6. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343) чи у діяльність державного діяча (ст. 344)

Родовий об'єкт злочину – суспільні відносини у сфері державного управління (порядок управління), складовою частиною (структурним елементом) яких є авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. Безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність представників правоохоронних органів та державних діячів.

Потерпілими від злочину, передбаченого ст. 343, можуть бути працівники правоохоронних органів, а ст. 344 – державні діячі. Закон дає вичерпний перелік останніх: Президент України, Голова Верховної Ради України, народний депутат України, Прем'єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини або його представник, Голова Рахункової палати або член Рахункової палати, Голова або член Центральної виборчої комісії, Голова Національного банку України, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голова Антимонопольного комітету України, Голова Фонду державного майна України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

Об'єктивна сторона обох злочинів полягає у втручанні в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343) чи державного діяча (ст. 344). Втручання може проявлятись у будь-якій формі незаконного впливу на потерпілого, спрямованого на перешкоджання виконанню ним службових обов'язків або на досягнення прийняття ним неправомірного рішення. Вплив може полягати в умовлянні, шантажуванні потерпілого, погрозі відмовити у наданні законних благ, а також у будь-якій іншій формі впливу. Незаконність впливу означає, що такі дії суперечать відповідному законові чи підзаконному актові.

Вплив може здійснюватись усно, письмово (у тому числі й анонімно), за допомогою засобів масової інформації (публікацій у газетах, виступах по радіо, телебаченню тощо), як особисто, так і за допомогою інших осіб.

Умовляння можуть супроводжуватися обіцянками допомогти вирішити якісь сімейні проблеми, надати можливість користуватися автомобілем, дачною ділянкою тощо. Прохання ж, наприклад, батьків або інших родичів правопорушника про прийняття працівником правоохоронного органу рішення в інтересах цього правопорушника не утворює складу цього злочину.

Шантажування може здійснюватися шляхом погрози розголосити відомості, що ганьблять потерпілого чи близьких йому осіб, таємницю усиновлення, відомості, які потерпілий хотів би залишити в таємниці, тощо.

Іншими формами впливу можуть бути відмова у догляді за дітьми, старими батьками, хворими, погроза зґвалтуванням тощо.

Виходячи з того, що потерпілим від злочину, передбаченого ст. 344, є державний діяч, умовляння може супроводжуватися обіцянками підтримати на виборах, під час голосування, виступити на колегії міністерства з позитивною оцінкою проекту розпорядження тощо; погроза – обіцянкою звільнити з посади, відмовою у підтриманні на виборах, голосуванням проти продовження строку перебування на посаді, припиненням повноважень тощо; інші форми впливу – відмовою виконувати певні рішення, розробити проект закону, постанови чи іншого офіційного документа, неподання такого проекту на розгляд колегіального органу, з метою показати нездатність потерпілого виконувати свої службові обов'язки тощо.

Вплив на працівника правоохоронного органу чи державного діяча шляхом захоплення чи утримання заручником його близького родича або співробітника працівника правоохоронного органу охоплюється ст. 349 і додаткової кваліфікації за ст. 343 не потребує.

Вплив на потерпілих розглядуваних злочинів шляхом підкупу належить кваліфікувати як давання або замах на давання хабара .(ст. 369 або частини 2 чи 3 ст. 15 і ст. 369).

Засобом впливу на працівника правоохоронного органу може бути вчинення й інших дій, які самі по собі є злочинними. Наприклад, втручання вчинялось шляхом опору особою, до якої не була безпосередньо звернена вимога працівника міліції, який охороняє громадський порядок. Якщо дії такої, особи не перешкодили затримати правопорушника, у тому числі й злочинця, або запобігти злочинному посяганню, то вчинене треба кваліфікувати за ч. 2 чи ч. 3 ст. 342. Коли ж внаслідок зазначених дій винний перешкодив запобігти вчиненню злочину або затримати особу, яка його вчинила, відповідальність настає за ч. 2 ст. 343 та ч. 2 чи ч. 3 ст. 342.

Якщо вплив на працівника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків чи домогтися прийняття неправомірних рішень здійснюється погрозою вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна і ця погроза перешкодила запобігти злочину чи затримати особу, яка його вчинила, вчинене треба кваліфікувати за ч. 2 ст. 343 та ч. 1 ст. 345. Якщо вказані наслідки не настали, застосовується тільки ст. 345.

