Рекомендована література

Основна література: 3-5; 9; 10; 17; 25; 26; 54; 55-57; 63; 65; 66; 70; 71; 74; 75; 82; 84; 85; 87; 90; 91; 104; 105; 108; 127-129; 131; 134; 141; 143;156; 159; 162-164; 171.

Додаткова література: 1; 3; 7-9; 11-17; 20; 31; 32; 35; 43; 44; 51; 55; 59; 60; 64; 69-72.

Тема 16. Правові основи фінансового контролю в Україні План вивчення теми

1. Сутність і призначення фінансового контролю в Україні.

2. Види і методи фінансового контролю.

3. Організація і органи фінансового контролю.

Навчальні цілі: поглибити, узагальнити та систематизувати знання про: сутність і призначення фінансового контролю в Україні, види і методи фінансового контролю, організацію фінансового контролю та органи, які виконують функції фінансового контролю.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Для підготовки відповідей на поставлені питання треба усвідомлювати той факт, що обов’язковою умовою функціонування всієї фінансово системи в державі є фінансовий контроль.

Одним із найважливіших напрямів діяльності держави й місцевого самоврядування є фінансова діяльність. Регулюючи таку діяльність, органи влади встановлюють певні вимоги до відповідних дій осіб з метою їх оцінки. І саме контроль визначатиме, яким чином здійснюються такі вимоги, забезпечуючи зворотній зв'язок між запланованими й досягнутими результатами.

Тому в розгляді цього питання потрібно зрозуміти поняття контролю, його призначення, функції, види та розуміти які органи наділені повноваженнями в здійсненні контролю.

Будучи елементом єдиного механізму державного контролю, фінансовий контроль є однією з форм управлінського процесу. Контроль є невід’ємною частиною регулюючого механізму, однією з форм зворотних зв’язків, коли управляючий суб’єкт, одержуючи інформацію про стан фінансової системи, оцінює її та виносить рішення про необхідні заходи. Аналіз контрольних дій дає можливість визначити резерви та перспективи розвитку системи загалом, ефективність управлінських рішень. Фінансова система, її елементи, маючи складну структуру, обов’язково припускають використання ефективного, діючого контролю.

Фінансовий контроль є формою реалізації контрольної функції фінансів, що відображає й уточнює всі стадії кругообігу сукупного суспільного продукту, забезпечує раціональне співвідношення між потребами у фінансах і наявністю грошових ресурсів. Теорія фінансів характеризує фінансовий контроль як форму реалізації контрольної функції фінансів, визначаючи його, найчастіше, як сукупність дій щодо перевірки діяльності суб’єктів господарювання. Основою контрольної функції фінансів є рух фінансових ресурсів у централізованій і децентралізованій формах. Саме за цим рухом здійснюється публічний фінансовий контроль.

Здійснення фінансового контролю, деталізація елементів його механізму дає можливість виділити основні види фінансового контролю. Конкретний вид фінансового контролю залежить від декількох чинників, до яких можна віднести такі:

• правове положення контрольованого суб’єкта;

• правовий статус контролюючого суб’єкта;

• об’єкт контролю;

• мету контролю;

• підстави виникнення контрольних відносин.

Призначення контролю полягає у виявленні реального стану справ у різних сферах життєдіяльності суспільства, отриманні й аналізі інформації, яка надає можливість віднайти необхідні вирішення різноманітних питань розвитку суспільства й держави.

Фінансовий контроль поширюється на всі суспільні відносини в галузі формування, розподілу й використання фінансових ресурсів як у виробничій, так і невиробничій сферах, у всіх ланках фінансової системи держави.

При підготовці четвертого питання необхідно знати що таке метод фінансового контролю, яке його призначення і форми.

Методи фінансового контролю різноманітні й залежать від об'єкту контролю, мети і завдань, які стоять перед особами, які здійснюють перевірку, та інших факторів (перевірка, ревізія, обстеження, інспекція та інші).

