Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

При вивченні першого питання студентам треба запам’ятати, що кримінальне право - це система правових норм, які визначають основи і принципи кримінальної відповідальності, встановлюють, яка суспільна дія є злочином і яке покарання може бути застосоване до особи, котра його вчинила.

Кримінальне право, як галузь правової системи України, становить собою сукупність правових норм, що встановлюють принципи кримінального законодавства, а також встановлює, які діяння визнаються злочинами і якому покаранню підлягають особи, винні у скоєнні цих злочинів.

Кримінальне право знаходить своє відображення у кримінальному законодавстві, що зведене в єдиний нормативно-правовий акт – Кримінальний кодекс України (далі –КК), який складається з двох частин – Загальної та Особливої.

Загальна частина Кримінального кодексу складається з 15 розділів, що, у свою чергу, поділяються на 108статей. У Загальній частині містяться норми, які встановлюють принципи та загальні положення кримінального права, а також визначають його основні інститути, наприклад, поняття злочину і його видів, вини та її форми, співучасті в злочині, повторності, сукупності та рецидиву злочину, покарання і його мети, видів покарань і підстав їх застосування. Це норми, що застосовуються до всіх злочинів.

Принципи кримінального законодавства є основними джерелами кримінального права та мають характер обов’язкових для законодавця, правозастосовчих органів і громадян.

Найважливішими принципами кримінального права є:

• відповідальність лише за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом як злочин (ч. 1 ст. 2 КК);

• відповідальність лише за наявності вини (ст. 23 КК);

• особистий характер відповідальності (ст. 18 КК);

• індивідуалізація кримінальної відповідальності та покарання.

У першому розділі передбачені загальні положення (ст.1-2), у другому –закон про кримінальну відповідальність (ст. 3-10), у третьому міститься оняття злочину, його стадії та види (ст. 11-17), у четвертому подається поняття суб’єкта злочину (ст. 18-22), у п’ятому подається опис форм злочину (ст. 23-25), у шостому співучасті у злочині (ст.26-31), сьомий розділ розглядає поняття повторності, сукупності та рецидиву злочинів (ст. 32-35), у восьмому розділі розглядаються обставини, що включають злочинність діяння (ст. 36-43), у дев’ятому підстави звільнення від кримінальної відповідальності (ст. 44-49), у десятому покарання та його види (ст. 50-64), одинадцятий розглядає засади призначення покарання (ст. 65-73), дванадцятий звільнення від покарання і його відбування (ст.71-87), тринадцятий містить положення про судимість (ст. 88-91), чотирнадцятий передбачає примусові заходи медичного характеру та примусове лікування (ст. 92-96) і п’ятнадцятий розділ розглядає особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Особлива частина складається з 20 розділів, які створюють цілісну систему, побудовану за родовим об’єктом. Вона містить норми, що вказують, які конкретно суспільно небезпечні діяння є злочинами і які заходи кримінального покарання можуть бути застосовані до осіб, що їх вчинили.

Статті КК, норми яких передбачають відповідальність за злочини, що посягають на основні цінності української державності, проголошені у статтях 1 і 2 Конституції України, містяться у розділі І «Злочини проти основ національної безпеки України».

Статті, норми яких охороняють людину, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканність та безпеку, містяться у розділі II «Злочини проти життя та здоров’я особи», розділі III «Злочини проти волі, честі та гідності особи» і в розділі IV «Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи». У п’ятому розділі об’єднані «Злочини проти виборчих,трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянства». Отже, усі 20 розділів систематизовані за групами споріднених суспільних відносин, на які посягають відповідні злочини. Їх послідовність відповідає цінності об’єктів, зафіксованих у Конституції України. Такі об’єкти, як мир і безпека людства, розташовані в останньому (двадцятому) розділі, оскільки такі злочини здійснюються рідше, ніж загальнокримінальні злочини.

У зв’язку з тим що абсолютна більшість норм Особливої частини встановлює кримінальну відповідальність за окремі види злочинів, їх структура характеризується однорідністю складових елементів; у них чітко визначені диспозиція та санкція.

Диспозицією називається частина норми Особливої частини, у якій визначається злочинне діяння. Вона буває чотирьох видів:

• проста,

• описова,

• банкетна,

• відсилочна.

Санкція – це частина статті, що визначає вид і розмір покарання за злочин, зазначений у диспозиції. У КК застосовується відносно визначена (має один вид покарання, вказуючи верхню та нижню межі) й альтернативна (у якій міститься вказівка на два чи кілька видів основних покарань, з котрих суд обирає лише один) санк

Крім того, студентам треба знати, що завдання кримінального права становлять:

• охорону суспільного ладу України, його політичної і економічної систем, захист державного суверенітету від злочинних посягань;

• забезпечення захисту життя, здоров’я, часті і гідності громадян, їх конституційних прав і свобод;

• захист власності, громадського порядку, довкілля;

• викорінювання усіляких порушень правопорядку і, перш за все, злочинів;

• забезпечення миру і безпеки людства;

• усунення причин, що породжують злочини.

При розгляданні третього питання студентам треба запам’ятати, що кримінальна відповідальність - це один із видів юридичної відповідальності, правовий наслідок вчинення злочину, який полягає у застосуванні до винної особи заходів державного примусу у формі кримінального покарання.

Крім цього, студентам треба також знати, що підставою для кримінальної відповідальності є факт учинення злочину та його склад. Вона застосовується лише судом і лише до особи, винної у скоєнні злочину.

Кримінальній відповідальності підлягає осудна особа за вчинення будь-якого злочину з 16 років, а за деякі найбільш небезпечні злочинні діяння кримінальну відповідальність встановлено з 14 років (ст.22 Кримінального кодексу України).

Студенти також повинні знати, що законом передбачені і підстави звільнення від кримінальної відповідальності. До них належать:

• дійове каяття винного;

• примирення винного з потерпілим;

• передача особи на поруки;

• зміна обстановки;

• закінчення строків давності;

• закон про амністію чи акт помилування;

• застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх;

• спеціальні види звільнення за Особливою частиною Кримінального Кодексу України.

При розгляданні останнього питання, студенти треба знати, що кримінальне покарання - це особливий захід державного примусу, що застосовується судом від імені держави до особи, винної у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Студентам необхідно уяснити, що застосовуючи кримінальне покарання, держава переслідує наступні цілі:

• настання негативних наслідків для винного (кара);

• виправлення і перевиховання засудженого;

• запобігання вчиненню засудженим нових злочинів (спеціальне попередження);

• запобігання вчиненню злочинів іншими особами (загальне попередження).

Також студенти повинні запам’ятати, що кримінальне покарання характеризується тим, що не має на меті завдати фізичних страждань засудженій особі або принижувати її гідність, що кримінальне покарання являє собою справедливий акт правосуддя.