3. Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій ст. 340 кк

Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, якщо це діяння було вчинене службовою особою або із застосуванням фізичного насильства, - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

Право на проведення цих заходів гарантоване ст. 39 Конституції України, в якій зазначається: «Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування».

Мітинг – це мирне публічне зібрання громадян для обговорення політичних та інших невідкладних питань життя. Його атрибутом є численна аудиторія, гасла, прапори, оратори, заклики (як усні, так і письмові).

Збори – загальна присутність, як правило, обмеженої кількості людей, об'єднаних спільними політичними або громадськими інтересами; засідання членів будь-якої організації.

Вуличний похід – процесія, проходження вулицями міста з метою демонстрації певного суспільно-політичного настрою, вираження солідарності, протесту або незгоди з будь-чим.

Демонстрація – масове проходження громадян на знак вираження суспільно-політичного настрою (солідарності, протесту, незгоди з будь-чим і т. ін.).

Безпосереднім об'єктом злочину є конституційне право громадян на організацію і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій. Вчиненням цього злочину шкода заподіюється також авторитетові органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які або самі перешкоджали організації чи проведенню зазначених заходів, або не забезпечили їх мирне проведення. У разі, коли незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрації здійснювалось із застосуванням фізичного насильства, додатковим об'єктом може бути життя, здоров'я, гідність потерпілих.

Об’єктивна сторона злочину виражається у створенні перепон (перешкоджанні) громадянам висловлювати свою думку з приводу тих чи інших подій, які відбуваються в державі, шляхом проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

Перешкоджання може проявлятися у:

а) забороні проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій шляхом, скажімо, винесення рішення про заборону їх проведення, підкупу організаторів відповідного заходу, погрози застосування до організаторів певного адміністративного заходу тощо. Згідно із ч. 2 ст. 39 Конституції України, «обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей»;

б) забороні проведення зазначених заходів у певному місці, визначеному, згідно із законом, виконавчим комітетом місцевої ради. Орган місцевого самоврядування, який було сповіщено про проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрант, вправі лише запропонувати тим, хто звернувся з повідомленням, інше місце або інший час для проведення відповідного заходу з метою недопущення порушень громадського порядку, масових заворушень тощо у зв'язку, наприклад, із зіткненням колон демонстрантів різних партій, одночасним зібранням в одному і тому ж приміщенні для проведення зборів членів різних колективів;

в) блокуванні вулиць, якими має пройти демонстрація, похід, та місць, де заплановано провести мітинг, збори;

г) незаконній відмові у наданні приміщення для проведення зборів;

г) відключенні освітлення;

д) створенні шумових перешкод на мітингу, зборах;

е) застосуванні фізичного насильства (заподіянні учасникам зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій тілесних ушкоджень, незаконному позбавленні їх волі, нанесенням побоїв тощо) і т. ін.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-яких зазначених вище дій – формальний склад злочину.

Суб'єктом злочину, вчиненого без насильства, може бути тільки службова особа, а вчиненого із застосуванням насильства – будь-яка особа, яка досягла 16-ти років, у т. ч. і службова.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.