Якщо втручання в діяльність працівника правоохоронного органу поєднане з насильницьким опором (я. 3 ст. 342), діями, передбаченими статтями 345, 347 або 348, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 343 і зазначеними статтями КК.

Кваліфікація втручання у діяльність державного діяча також залежить від особи потерпілого, заподіяної йому фізичної або матеріальної шкода, способу та мети втручання. Наприклад, якщо вплив, скажімо, на Голову Рахункової палати з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або домогтися прийняття незаконного рішення здійснюється погрозою вбивством, заподіянням шкоди здоров'ю, знищенням чи пошкодженням майна, викраденням або позбавленням його волі, вчинене треба кваліфікувати за ч. 1 ст. 346, а поєднане з вчиненням насильства (умисним заподіянням тілесних ушкоджень, побоїв, мордування, катування тощо) – за ч. 2 або ч. 3 ст. 346, зі знищенням або пошкодженням їх майна – за сукупністю злочинів, передбачених статтями 344 та 352.

Подібне втручання в діяльність члена Рахункової палати шляхом зазначених погроз має кваліфікуватися за ст. 344, а поєднане з насильством – за ч. 1 ст. 344 та як злочин проти особи (ст. 121, ч. 2 ст. 126 або 127), зі знищенням чи пошкодженням майна – так само, як і втручання в діяльність Голови Рахункової палати - за статтями 344 та 352.

Розглядувані злочини вважаються закінченими з моменту вчинення дії, яка впливає у будь-якій формі на потерпілого. Для кваліфікації вчиненого за ст. 344, ч. 1 ст. 343, а також ч. 2 ст. 343 в частині вчинення цього злочину особою з використанням свого службового становища не має значення, чи вдалося злочинцеві перешкодити виконанню потерпілим своїх службових обов'язків або домогтися прийняття ним неправомірного рішення.

У разі прийняття такого рішення потерпілим він може бути, залежно від обставин справи, притягнутий до кримінальної відповідальності за службовий або інший злочин, якщо він не перебував у стані крайньої необхідності.

Під виконанням службових обов'язків розуміється виконання тих обов'язків працівника правоохоронного органу, в яких втілюються його правозастосовні та правоохоронні функції.

Обов'язки працівників правоохоронних органів можуть стосуватися охорони громадського порядку, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності, проведення дізнання або слідчих дій, здійснення оперативно-розшукових заходів, накладення адміністративних стягнень, затримання правопорушника, встановлення обмежень щодо зайняття певною діяльністю, здійснення різноманітних перевірок, запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням тощо.

Для кваліфікації злочину за ст. 343 не має значення, виконував працівник правоохоронного органу свої службові обов'язки, перебуваючи безпосередньо на службі чи в інший, вільний від роботи час (наприклад, під час відпустки), а за ст. 344 – тільки в період повноважень державного діяча. Наприклад, Президент України може бути потерпілим від втручання у його діяльність тільки після складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України і до вступу на пост новообраного Президента України або до моменту дострокового припинення повноважень (у разі відставки, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я, усунення з поста в порядку імпічменту або смерті); народний депутат – з моменту скріплення прийнятої ним на Верховній Раді України присяги на вірність Україні особистим підписом під її текстом і до дня відкриття першої сесії Верховної Ради України наступного скликання.

Суб'єктом злочину є особа, якій до його вчинення виповнилося 16 років.

Суб'єктивна сторона обох злочинів характеризується прямим умислом. При цьому злочинець ставить перед собою мету – перешкодити виконанню потерпілим своїх службових обов'язків або домогтися від нього прийняття неправомірних рішень.

Кваліфікуючими ознаками є втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, якщо воно перешкодило запобігти вчиненню злочину або затримати особу, яка його вчинила (ч. 2 ст. 343), та вчинене службовою особою з використанням свого службового становища (частини другі статей 343 і 344). Перші дві кваліфікуючі ознаки мають місце у випадках, коли потерпілий мав реальну можливість запобігти вчиненню злочину або затримати особу, яка його вчинила, але не зміг її використати через втручання у свою діяльність.

Третя кваліфікуюча ознака – використання службовою особою свого службового становища – має місце тоді, коли винна особа використовує для втручання права і повноваження, надані їй за посадою або у зв'язку з певною службовою діяльністю.