Методи фінансового контролю реалізуються в методиках, правилах його проведення, визначених конкретних діях, що деталізують порядок проведення перевірок. Методика фінансового контролю має переважно прикладний характер, регулюється, зазвичай, процесуальними нормами, часто - актами застосування права.

Фінансовий контроль здійснюється такими методами:

• Облік, його можна диференціювати за двома напрямками: облік зобов’язаних осіб під час занесення даних про них у відповідні реєстри (наприклад: реєстри платників податків) чи облікову документацію; облік об’єктів (коштів, матеріальних ресурсів), з якими пов’язане виконання фінансових обов’язків.

• Обстеження, найчастіше під час обстеження використовуються такі прийоми, як опитування й анкетування під час якого вирішуються такі завдання: дослідження фінансової звітності підконтрольного суб’єкта;дослідження його фінансового стану; аналіз дотримання інструкцій, нормативів, лімітів, їх відповідності нормам, закріпленим на законодавчому рівні; оцінка цільової витрати виділених коштів і та інше.

• Аналіз, у процесі аналізу фінансової звітності вирішуються такі завдання: аналіз фінансового стану на основі показників кошторисів, балансів і та інше; аналіз ліквідності бухгалтерських балансів; розрахунок і оцінка фінансових коефіцієнтів; визначення фінансової стійкості; аналіз фінансової звітності.

• Перевірка, перевірки класифікують за декількома ознаками: за обсягом контрольованих дій: комплексна перевірка; вибіркова перевірка; цільова (тематична) перевірка. Залежно від місця проведення: камеральна перевірка; виїзна перевірка; зустрічна перевірка. Залежно від періодичності проведення: планова перевірка; повторна перевірка; позапланова. Залежно від показників, що підлягають перевірці: формальна перевірка; арифметична перевірка.

• Ревізія, на відміну від перевірки, що є одиничною контрольною дією, ревізія має системний характер. Об’єктом ревізії є бухгалтерські книги, звіти, кошториси, декларації та інші документи незалежно від способів надання інформації. За наслідками ревізії складається акт. Ревізію можна проводити на таких підставах: наявність даних, що спотворюють фінансові обов’язки; наявність факту невідповідності облікових і звітних показників; неподання у встановлений термін звітів; виявлення порушень під час останньої попередньої перевірки; реорганізація або ліквідація підприємства, організації.

Ревізії поділяються на:

• планові та позапланові;

• фактичні та документальні;

• фронтальні та вибіркові (часткові);

• комплексні та тематичні.

Об'єкт фінансового контролю є значно ширшим, ніж просто перевірка фінансових ресурсів, оскільки в кінцевому підсумку відбувається контроль і за використанням матеріальних, природних, трудових ресурсів у ході опосередкування фінансовими відносинами процесів національного виробництва та перерозподілу.

Суб'єктами фінансового контролю є учасники фінансових контрольних правовідносин, які володіють необхідною правосуб'єктністю в цій сфері. Залежно від змісту й обсягу прав та обов'язків суб'єктів фінансового контролю можна виділити дві їх групи:

• контролюючі суб'єкти, які безпосередньо здійснюють контрольну діяльність у галузі формування, розподілу й використання фондів грошових коштів (органи державної влади й органи місцевого самоврядування, а також деякі інші суб'єкти з відповідною компетенцією в цій сфері);

• підконтрольні суб'єкти, діяльність яких підпадає під фінансовий контроль під час реалізації їхніх прав і обов'язків у сфері фінансової діяльності (юридичні та фізичні особи, які є суб'єктами фінансових правовідносин).

Через фінансовий контроль реалізується контрольна функція фінансів, тобто їх властивість бути засобом контролю за виробництвом, розподілом і використанням сукупного суспільного продукту й національного доходу.

Фінансовий контроль охоплює всі ланки народного господарства, оскільки свою контрольну функцію фінанси виконують на кожній стадії суспільного відтворення.

