Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте сімейне право як галузь права.

2. Визначте поняття та зміст шлюбу.

3. Назвіть та охарактеризуйте порядок і умови укладення шлюбу.

4. Визначте поняття та зміст шлюбного контракту.

5. Визначте та охарактеризуйте особисті немайнові права та обов’язки подружжя.

6. Назвіть та охарактеризуйте майнові права та обов’язки подружжя.

7. Майнові та особисті немайнові права та обов’язки дитини.

8. Розгляньте поняття та порядок і умови припинення шлюбу.

9. Загальна характеристика Сімейного кодексу України.

10. Визнання шлюбу недійсним.

11. Взаємні права та обов’язки батьків і дітей.

12. Підстави позбавлення батьківських прав.

13. Над ким встановлюється опіка та піклування.

14. Поняття та процедура усиновлення.

Завдання до самостійної роботи

1. Вивчити теоретичний матеріал за темою, засвоїти основні поняття і терміни, вивчення законодавчих та інструктивних документів.

2. Підготуватися до семінарського заняття (презентаційний виступ, доповідь, есе).

Термінологічний словник ключових понять

Сімейне право - це сукупність правових норм, які регулюють особисті немайнові й пов’язані з ними майнові відносини громадян, що виникають із шлюбу й належності до сім ї.

Сім я - це первинний та основний осередок суспільства. Сім ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Шлюб - це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Рекомендована література

Основна література: 19; 25; 26; 28; 32; 34; 37; 39; 43; 52; 54; 55; 59; 61; 70; 77; 79; 82; 89; 97; 98; 99; 102; 103; 130; 137; 169; 172-174.

Тема 7. Основи соціального законодавства План вивчення теми

1. Поняття соціального захисту та його види.

2. Джерела права соціального захисту та забезпечення населення.

3. Правові основи пенсійного забезпечення.

4. Особливості правового захисту ветеранів праці, інвалідів, потерпілих від катастрофи на ЧАЕС.

Навчальні цілі: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про: поняття соціального захисту та соціального забезпечення, його види; види пенсій за законодавством України та правові основи пенсійного забезпечення; види соціальної допомоги сім’ям із дітьми; джерела права соціального захисту та забезпечення населення; юридичні гарантії права на охорону здоров’я.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

При вивченні першого питання студентам треба знати, що ст.1 Конституції України проголосила Україну правовою і соціальною державою, яка повинна визнавати та забезпечувати основні соціальні права людини і громадянина.

У зв’язку з цим держава бере на себе зобов’язання захистити найбільш уразливі верстви населення, які з об’єктивних причин обмежені у здійсненні своїх прав і забезпеченні законних інтересів.

Так, студенти повинні знати, що згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них причин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Студентам треба запам’ятати, що соціальний захист полягає у встановленні державою гарантій права громадян на працю, допомогу на випадок безробіття, допомогу у разі втрати працездатності, у старості, державну допомогу малозабезпеченим сім’ям та сім’ям з дітьми, допомогу і пільги окремим категоріям громадян та ін.

З цією метою законодавством держави встановлюються державні соціальні гарантії.

Студенти повинні розуміти, що розвиток і вдосконалення соціальної політики держави, спрямованої на забезпечення соціальних прав громадян, неможливий без відповідної самостійної галузі права - права соціального захисту.

Право соціального захисту - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у сфері реалізації, охорони і захисту соціальних прав людини і громадянина.

Основною складовою права соціального захисту є право соціального забезпечення.

Студентам треба знати, що право соціального забезпечення - це сукупність правових норм, які регулюють відносини у сфері матеріального забезпечення верств населення, окремих громадян, які в силу об’єктивних причин можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до існування, або потребують додаткового матеріального забезпечення та не можуть самостійно уникнути соціальних ризиків.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:

• пенсійне страхування;

• страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

• медичне страхування;

• страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

• страхування на випадок безробіття.

Державою створюються відповідні страхові фонди, що беруть на себе зобов’язання щодо збору страхових унесків і надання застрахованим особам матеріального забезпечення та соціальних послуг при настанні страхових випадків.

Об’єктом загальнообов’язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім’ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Соціальне забезпечення – це форма розподілу матеріальних благ із метою задоволення життєво необхідних індивідуальних потреб громадян при настанні соціального ризику за рахунок спеціальних соціальних фондів або за рахунок бюджетів різних рівнів (державного та місцевих) у випадках і на умовах, встановлених у законі.

Соціальному забезпеченню, відповідно до ст.46 Конституції України, підлягають всі громадяни незалежно від громадянства, форми та виду суспільнокорисної діяльності.

Держава гарантує, що забезпечення здійснюється у випадках настання соціального ризику на рівні не нижче встановлених соціальних стандартів.

Державні соціальні гарантії – це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мініму.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

• пенсія за віком;

• пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

• пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

• За рахунок коштів Накопичувального фонду, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснюються такі пенсійні виплати:

• довічна пенсія з установленим періодом; довічна обумовлена пенсія;

• довічна пенсія подружжя; одноразова виплата.

Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один із видів довічної пенсії за її вибором.

При підготовці питання пенсійного забезпечення студентам треба запам’ятати, що основними нормативно-правовими актами, що регулюють пенсійне забезпечення в Україні, є Конституція України, Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закони України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Участь у недержавному пенсійному забезпеченні добровільна. Роботодавці можуть запроваджувати створення професійних пенсійних фондів, працівники – індивідуально приймати участь у корпоративних пенсійних фондах.

Студентам треба знати, що закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел та ін.

