Висновки

В ході даного дослідження було визначено напрями та можливості застосування навичок саморегуляції керівниками органів внутрішніх справ при здійсненні управлінської діяльності; надано практичні рекомендації по розвитку вмінь та навичок щодо застосування прийомів саморегуляції. Детально розглянуто складові елементи емоційних перевантажень з метою формування вмінь по вчасному виявленні ознак стресу, дистресу та вміння ефективно їх позбавлятися. Подано програму тренінгу та надано ряд практичних рекомендацій з метою формування вмінь по застосуванню прийомів психічної саморегуляції в складних умовах управлінської діяльності.

Підводячи підсумки хотілося б зазначити, що викладені у даній праці можливості людини у застосуванні методик психічної саморегуляції не є межею у використанні її безцінних ресурсів. Психологічні механізми саморегуляції формуються в ході становлення особистості і пов’язані з розвитком важливих психічних новоутворень – самосвідомості, самопізнання, рефлексії, самооцінки та самоконтролю. Названі властивості особистості інтегруються із світоглядом, освітою та досвідом людини. Однак, на сучасному етапі розвитку психологічних наук досконало ще не вивчено всі можливості психіки людини, що змушує нас тільки здогадуватись про її прихований потенціал.

Сьогодні над проблемою заміщення стресових ситуацій релаксаційним захистом у багатьох країнах світу працюють фізіологи, психоаналітики, психотерапевти, гіпнологи. Оскільки виконання управлінських функцій в екстремальній ситуації ускладнюється почуттям підвищеної відповідальності, необхідністю застосування евристичних компонентів мислення, негативним впливом на психічне здоров'я й працездатність керівника, то важливість розвитку та формування навичок саморегуляції та самовиховання у керівників органів внутрішніх справ важко переоцінити.

Мисленнєве «прокручування» психотравмуючої ситуації і досягнення

релаксації в цей період зупиняє втрату психічної енергії, затримує розвиток найбільш небезпечних фаз стресу, перехід в депресію. Потрібно навчити сучасного керівника змінювати своє відношення до стресу через зняття "вегетативних бурь" за допомогою релаксації. Саме з цього повинна починатися профілактика негативних емоційних станів таких, як стрес, дистрес, фрустрація, афект, депресія, страх і ін. Керівникові слід усвідомити, що наймогутнішим засобом подолання стресу є свідомість людини.

Достовірно відомо, що психотронні та транквілізуючі засоби не можуть зняти підсвідому агресивність і зробити Людину добрішою. Тільки невпинна робота над собою і прагнення до самовдосконалення дозволять керівнику вберегти найдорожче – здоров’я.

З метою створення позитивного образу сучасному керівнику ОВС буде корисним засвоїти деякі принципи ставлення до життя, які сприятливо впливають на мотиваційну саморегуляцію. До них належать: 1) уміння відрізнити головне від другорядного, 2) збереження внутрішнього спокою в різних ситуаціях, 3) емоційна зрілість і стійкість, 4) знання засобів впливу на події, 5) уміння підходити до проблеми з різних точок зору, 6) готовність до будь-яких неочікуваних подій, 7) сприйняття дійсності такою, якою вона є, а не такою, яку хотілося б бачити, 8) намагання шукати нові, змістовніші мотиви життєдіяльності, 9) розвиток спостережливості, 10) уміння бачити перспективу життєвих подій, 11) намагання зрозуміти інших, 12) уміння вибирати позитивний досвід з подій, які сталися.

Наведені принципи ставлення до життя можуть допомогти людині в складних життєвих ситуаціях. При достатньому розвитку свідомості людина з об'єкту зовнішніх впливів перетворюється в суб'єкт керування своєю поведінкою. Активність особистості, яка спрямована на удосконалення своїх фізичних, моральних, трудових, естетичних та інших якостей, називається самовихованням. Це є вільна спрямована діяльність людини, прояв її самореалізації, самовираження, причому відбувається вона не примусово, а за власним свідомим вибором.

Самовиховання є системою дій, які зумовлені соціальними та індивідуальними орієнтирами, інтересами, метою, умовами життя особи. Іншими словами, самовиховання є самоуправління особи, з наміром змінити себе. Воно буде ефективним, коли будуть визначені його завдання. Щоб визначити завдання самовиховання, необхідно мати чітке уявлення про себе, тобто володіти самоаналізом. Здатність аналізувати і вивчати риси своєї особистості потребує вміння спостерігати за своїми переживаннями, сконцентруватися на собі і на причинах, які спричиняють різні психічні стани, конкретні дії, радість, тривогу або страх. Однак нерідко люди приписують собі неіснуючі якості, захищаючись від внутрішнього конфлікту між своїм «я» і самооцінкою. Тому при визначенні завдань самовиховання важливо орієнтуватися не лише на те, яким себе вважає суб'єкт, але й на те, яким бачать його інші люди. Думки інших людей допоможуть особистості змінити перекручене уявлення про себе, а потім скласти програму самовиховання, приймаючи рішення, які з особистих якостей потребують розвитку, а які треба змінити. Успіх самовиховання залежить від того, наскільки людина володіє методами його застосування. Під цим розуміють методи і підходи, якими користується особа, щоб впливати на свою свідомість, почуття, волю з метою реалізації програми самовиховання.

І, наостанок, кілька практичних порад - установок по подоланню наслідків стресової ситуації.

Як подолати стрес, пов'язаний із психотравмуючою ситуацією, у яку Ви були залучені:

1. Включатися в спілкування.

(Ви повинні спілкуватися з іншими людьми).

2. Виявіть співчуття.

(Співчуття один до одного й жаль, що подібну ситуацію довелося пережити).

3. Контроль.

(Контроль над самим собою й за ситуацією).

4. Висловте переконаність.

(Ви вірите, що зробили те, що зобов'язані були зробити).

5. Жити із чистою совістю.

(Ви вірите, що зроблене Вами було правильним).

Памятайте, що першу допомогу в гострій стресовій ситуації людина повинна надати сама собі дотримуючись певних правил, основними з яких є: в гострій стресовій ситуації не приймайте ніяких швидких рі­шень (якщо не йдеться про екстремальні ситуації з обмеженням часу: загроза життю людей, аварії, стихійні лиха тощо); неквапливо порахуйте до десяти; зробіть дихальні вправи: вдих через ніс, затримка дихання на 10 секунд, повільний видох; якщо стресова ситуація настала в приміщенні, вибачтесь перед оточуючими і вийдіть з кімнати. Вам слід побути одному.

Таким чином, запропоновані рекомендації містять той мінімум практичних установок, якими повинен володіти сучасний керівник органів внутрішніх справ для забезпечення й підтримки високого рівня психологічної стійкості.