Тема 5. Трудове право План вивчення теми

1. Загальні положення.

2. Колективний договір.

3. Трудовий договір.

4. Переведення на іншу роботу.

5. Підстави припинення трудового договору.

6. Робочий час та час відпочинку.

7. Матеріальна відповідальність працівників.

8. Трудова дисципліна.

9. Індивідуальні трудові спори.

Навчальні цілі: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про: трудовий договір. підстави припинення трудового договору; робочий час та час відпочинку; матеріальну відповідальність працівників; трудову дисципліну; працю жінок та неповнолітніх.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

При вивченні першого питання студенти повинні зрозуміти, що право на працю - це одне із невід’ємних конституційних прав громадян незалежної демократичної держави, що означає можливість заробляти собі на життя працею, яку вони вільно обирають або на яку вільно погоджуються.

Праця - це необхідна умова життя людини і суспільства. Саме праці люди зобов’язані своїми надбаннями та досягненнями.

Студенти повинні знати, що праця - це свідома вольова діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, надання послуг, діяльність, яка характеризує певні споживчі цінності. Але люди не можуть створювати споживчі цінності, не об’єднуючись певним чином для спільної діяльності. Тому процес праці майже завжди має колективний характер й значною мірою опосередковується через трудові відносини.

Студентам треба знати, що трудові правовідносини - це відносини між працівником та власником підприємства, установи, організації, за якими працівник зобов’язується виконувати певну роботу з дотриманням внутрішнього розпорядку, а власник, або уповноважена ним особа, зобов’язується оплачувати його працю, забезпечувати належні, необхідні і безпечні умови для праці.

Крім того, студентам необхідно зрозуміти, що трудове право України - це система встановлених або санкціонованих державою правових норм, які регулюють індивідуальні і колективні трудові відносини у суспільній організації праці.

Предмет трудового права складають суспільно-трудові відносини, що регулюються нормами трудового права.

Студентам також необхідно знати, що трудові та інші відносини, пов’язані з ними, регулюються Конституцією України та більш як 250 нормативно-правовими актами. Основним джерелом трудового права є Кодекс законів про працю України.

Такими чином, розглянувши перше питання студенти повинні запам’ятати, що трудове право-провідна галузь українського права, яка є системою норм, що регулюють індивідуальні і колективні трудові правовідносини і встановлюють права й обов’язки в галузі праці на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та відповідальність у разі їх порушення.

При підготовці другого питання студенти повинні знати, що трудовий договір - це головний інститут трудового права. Як правовий інститут він характеризується сукупністю правових норм, які регулюють порядок виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин і є організаційно-правовою формою застосування праці громадян.

Колективний договір - це нормативно-правовий договір, що укладається на виробничому рівні між роботодавцем і найманими працівниками з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів суб'єктів соціального партнерства.

Колективний договір укладається між роботодавцем і одним або кількома профспілковими (чи іншими уповноваженими на представництво трудовими колективами) органами, а у разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраних та уповноважених трудовим колективом. Колективний договір традиційно вважається одним із основних інститутів трудового права.

Колективний договір укладається відповідно до ст. 10-20 КЗпП України, Закону України "Про колективні договори і угоди" та взятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин.

Колективний договір укладається на підприємствах незалежно від форм власності, які використовують найману працю і мають права юридичної особи, є обов'язковим до виконання суб'єктами трудових відносин.

Навіщо існує колективний договір? У змісті колективного договору:

1) конкретизуються правові норми, встановлені державою. Наприклад конкретизується тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці;

2) встановлюються умови праці, якщо згідно із законодавством це віднесено до компетенції суб'єктів договірного регулювання. Сторони встановлюють особливості оплати праці працівників конкретного підприємства;

3) може йтися про підвищення рівня пільг і гарантій, встановлених законодавством. Так, за кошти роботодавця для працівників можуть додатково встановлюватися пільги і компенсації;

4) заповнюються прогалини у трудовому праві.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін, зокрема:

• зміни в організації виробництва та праці;

• нормування й оплата праці, встановлення розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

• участь трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом);

• режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку;

• умови і охорона праці;

• забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників та ін.