Студентам треба також знати, що система недержавного пенсійного забезпечення входить складовою частиною системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових пенсійних виплат.

Для визначення права особи на пенсійні виплати та їхнього розміру велике значення має її страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню і за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Так, студенти повинні знати також, що право на державну допомогу мають незастраховані громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.

При цьому студенти повинні пам’ятати, що дитиною визнається особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Отже, студенти повинні зрозуміти, що державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям полягає у щомісячній допомозі, яка надається у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім’ї.

При цьому студенти треба знати, що малозабезпеченою сім’єю визнається сім’я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї.

Прожитковий мінімум для сім ї - це визначена для кожної сім’ї залежно від складу, сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення».

Студенти також повинні звернути увагу на те, що право на державну допомогу закон надає малозабезпеченим сім’ям, які постійно проживають на території України.

Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім’ї та її середньомісячним сукупним доходом, який обчислюється за методикою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Кожний рік Законом України «Про Державний бюджет України» Встановлюється прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць; розмір мінімальної заробітної плати; рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям" у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення; розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям.

Так, наприклад, Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» статтею 7 встановив, що у 2015 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2015 року - 1176 гривень, з 1 грудня - 1330 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років: з 1 січня 2015 року - 1032 гривень, з 1 грудня - 1167 гривень;

дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2015 року - 1286 гривень, з 1 грудня - 1455 гривень;

працездатних осіб: з 1 січня 2015 року - 1218 гривень, з 1 грудня - 1378 гривень;

осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 грудня - 1074 гривні.

Статтею 8. встановлено, що у 2015 році розмір мінімальної заробітної плати складає:

у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень, з 1 грудня - 1378 гривень;

у погодинному розмірі: з 1 січня - 7,29 гривні, з 1 грудня - 8,25 гривні.

Статтею 9 установлено, що у 2015 році рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям" у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення становить: для працездатних осіб - 21 відсоток, для дітей - 85 відсотків, для осіб, які втратили працездатність, та інвалідів - 100 відсотків відповідного прожиткового мінімуму.

Розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям у 2015 році не може бути більше ніж 75 відсотків від рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім’ї.

У 2015 році здійснюється виплата державної соціальної допомоги, передбаченої пунктом 1-1 статті 15 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям".

Рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних дитячих дошкільних закладах відповідно до Закону України "Про дошкільну освіту" у 2015 році збільшується відповідно до зростання прожиткового мінімуму.

Одиноким особам, визнаним за результатами медико-соціальної експертизи непрацездатними, які не мають інших джерел до існування, державна соціальна допомога може бути призначена на строк визнання особи непрацездатною. Одиноким особам, які досягли 65-рчного віку і не мають інших джерел для існування, державна соціальна допомога може бути призначена довічно.

Відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», призначаються такі види державної допомоги сім’ям із дітьми:

• допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;

• одноразова допомога при народженні дитини;

• допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

• допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;

• допомога на дітей одиноким матерям.

Покриття витрат на виплату державної допомоги сім’ям із дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Перші три види допомоги особам, застрахованим у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, виплачуються Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатно.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною до моменту досягнення дитиною вказаного віку включно.

Крім того, студенти повинні знати, що в нашій державі на законодавчому рівні визначено організаційні та правові засади соціальної роботи з дітьми та молоддю. Основним нормативним документом, що регулює зазначене питання, є Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», прийнятий Верховною Радою України 21.06.2001 р.

При вивченні цього питання студентам треба звернути увагу на те, що з метою надання різноманітних соціальних послуг, соціально-медичної, психолого-педагогічної, правової, інформаційної, матеріальної та інших видів соціальної допомоги, консультування дітей та молоді, розроблення та здійснення системи заходів по створенню умов, достатніх для життєдіяльності різних категорій дітей та молоді, здійснення соціально-профілактичної роботи серед дітей та молоді, проведення системи заходів щодо запобігання негативним явищам та їх подолання в нашій державі функціонує система суб’єктів соціальної роботи з дітьми та молоддю, до яких відносяться уповноважені органи, які здійснюють відповідну соціальну роботу, та фахівці із соціальної роботи.

Студенти повинні також знати, що окрема увага у законодавстві приділена захисту прав інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів. Так, Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16.11.2000 р. зазначеним особам гарантовано право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України.

Інвалідам з дитинства, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу і пенсію, призначається державна соціальна допомога або пенсія за їх вибором. Державна соціальна допомога або пенсія інвалідам з дитинства, яких визнано недієздатними, а також на дітей-інвалідів призначається за вибором їхніх батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника.

Розмір державної соціальної допомоги призначається в залежності від категорії, до якої належить особа, та у відсотках до прожиткового мінімуму, і підвищується у зв’язку із його збільшенням.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства або на дітей-інвалідів віком до 16 років призначається органами соціального захисту населення і виплачується державними підприємствами і об’єднаннями зв’язку за місцем проживання інваліда з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей-інвалідів.

Держава, згідно з Конституцією України, гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у галузі охорони здоров’я шляхом:

• створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров’я;

• організації та проведення системи державних і громадських заходів щодо охорони та зміцнення здоров’я;

• подання всім громадянам гарантованого рівня медико-санітарної допомоги у обсязі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;

• здійснення державного і можливості громадського контролю та нагляду в галузі охорони здоров’я;

• організації державної системи збирання, обробки й аналізу соціальної, екологічної та спеціальної медичної статистичної інформації;

• встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у галузі охорони здоров’я.