10

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА АГПФЕБ

ЗАТВЕРДЖЕНО

Декан юридичного факультету

____________ А.М. Куліш

«___» ___________201__ р.

Навчальна дисципліна

ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС

ЛЕКЦІЯ № 28

Тема: Провадження у справах за участю іноземних осіб

Розробила

ст. викладач каф. АГПФЕБ

Солонар А.В.

Суми-201_ Провадження у справах за участю іноземних осіб План

1. Розгляд справ за участю іноземних громадян, підприємств, організацій, осіб без громадянства в судах України.

2. Позови до іноземних держав. Дипломатичний імунітет.

3. Судові доручення в міжнародному цивільному процесі.

Ключові слова: іноземні громадяни, іноземні юридичні особи, імунітет, абсолютний і обмежений імунітет, дипломатичний і консульський імунітет, судові доручення.

Мета лекції: навести особливості розгляду справ за участю іноземного елементу чи осіб без громадянства, охарактеризувати позови до іноземних держав, визначити поняття дипломатичного імунітету, розкрити порядок оформлення судових доручень у міжнародному судовому процесі.

1. Розгляд справ за участю іноземних громадян, підприємств, організацій, осіб без громадянства в судах України.

Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні де­ржави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі — іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками, встановленими Конституцією та за­конами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Законом України можуть бути встановлені відповідні обмеження щодо фі­зичних та юридичних осіб тих держав, в яких допускаються спеціальні обмеження цивільних процесуальних прав фізичних або юридичних осіб України.

Україна поширила на іноземців та осіб без громадянства національний правовий режим (ст. 26 Конституції України), у тому числі і у сфері цивільного судочинства, але з особливостями, які закріплені у законодавстві України та міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і які належать до джерел міжнародного цивільного процесу.

У статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без грома­дянства» іноземцями визнаються громадяни — особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України, та особи без громадянства — особи, які не належать до громадянства будь-якої держави.

Іноземними юридичними особами є такі підприємства та організації, які засновані за межами України за законами тієї країни, де вони створені.

До внутрішнього законодавства, у якому закріплено норми міжнародного цивільно­го процесу належить, Закон України «Про міжнародне приватне право». Цим законом передбачено автономію волі — принцип, згідно з яким учасники правовідносин з іноземним елементом можуть здійснити вибір права, що підлягає застосуванню до відповідних правовідносин. Цивільна правоздатність та цивільна дієздатність особи визначається її особистим законом. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Процесуальна правоздатність та дієздатність іноземця визначається правом держави, громадянином якої він є.

Процесуальна правоздатність та дієздатність особи без громадянства визна­чається правом держави, в якій ця особа постійно або переважно проживає.

Особа, яка відповідно до права своєї держави не є процесуально дієздатною, може бути визнана процесуально дієздатною на території України, якщо вона відповідно до цього Кодексу має цивільну процесуальну дієздатність.

Згідно п.1 ст. 74 Закону України “Про міжнародне приватне право”, процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.

Процесуальна правоздатність іноземної юридичної особи визначається правом держави, в якій її засновано.

Процесуальна правоздатність міжнародної організації визначається на основі міжнародного договору, відповідно до якого її створено, її установчих документів або угоди з компетентним органом України.

Згідно п. 2 ст. 74 ЗУ “Про міжнародне приватне право” на вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням статті 13 цього Закону документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).