Студентам треба зрозуміти, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства - установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган чи фізична особа, зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Студентам треба знати, що трудовий договір може бути:

• безстроковий - укладається на невизначений строк;

• на визначений строк, що встановлюється за погодженням сторін;

• на час виконання певної роботи.

Особливим видом трудового договору є контракт.

Працівник вправі укладати трудовий договір на одному або водночас на декількох підприємствах - праця за сумісництвом.

Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Законодавство передбачає випадки, коли додержання письмової форми є обов’язковим.

Студентам треба знати, що учасником трудових правовідносин може бути особа, яка досягла 16-річного віку, як виняток 14-15 років.

Студенти повинні відмежовувати трудовий договір від цивільно-правового договору. Головне в цьому відмежуванні полягає у тому, що об’єктом цивільного договору є конкретна річ, майновий результат праці, і особа виконує певну роботу за власними правилами, у той час як об’єктом трудового договору є сам процес праці робітника за певною спеціальністю чи класифікацією з обов’язковим підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку.

При підготовці наступного питання, студенти повинні знати, що контракт - це особливий вид трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівників, умови розірвання договору можуть встановлюватися угодою сторін.

Контракт як особливий вид трудового договору повинен спрямовуватись на забезпечення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника.

Студентам треба запам’ятати, що контракт укладається тільки у випадках чітко визначених законами. Контракт не може змінювати порядок вирішення індивідуальних трудових спорів, повної матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі чи організації.

При розгляданні четвертого питання студенти повинні запам’ятати, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок ведення трудових книжок працівників регулюється підзаконним нормативно-правовим актом. Так, згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93р. трудові книжки ведуть на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п’ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи. При влаштуванні на роботу працівники зобов’язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Працівникам, що влаштовуються на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п’яти днів після прийняття на роботу.

Студентам треба знати, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення, і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Студенти повинні також знати, що стягнення до трудової книжки не заносяться.

Крім цього, студенти повинні знати, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Днем звільнення вважається останній день роботи. Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним.

Студентам також необхідно знати, що трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і в організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Робочий час - це встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки.

Робочий час поділяється на види, розрізняють нормальний, скорочений і неповний робочий час. Законодавство про працю не дає визначення часу відпочинку. Наукою трудового права традиційно під часом відпочинку розуміється час, протягом якого працівник є вільним від виконання трудових обов'язків і вправі використовувати його на власний розсуд.

Законодавством встановлені наступні види часу відпочинку:

• перерви протягом робочого дня (зміни);

• щоденний відпочинок (міжзмінна перерва);

• вихідні дні (щотижневий відпочинок);

• святкові і неробочі дні;

• відпустки.

Напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

Режим роботи, тобто початок і закінчення щоденної роботи, визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вони затверджуються трудовим колективом за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на підставі типових правил.

Підстави і порядок застосування роздрібненого робочого дня визначаються законодавством.

Відповідно до ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу (далі – РЧ) працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Ця норма не може бути збільшена ні колективним договором, ні трудовим договором.

Право на відпочинок згідно з Конституцією — Основним Законом України — має кожен, хто працює. У трудовому праві України часом відпочинку вважається період, протягом якого працівник вільний від виконання трудових обов’язків та може використовувати його на свій розсуд. Основними видами часу відпочинку є: перерви протягом робочого дня (зміни); щоденний (міжзмінний) відпочинок; вихідні дні (щотижневий безперервний відпочинок); святкові та неробочі дні; відпустки.

Усім працівникам надається перерва для відпочинку і харчування, яка не включається до робочого часу. Право на відпустки мають всі громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Нарівні з громадянами України право на відпустки мають іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні Порядок надання відпусток. Щорічні основна та додаткові відпустки повною тривалістю у перший рік роботи надаються після 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Щорічні відпустки за другий та наступні роки можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Законодавство України обмежує випадки проведення робіт у святкові, неробочі та вихідні дні. Робота в ці дні оплачується в підвищеному розмірі, в окремих випадках компенсується наданням вихідного дня.