Питання для самоконтролю

1. Надайте поняття фінансового права України, визначте його систему та джерела.

2. Охарактеризуйте фінансово-правові норми та відносини.

3. Визначте поняття бюджетного права, охарактеризуйте бюджетні правовідносини та їх суб’єкти.

4. Визначте поняття і предмет податкового права України.

5. Охарактеризуйте суб’єкти і об’єкти податкових правовідносин.

6. Розгляньте правові основи системи оподаткування.

7. Надайте поняття податку та охарактеризуйте види податків.

Завдання до самостійної роботи

1. Вивчити теоретичний матеріал за темою, засвоїти основні поняття і терміни, вивчення законодавчих та інструктивних документів.

2. Підготуватися до семінарського заняття (презентаційний виступ, доповідь, есе).

Термінологічний словник ключових понять

Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законодавства України і формується за рахунок визначених ним внесків юридичних і фізичних осіб.

Децентралізовані фонди коштів - грошові фонди підприємств, установ, організацій усіх форм власності, які створюються в різних галузях народного господарства.

Джерела фінансового права - правові форми зовнішнього вираження норм фінансового права.

Метод фінансового права - система юридичних прийомів (способів), за допомогою яких здійснюється регулювання фінансових правовідносин, юридичний вплив на учасників останніх.

Методи фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування - конкретні способи (прийоми), що застосовуються в процесі формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави й місцевого самоврядування. Нормативно-правовий акт - письмовий документ компетентного органу публічної влади, в якому закріплені формально-обов'язкові правила поведінки загального характеру.

Міністерство фінансів України - центральний орган в управлінні фінансами України. Головними його функціями є: вироблення основ і напрямів фінансової політики держави та розроблення заходів щодо їх реалізації; організація бюджетного процесу, складання проекту Державного бюджету та його виконання після затвердження Верховною Радою України; здійснення заходів з мобілізації коштів через систему державного кредиту та управління державним боргом; організаційне регулювання фінансової діяльності суб’єктів господарювання через установлення правил здійснення фінансових операцій, форм фінансових документів, порядку ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності; організація функціонування ринку цінних паперів; забезпечення фінансових відносин держави з іншими країнами, міжнародними організаціями і фінансовими інституціями; організація і здійснення фінансового контролю в Україні.

Предмет фінансового права - суспільні відносини, що виникають, змінюються й припиняються в галузі формування, розподілу й використання фондів коштів держави та місцевого самоврядування й врегульовані фінансово-правовими нормами.

Ринок фінансових послуг - сфера різноманітних послуг, що надаються суб’єктам фінансових відносин - підприємницьким структурам, державі і громадянам - у процесі їх фінансової діяльності. Ці послуги можна об’єднати у три групи: фінансове посередництво: страхування; консалтинг, аудит та інформаційні послуги.

Система фінансового права - об'єктивно обумовлена внутрішня організація фінансового права, що полягає в єдності й узгодженості фінансово-правових норм та їх згрупуванні у фінансово-правові інститути й підгалузі.

Структура фінансово-правової норми - це об'єктивно зумовлена потребами фінансово-правового регулювання її внутрішня організація, яка виражається в її розподілі на складові елементи та у функціональних зв'язках між ними.

Фінансова діяльність держави й органів місцевого самоврядування - врегульований нормами права процес формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави й місцевого самоврядування для забезпечення їхніх завдань і функцій та задоволення публічного інтересу.

Фінансова система - система врегульованих фінансово-правовими нормами фінансових інститутів, об'єднаних спільними формами та методами формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів.

Фінансова установа - установа, яка входить до складу фінансової системи країни, здійснює операції з фінансовими ресурсами чи регулює фінансові зв’язки та відносини (банки, фінансові фонди, страхові компанії, державні фінансові установи тощо).

Фінансове законодавство - сукупність нормативно-правових актів та інших джерел фінансового права, в яких фінансово-правові норми мають своє зовнішнє вираження.

Фінансове право - самостійна галузь права, яка є системою норм прав, що регулюють суспільні відносини в процесі формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави та місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їхніх завдань і функцій і задоволення публічного інтересу.

Фінансовий інститут - група однорідних економічних відносин, врегульованих фінансово-правовими нормами й взаємопов'язаних за формами та методами формування, розподілу й використання фондів грошових коштів.

Фінансовий ринок - сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов’язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності.

Фінансові правовідносини - це врегульовані фінансово-правовими нормами суспільні відносини, які виникають, змінюються або припиняються в галузі формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави чи місцевого самоврядування та які врегульовані нормами фінансового права.

Фінансово-правовий інститут - сукупність фінансово-правових норм, які регулюють певну групу однорідних фінансово-правових відносин.

Форми фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування - зовнішнє вираження діяльності органів державної влади й місцевого самоврядування в галузі формування, розподілу й використання фондів коштів держави й місцевого самоврядування, що зумовлюється змістом такої діяльності.

Централізовані фонди коштів - грошові фонди, які перебувають у розпорядженні держави та органів місцевого самоврядування як суб'єктів публічної влади й призначенні для задоволення потреб держави або відповідного іі територіального утворення.