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями та беруть участь у складанні, розгляді, затвердженні бюджетів, їх виконанні й контролі за їх виконанням, розгляді звітів про виконання бюджетів.

Рекомендована література

Основна література: 3-5; 9; 10; 17; 25; 26; 54; 55-57; 63; 65; 66; 70; 71; 74; 75; 82; 84; 85; 87; 90; 91; 104; 105; 108; 127-129; 131; 134; 141; 143;156; 159; 162-164; 171.

Додаткова література: 1; 3; 7-9; 11-17; 20; 31; 32; 35; 43; 44; 51; 55; 59; 60; 64; 69-72.

Тема 19. Система оподаткування в Україні. Непрямі податки План вивчення теми

1. Поняття податку, принципи оподаткування.

2. Податкове право, податкові правовідносини.

3. Непрямі податки.

Навчальні цілі: поглибити, узагальнити та систематизувати знання про: сутність податку; принципи оподаткування; податкове право; податкові правовідносини; непрямі податки.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Розкриваючи сутність теми треба звернути увагу на те, що система оподаткування - це сукупність податків, що сплачуються до бюджетів і державних цільових фондів у встановленому в законами України порядку, а також права, обов’язки та відповідальність платників.

Кожна держава встановлює власну систему оподаткування, тобто визначає платників податків і порядок їх сплати. Ці питання регулюються Податковим Кодексом України.

Також, слід усвідомити, що непрямі податки (податки на споживання) стягуються в процесі реалізації товарів чи послуг, включаються у вигляді надбавки до їхньої ціни та сплачуються споживачем. Це акцизний збір, податок на додану вартість, мито, державне мито.

Необхідно розуміти, що податок встановлюється лише державою та базується на актах вищої юридичної сили. Основними ознаками податку є те, що він:

• стягується на умовах безповоротності (повернення податку можливе тільки за його переплати або за умови закріплення законодавством відповідних пільг);

• має односторонній характер встановлення.

Оскільки податок стягується з метою покриття суспільних потреб, які, переважно, відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника податку, то він є індивідуально безповоротним. Сплата платником податку не породжує зустрічного зобов’язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

• на відміну від інших обов’язкових платежів, він може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

• категорія не тільки правова, але й економічна, оскільки це форма перерозподілу національного доходу.

Під час сплати податкового платежу відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність усієї держави. Такого переходу права власності немає під час внесення до бюджету обов’язкових платежів державними підприємствами. Ці платежі будуть податками лише за формою, а не за змістом; виступає як індивідуальна безоплатність і виражається в тому, що при його стягненні держава не бере на себе обов’язків з надання кожному окремому платникові певного еквівалента, що дорівнює його платежу.

Таким чином, податок - це форма примусового відчуження результатів діяльності суб’єктів, що реалізують свій податковий обов’язок, у державну чи комунальну власність, що вноситься до бюджету відповідного рівня (чи цільового фонду) на підставі закону (чи акта органа місцевого самоврядування) і виступає як обов’язковий, нецільовий, безумовний, безоплатний і безповоротний платіж.

Основні функції податку:

• фіскальна (найважливішою функцією податків);

• регулююча;

• контрольна;

• розподільна;

• стимулююча (дестимулююча);

• накопичувальна.

Уся сукупність обов’язкових платежів податкового характеру класифікується за декількома підставами:

• залежно від компетенції органа, що вводить у дію податковий платіж на відповідній території:

• загальнодержавні - податки та збори, що встановлені Податковим кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України;

• місцеві - податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

• залежно від каналу надходження.

Система елементів правового механізму податку складається з обов’язкових і факультативних елементів. Обов’язкові елементи складаються з двох груп: основні елементи - визначають фундаментальні, сутнісні характеристики податку, які формують основне уявлення про зміст податкового механізму.

Відсутність будь-якого з основних елементів правового механізму податку не дозволяє однозначно визначити тип цього платежу і робить податковий механізм невизначеним.

До основних елементів правового механізму податку і збору належать платник податку чи збору; об’єкт оподаткування; ставка податку чи збору; додаткові елементи правового механізму податку деталізують специфіку конкретного платежу, створюють завершену і повну систему податкового механізму.

Цілісний правовий механізм податку можливий тільки як сукупність основних і додаткових елементів, і відсутність хоча б одного з додаткових елементів не дозволяє законодавчо закріпити окремий податок чи збір (наприклад, неможливо представити податок, якщо незрозуміло, куди він надходить: до якого виду бюджету чи цільового фонду). До додаткових елементів правового механізму податку належать: податкові пільги; предмет, база, одиниця оподаткування; джерело сплати податку; методи, терміни і способи сплати податку; особливості податкового режиму; бюджет чи фонд надходження податку (збору); особливості податкової звітності; факультативні елементи є необов’язковими для правового механізму податку і можуть бути закріплені в законодавчих актах, підкреслюючи своєрідність саме цього податкового механізму, але можуть і бути відсутніми.

Держава мусить мати бюджет зі стабільними джерелами надходжень, роль яких виконують, насамперед, податки. Сутність податків, мета та функції їх визначаються економічним і політичним устроєм суспільства, походженням та завданнями держави. Право держави стягувати податки та обов’язок населення платити їх випливають із необхідності функціонування держави та її установ в інтересах усього суспільства та окремих осіб.