Зміст фінансового контролю полягає у контролі за:

• виконанням фінансових зобов'язань перед державою й органами місцевого самоврядування з боку фізичних та юридичних осіб;

• виконанням органами державної влади й місцевого самоврядування функцій у сфері формування, розподілу й використання фінансових ресурсів відповідно до їх компетенції;

• використанням фондів коштів відповідно до вимог фінансового законодавства;

• дотриманням правил ведення фінансово-господарських операцій і розрахунків, а також зберігання грошових коштів;

• виявленням внутрішньовиробничих резервів зростання фінансових ресурсів, у тому числі за рахунок зниження собівартості, підвищення продуктивності праці, рентабельності, економії грошових, матеріальних та інших ресурсів;

• сприянням збалансованості між потребами у фінансових ресурсах і розмірами грошових доходів держави й місцевого самоврядування;

• попередженням й усуненні виявлених порушень фінансової дисципліни.

Роль фінансового контролю в його впливі на суб'єктів контрольних правовідносин у цій сфері відображають його функції

Фінансовий контроль виконує наступні функції: інформаційну, аналітичну, стабілізуючу, правоохоронну, запобіжну й виховну.

Здійснення фінансового контролю повинно ґрунтуватися на відповідних принципах.

Серед основних принципів фінансового контролю, зафіксованих у Лімській декларації керівних принципів контролю, були передбачені наступні принципи:

• незалежність фінансового контролю як невід'ємного атрибута демократії й обов'язкового елемента управління фінансовими ресурсами та законодавче закріплення незалежності органів фінансового контролю;

• визначення необхідності здійснення попереднього контролю й контролю за фактичними результатами;

• наявність внутрішнього та зовнішнього контролю як обов'язкової умови існування фінансового контролю;

• гласність та відкритість контрольних органів з обов'язковою вимогою додержання комерційної та іншої таємниці, що захищається законом.

На зазначених принципах повинна будуватися діяльність Не лише вищих органів фінансового контролю, але й всіх інших органів, що його здійснюють.

Завдання фінансового контролю: забезпечити своєчасне, найбільш ефективне, повне збирання грошових коштів, сприяти їх збільшенню, пошук нових джерел доходів; перевірка фінансових планів підприємств, установ і організацій, планів виробництва, планів по собівартості, прибутку, платежах у бюджет тощо з метою раціонального використання коштів; забезпечення виконання і додержання законів і фінансової дисципліни всіма державними, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами; попередження та усунення порушень фінансової дисципліни.

Безпосереднім предметом фінансового контролю виступають первинні документи, що містять відомості про фінансово-господарську діяльність контрольованого суб'єкта.

Види фінансового контролю:

в залежності від часу проведення:

• попередній;

• поточний (оперативний);

• наступний.

за характером:

• обов'язковий;

• ініціативний.

за суб'єктами:

• контроль органів законодавчої влади і місцевого самоврядування;

• контроль Президента України;

• контроль органів виконавчої влади загальної компетенції;

• контроль органів виконавчої влади спеціальної компетенції;

• контроль фінансово-кредитних органів;

• відомчий контроль;

• громадський контроль;

• аудиторський контроль.

Існує й інша класифікація фінансового контролю: за суб'єктами здійснення; за джерелами інформації; за змістом контрольованих відносин; за періодичністю здійснення.

Фінансовий контроль здійснюється багатьма органами:

• Верховною Радою України;

• Рахунковою палатою Верховної Ради України;

• Президентом України;

• Кабінетом Міністрів України;

• місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

• Міністерством Фінансів України;

• Державним казначейством;

• Національний банк України та інші.

Державний фінансовий контроль здійснюється спеціально уповноваженими органами держави.

Незалежний фінансовий контроль здійснюється недержавними установами, організаціями та містить:

• незалежний фінансовий контроль, що здійснюється громадськими організаціями;

• незалежний фінансовий контроль, що здійснюється аудиторськими організаціями, аудиторами.

Фінансовий контроль є інструментом фінансового права, який складається із норм матеріальних та процесуальних, які регулюють суспільні відносини, які виникають з приводу встановлення відповідності фактичного стану завданому в галузі фінансової діяльності держави.